Щоби зламати психологію заробітчанства, на Закарпатті влада зініціювала партнерство освіти та бізнесу – Білецький

"Закарпаття втомилося бути експортером робочої сили"

– Мирославе Золтановичу, на ініційованій вами зустрічі освітян та бізнесу ви сказали, що Закарпаття «втомилося бути експортером робочої сили». І що висококласних спеціалістів тепер можна працевлаштувати тут у нас, вдома. Що саме стало поштовхом для цієї ініціативи?

– Ми десятиліттями втрачали не просто робітників – ми втрачали родини, таланти, майбутнє. Закарпатці їхали працювати за кордон, бо вдома не бачили перспектив. І це не просто економічна проблема – це трагедія на рівні суспільства. Діти виростали без батьків, громади старіли, а бізнес не міг знайти людей. Але коли я почав відвідувати підприємства, я бачив, що ситуація не безнадійна. Робота є. Бізнес не просто хоче – він кричить про брак кадрів. І тут стало очевидно: проблема не у відсутності робочих місць, а в тому, що освіта і ринок праці довго жили у паралельних світах. Одні не знали, які професії затребувані, а інші — що в області є кузня майбутніх кадрів. Але, гадаю, ми вже стали на шлях виправлення цієї ситуації.

"Підписання Меморандуму – це міст між освітою та економікою"

– Саме тому ви ініціювали тристоронній меморандум між бізнесом, профтехосвітою та владою?

– Так. І, зважаючи на те, що лише менше 10% випускників закарпатських шкіл обирають профтехосвіту, це не просто формальний документ – це перший реальний крок до зміни системи. Ми не можемо чекати десятиліттями, поки щось «саме зміниться». Ми не можемо випускати лише кухарів та плиточників, які одразу виїжджають за кордон класти плитку...

Тому для початку ми зібрали за одним столом представників шести закладів профтехосвіти і дев’яти підприємств. Бізнес озвучив, які спеціальності йому потрібні. І ми вже маємо запит на 64 професії, які можна опанувати й одразу знайти роботу. Але головне – це не лише навчання. Ми заклали фундамент для того, щоб бізнес інвестував у підготовку кадрів. Тобто підприємства надають училищам обладнання, платять студентам стипендії, беруть їх на практику і гарантують працевлаштування. Це зовсім інший рівень підготовки – коли ти навчаєшся не для «папірця», а для реальної професії.

"Робітничі професії це не другий сорт..."

– Ви наголошуєте, що робітничі професії мають стати престижними. Як це зробити і чому це важливо?

– Бо у суспільстві ще досі є стереотипи, що «гарна кар’єра» – це тільки університет. Але правда інша: випускник технікуму чи училища може отримувати не менше, а часто й більше, ніж людина з дипломом бакалавра. Наприклад, у сферах деревообробки чи металообробки зарплати зтепер часто вищі, ніж у багатьох «офісних» спеціальностях. Тому ми повинні змінювати ставлення. Робітничі професії – це не «другий сорт». Це гідна робота, хороша зарплата і стабільність. І цей проєкт – ще один крок до того, щоб повернути їм престиж.

"Головне – створити умови, щоб люди не їхали"

– Якщо бізнес готовий брати випускників, чи можна очікувати, що українці повертатимуться з-за кордону до своїх дітей?

– Саме так! Це і є одна з головних цілей, яку я ставив перед собою йдучи на посаду голови Закарпатської ОВА. Ми хочемо, щоб більше не діти їхали до батьків за кордон, а батьки поверталися до дітей. І для цього є всі можливості. На Закарпаття релокувалися сотні підприємств, вони створюють тисячі робочих місць. Головне – зробити так, щоб закарпатці знали: їм більше не потрібно їхати. Вони можуть знайти гідну роботу вдома.

"Це лише початок..."

– Якими будуть ваші наступні кроки у цьому напрямку?

– Підписання меморандумів – це лише перший, але важливий етап нашої дорожньої карти з повернення закарпатців додому. Далі – реальне наповнення цього документа змістом. По-перше, потрібно оновити програми навчання в ПТУ так, щоби вони відповідали сучасним запитам ринку. По-друге, ми будемо працювати з Міністерством освіти, щоб затвердити ці спеціальності офіційно. І я виступаю гарантом цих змін. По-третє, будемо залучати більше підприємств.

Моя мета амбітна, але абсолютно реальна: зробити так, щоб працювати в Україні було вигідніше, ніж шукати щастя десь за кордоном. І я вдячний кожному, хто готовий будувати це майбутнє разом із нами. Треба розуміти, що Закарпаття змінюється. І робота більше не повинна бути квитком в один кінець. Аби ці слова стали реальністю, нам треба консолідувати зусилля і синхронно рухатися до мети.

Наші громадяни — у пріоритеті

– До теми робочої сили важко не згадати історію з працівниками з Бангладеш, які ніби то мали приїхати працювати на Закарпаття. Ви, здається, теж озвучували цю інформацію...

– Навколо теми з бангладешцями у нас справді зчинилося чимало галасу. Ця історія підняла цілий пласт проблем із кадрами. І ми не збираємося замовчувати проблему безробіття на Закарпатті. А навпаки, вважаємо це викликом, на який от зараз відповідаємо реальними кроками. Ті ж, хто кажуть чи пишуть про те, що я виступаю за те, щоб до нас замість українців їхали працівники з Бангладеш, займаються звичайними маніпуляціями. Я ніколи такого не казав і не скажу. Я наголошував і наголошую, що українці, наші громадяни для нас завжди у пріоритеті. А для тих, хто хоче бачити реальну картину, рекомендую читати не лише коментарі під дописами, але й самі дописи...

Теги: заробітчанство, робота, освіта, профтехосвіта, меморандум, бізнес, Білецький

21 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати