Господарі кордону. Як сотні гектарів Ужанського нацпарку таємно переходять до Держприкордонслужби

У ДПСУ не пояснюють, чому військові споруди треба будувати саме на ділянках західного кордону, що у безпосередній близькості до країн Євросоюзу і НАТО. Більше того, прикордонники заперечують, що з їх ініціативи відбувається таємне вилучення територій, які входять до єдиного природного об’єкту спадщини ЮНЕСКО у країні.

Читайте у тексті нижче історію, як під прикриттям війни у державі нехтують міжнародними зобов’язаннями і як заперечують сам факт, що таке відбувається. 

Наприкінці 2021 року Державний земельний кадастр зареєстрував на території Ужанського національного парку, за селом Забрідь неподалік україно-словацького кордону, нову земельну ділянку з новим цільовим призначенням – смугу площею 11 га, яку відвели у постійне користування Чопському прикордонному загону. Це зробили без погодження з Міністерством захисту довкілля та природних ресурсів України. 

З початком великої війни прикордонники почали відновлювати тут інженерні споруди, зокрема суцільну огорожу, яка на окремих ділянках існувала ще за часів Радянського Союзу. Заповідна зона нацпарку у Костринському ПНДВ (ПНДВ – природоохоронне науково-дослідне відділення – ред.) тепер за цією огорожею. Але, насправді, таке відбувається не тільки тут. 

За майже 10 км звідси на північний схід – урочище Чорні млаки, популярне серед туристів місце з маркованою стежкою. 160 років тому тут впав метеорит «Княгиня», найбільший з-поміж знайдених в Європі метеоритів у новітній історії. На українських схилах гори Стинка у Буківських верхах ростуть праліси. Заповідна зона цієї частини парку простягається до самого кордону, де об’єднується із заповідними територіями Словаччини.

І хоча Держприкордонслужба лише планує отримати тут у постійне користування земельні ділянки, а також далі під кордоном з Польщею, нова огорожа вже поставлена. Загалом для ДПСУ з Ужанського нацпарку планують вилучити понад 331 га, деякі - до 8-ми км у глибині нацпарку.

Стежками нацпарку

Ужанський національний природний парк – це майже 40 тис. га (з них вилучені території 14,9 тис. га – ред.) у колишньому Великоберезнянському районі Закарпатської області (тепер Ужгородський район – ред.), включно з селами, лісами філії «Ужгородське ЛГ» ДП «Ліси України» та буковими пралісами у масиві Стужиця, які є частиною транскордонного серійного природного об’єкту «Букові праліси Карпат та інших регіонів Європи» – об'єкту Світової спадщини ЮНЕСКО під номером 1133-004. Перші заповідні території існували тут вже на початку XX століття – це резервати «Стужиця» і «Тихий», створені для охорони пралісів.

Разом із НПП «Бойківщина» і регіональним ландшафтним парком «Надсянський» у Львівській області, національним парком Полонини у Словаччині, Бещадським національним парком і прилеглими ландшафтними парками «Цісна-Ветліна» та «Долина Сяну» у Польщі, Ужанський нацпарк  - складова першого у світі тристороннього українсько-польсько-словацького міжнародного біосферного резервату «Східні Карпати», який включено до Світової мережі біосферних резерватів ЮНЕСКО. 

Крім цього нацпарк – об’єкт Смарагдової мережі України (номер об’єкту UA0000032 – ред.) – мережі територій особливого природоохоронного значення, важливих для збереження біорізноманіття в країнах Європи і деяких країнах Африки. 

Мені, авторці цього тексту, щоб побачити огороджені сіткою масиви нацпарку в урочищі Чорні млаки, довелося побувати у цих місцях таємно. Серед місцевих було важко знайти людей, які б відвезли мене до огорожі, тоді як працівники парку допомогти не хотіли. Супроводжуючий заборонив мені виходити з машини, пояснюючи це фотопастками і небажанням «мати проблеми» з прикордонниками.

Однак, можливо, причина таємності була зовсім не у мені, як у журналістці, а у самому супроводжуючому. Одна з кімнат у його будинку була прикрашена черепами і опудалами впольованих ним тварин.

^{Земельна ділянка біля с. Забрідь, що перебуває у постійному користуванні ДПСУ та фрагменти огорожі, якою вона огороджена}

^{Суцільна нова огорожа на схилах гори Стинка, у заповідній зоні парку з пралісами}

Працівники парку стверджують, що, як і раніше, вони, за потреби, мають доступ до цих та інших територій за огорожею. Але її наявність ускладнює міграцію тваринам, які живуть на величезних територіях тристороннього українсько-польсько-словацького міжнародного біосферного резервату «Східні Карпати».

За двадцять п’ять років від створення Ужанського НПП (НПП – національний природний парк – ред.), тут вперше почули про потребу Держприкордонслужби огородити нацпарк суцільною огорожею. У тому числі ядрову зону у Новостужицькому ПНДВ. 

«Перед тим, як вилучати території, у нас мають бути міграційні коридори для міграції фауни. Ми ставили перед прикордонниками і Міндовкіллям це питання. Маємо дані спостережень, де на кордоні, приблизно, могли б бути такі переходи (для тварин – ред.).

Це з одного боку. Але з іншого – такий коридор буде приманкою для браконьєрів, тому що вони будуть знати, де мігрує фауна. Ми повинні будемо забезпечити охорону для мігруючої фауни», – каже начальниця відділу науково-дослідної та еколого-освітньої діяльності, кандидатка біологічних наук Інна Кваковська. 

Науковиця розповідає: зимову і літню міграцію тварин у нацпарку вивчають за допомогою фотопасток. За даними з них розраховують також чисельність. Правда, на увесь нацпарк фотопасток лише одинадцять, а цього мало.

«З червонокнижних попадались нам рисі, ведмеді, дикі коти. Ведмедів цього року не бачили, були у минулому році. Рідко, раз на п’ять років, можна спостерігати сліди лося. Зубри можуть до нас заходити з польської сторони. Але у нас вони довго не затримуються, повертаються до Словаччини і Польщі», – каже Інна Кваковська і додає, що питання огорожі вони обговорювали також з Франкфуртським зоологічним товариством, основним міжнародним донором нацпарку, попереджали їх про майбутню проблему для міграції тварин.

У полі зору прикордонників

Стежками у заповідній зоні Ужанського нацпарку ходять не тільки тварини. Браконьєри, контрабандисти, нелегальні мігранти та ухилянти від мобілізації – це все вагомі об’єктивні причини, чому ця територія потребує посиленого контролю з боку держави.

За інформацією з джерел у силових структурах, до початку великої війни на Великоберезнянщині, тепер це частина Ужгородського району, діяли кілька злочинних угрупувань, які займалися незаконним переправленням через державний кордон нелегальних мігрантів, зокрема з В’єтнаму, Афганістану та Індії, та поставкою до України синтетичних наркотиків.

З початком війни тенденції прикордонного «бізнесу» дещо змінились: причетним до контрабанди сигарет через «зеленку» стало вигідніше займатись переправкою ухилянтів від мобілізації.

Загалом відповідальні за національну безпеку служби вважають, що до контрабандної діяльності та корупції у прикордонній службі також може бути залучена частина особового складу загонів ДПСУ. Зокрема, керівництво, внутрішня безпека та оперативники. 

Журналісти ВВС з’ясували, що, станом на листопад 2023 року, з України втекли, у тому числі через державний кордон у Закарпатській області, щонайменше 20 000 чоловіків призовного віку. 

Видання Politico у квітні 2024 року пише, що близько 650 000 чоловіків призовного віку покинули Україну від початку повномасштабного вторгнення, більшість з яких перетнули кордон незаконно. 

У цей же період у Держприкордонслужбі інформували, що щоденно прикордонники відмовляють у виїзді з України близько 100−150 чоловікам, зокрема через відсутність необхідних документів. А також щодня фіксують від 10 до понад 50 спроб виїзду за підробленими документами. Поза пунктами пропуску найчастіше ухилянти намагаються перетнути кордон з Молдовою або Румунією.

Загальна протяжність державного кордону у Закарпатській області – 460 км. З них з Польщею – 33,4 км, що проходять через ліси нацпарку, та 98,5 км – зі Словаччиною, майже третина з яких теж у природно-заповідному фонді. У відповіді на запит, у ДПСУ поінформували, що від початку 2022 року до 1 березня 2024 по Закарпатській області склали 5729 протоколів за адміністративне правопорушення передбачене статтею 204-1 КУпАП, тобто спробу незаконного перетинання державного кордону. По Ужгородському району, до якого адміністративно належить Ужанський нацпарк, – 918 протоколів. 

Крім бажаючих заробити на сусідстві Ужанського нацпарку до кордонів з ЄС, сюди навідуються охочі розважитись незаконним полюванням, у тому числі на червонокнижних тварин. 

У 2016 році в урочищі «Черемха» під україно-польським кордоном депутат колишньої Великоберезнянської райради Іван Псяйка на нічному полюванні ненавмисне підстрелив свого мисливця-напарника, поліцейського Михайла Січку. У 2020 році суд першої інстанції вироком підтвердив, що депутат Псяйка та загиблий Січка були на незаконних полюваннях у природно-заповідному фонді.

Ще один гучний і неоднозначний випадок трапився у квітні 2023 року. Працівники нацпарку врятували самотнє дитинча ведмежати, яке прибилося до околиць села Домашин. За словами тодішнього начальника відділу державної охорони ПЗФ Ужанського нацпарку Владислава Каменци, вони цю ведмежу сім’ю вже зустрічали раніше на території нацпарку. Не знайшовши матір дитинчати, природоохоронці закинули її вбивство військовим Чопського прикордонного загону. Поліція розпочала досудове розслідування можливого випадку браконьєрства, але невдовзі закрила провадження через відсутність складу злочину. 

Держприкордонслужба цю інформацію заперечила також і подала до суду на Владислава Каменцу за наклеп. Сьогодні цивільна справа продовжує слухатись у Великоберезнянському районному суді, наступне засідання призначили наприкінці травня цього року.

У коментарях під фото прикордонників з ведмедицею деякі користувачі соцмереж ставили під сумнів його справжність. Також були припущення, що ситуація була створена щоб спровокувати ротацію особового складу і перерозподілити вплив груп на державний кордон. 

^{Скандальне фото, що було подано як «трофейне» фото із вбитою прикордонниками ведмедицею у квітні 2023 року}

Огородити Світову спадщину

В Україні налічується вісім найменувань об'єктів Світової спадщини ЮНЕСКО. Це біля 0,69% від загальної кількості об'єктів Світової спадщини у світі. Вже згаданий об’єкт «Букові праліси Карпат та інших регіонів Європи», до якого входять ліси в Ужанському нацпарку – єдиний природний об’єкт Світової спадщини в Україні. 

У травні минулого року Міндовкілля погодило виконувати обов’язки директора Ужанського НПП Міндовкілля депутата Закарпатської обласної ради від політичної партії «Рідне Закарпаття» Ярослава Шукаля. На той час він не мав профільної освіти і лише наприкінці ’23-го здобув ступінь магістра з біології в Ужгородському національному університеті. 

За понад годину розмови з Ярославом Шукалем у його кабінеті в адміністрації Ужанського нацпарку у Великому Березному мені так і не вдалося почути їхньої чіткої позиції ані щодо вже вилучених на користь прикордонників 11 га, ані щодо запланованих 331 га. Останні планують вилучати, у тому числі, у ядровій зоні нацпарку – у Стужиці. 

Натомість тут поінформували, що зараз триває процес виготовлення нового проєкту організації території, для якого їм потрібен новий проєкт землеустрою. Для цього ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області збирається замовити у компанії із статутним капіталом 300 грн за аномально низькою ціною послуги з проведення державної інвентаризації 269 земельних ділянок загальною площею 35 тис. га, у тому числі у громадах, які входять до складу Ужанського нацпарку – Великоберезнянської, Костринської і Ставненської. Після цього «будуть приймати рішення», каже Ярослав Шукаль. 

«На сьогоднішній день позиція парку така: ми робимо тепер проєкт організації території. Це по-перше. Друге. Міністерство, а вірніше держава, дала гроші Держгеокадастру на впорядкування документів. Я був у пані Бокші (Світлана Бокша – начальниця Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області – ред.), вона казала, що ми є перші на черзі на виготовлення проєкту землеустрою. Зроблять і я би хотів зробити наступним чином: закопати чіткі знаки межі практично, щоби було до чогось прив'язати, де є землі парку, коли будуть якісь порушення», – коментує в.о. директора. 

З цього діалогу склалось враження, що керівництво нацпарку не до кінця розуміє важливість збереження заповідної зони Ужанського НПП, яка, до всього, є частиною тристороннього українсько-польсько-словацького міжнародного біосферного резервату «Східні Карпати», який включено до Світової мережі біосферних резерватів ЮНЕСКО та Смарагдової мережі.

Лише двоє зі сотні працівників нацпарку мають науковий ступінь. Загалом профільну природничу вищу або середню освіту має лише біля третини працівників, а у ПНДВ нацпарку керівниками, майстрами та інспекторами з охорони ПЗФ працюють працівники зовсім не з профільною або однією лише середньою освітою.

Брак кваліфікованих кадрів робить природоохоронну установу вразливою не тільки до викликів прикордоння, а і до попередження природоохоронних порушень у природно-заповідному фонді.

Протягом 2021-23 років в Ужанському нацпарку зафіксували 46 випадків незаконної порубки дерев та один випадок браконьєрства. Сім проваджень розслідує ДБР, інші – поліція. На сьогодні до суду передані матеріали лише по двох кримінальних провадженнях. 

У середині квітня цього року охорона нацпарку виявила у Жорнавському ПНДВ, біля гори Красія та однойменного гірськолижного курорту, пні від 136-ти незаконно зрубаних дерев. За попередньої оцінкою, сума завданих збитків сягає понад 10 млн гривень. 

Як забрали 11 гектарів

Підставою для виготовлення проєкту землеустрою щодо відведення у постійне користування Чопському прикордонному загону згаданих 11 га поблизу села Забрідь стало розпорядження голови Закарпатської облдержадміністрації Анатолія Полоскова від 2021 року, яким Чопському прикордонному загону адміністрація надавала дозвіл на розробку проєктів землеустрою для земельних ділянок на фактичній території Ужанського національного парку.

Крім 11 га на території колишньої Забрідської сільської ради, голова облдержадміністрації Полосков дозволив виготовити документи на території колишніх Стужицької – 80 га, Лубнянської – 31 га, Верховино-Бистрянської – 48 га, Волосянківської – 11 га, Ужоцької – 23 га, Стричавської сільських рад – 55 га. Усі ці землі серед інших входять до переліку, які Указом президента у 1999 році включені до складу нацпарку без вилучення і на які об’єкт ПЗФ природно-заповідного фонду має право постійного користування.

^{Скриншот згаданого розпорядження голови Закарпатської облдержадміністрації від 06.07.2021 року №690}

^{Карта-схема меж Ужанського нацпарку і колишніх сільських у межах нацпарку, з яких ДПСУ дозволили вилучити землю}

На запит у Міндовкіллі відповіли, що ні міністерство, ні нацпарк не погоджували прикордонникам вилучення згаданої земельної ділянки і дізналися про це з листа від нацпарку. Також зміна цільового призначення земельної ділянки не погоджувалась із Кабміном.

Втративши 11 га на початку минулого року, нацпарк подав заяву про вчинення кримінального правопорушення до теруправління ДБР у Львові. Правоохоронці у відповіді на запит відмовились підтвердити або спростовувати цю інформацію.

Також нацпарк з проханням провести перевірку звертався до Держекоінспекції у Закарпатській області, але прикордонники не дали дозвіл екологам на інспекцію території між державним кордоном та огорожею. 

У відповіді на запит у Держприкордонслужбі відповіли, що запитувана земельна ділянка ще не відведена у постійне користування Чопському прикордонному загону, а проєкт землеустрою повернутий Закарпатською ОВА на доопрацювання. 

У своїх діях ДПСУ послались на законодавство, яке дозволяє їм з метою забезпечення національної безпеки і оборони будувати інженерно-технічні та фортифікаційні споруди на Українському кордоні не тільки з країною-агресором, а і з країнами ЄС та НАТО. 

«Заходи з відведення земельних ділянок проводяться з метою розміщення та утримання лінії прикордонних інженерних споруд відповідно до ст. 77 Земельного кодексу України, ст. 22 Закону України «Про державний кордон України», відповідно до яких у межах прикордонної смуги з метою забезпечення національної безпеки і оборони, дотримання режиму державного кордону військовим частинам Державної прикордонної служби України для будівництва, облаштування та утримання інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій надаються в постійне користування земельні ділянки шириною 30 – 50 метрів уздовж лінії державного кордону на суші, по берегу української частини прикордонної річки, озера або іншої водойми, а вздовж лінії державного кордону України з Російською Федерацією і Республікою Білорусь – шириною до 2 кілометрів», - йдеться у відповіді Держприкордонслужби.

Таємниця на 300 гектарів

На початку 2023 року, більш як за місяць до внесення змін Закону України «Про природно-заповідний фонд України» перехідними положеннями, які дозволили прикордонникам клопотати про виведення земель з ПЗФ, Адміністрація Держприкордонслужби надіслала до Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України на погодження клопотання про зміну меж Ужанського національного природного парку вздовж лінії державного кордону зі Словаччиною та Польщею шириною 50 м на загальну площу 331,65 га.

Це клопотання опинилось у розпорядженні журналістів. З тексту документа, що, найбільш ймовірно, послуговується даними з експертного висновку та звіту, про який згадують прикордонники, звертаючись до Міндовкілля, йдеться, що на ділянках, які збираються вилучили з об’єкту ПЗФ рідкісних видів рослин і тварин не виявлено, а, отже, зміна меж на них не вплине.

^{Скриншот з клопотання з підписом голови ДПСУ із картографічним зображенням ділянок, язі хочуть вилучити з нацпарку}

^{Карта-схема пралісів Ужанського нацпарку - масиви букового лісу, вік яких більше 100 років (виділено темно-зеленим кольором)}

У Міндовкіллі повідомили, що повернули клопотання і станом на березень цього року Держприкордонслужба повторно до них не зверталась. У ДПС України офіційно заперечили, що надсилали до міністерства згадане клопотання.

З джерел, наближених до Міндовкілля, відомо про готовий проєкт Указу президента «Про зміну меж території Ужанського національного природного парку», яким планується «виключення зі складу його території земельних ділянок уздовж лінії державного кордону України загальною площею 331,6 га». У пояснювальній записці до проєкту Указу, підготовленою Держприкордонслужбою, йдеться, що вилучення територій з Ужанського нацпарку, яке, зокрема, стосується і ядрової зони ПЗФ у Стужиці, не стосуються «зобов’язань України у сфері європейської інтеграції» та «не матиме впливу […] на екологію та навколишнє природне середовище, обсяг природних ресурсів, …».

У той же час, ратифіковані Україною Угода про Асоціацію, Карпатська і Бернська конвенції, конвенція про охорону світової культурної і природної спадщини передбачають збереження природного середовища існування, дикої флори та фауни у нашій країні і, відповідно, вплив директив та конвенцій поширюється і бере під охорону особливо цінні території в Українських Карпатах, у тому числі в Ужанському національному природному парку. Також сторони конвенції ЮНЕСКО зобов'язались не вдаватися до будь-яких навмисних дій, що могли прямо чи посередньо завдати шкоди природній спадщині.

^{Ділянки в Ужанському НПП на українському кордоні, які збирається вилучити ДПСУ, де зосереджені найбільші масиви пралісів нацпарку}

«Світова спадщина ЮНЕСКО в Ужанському нацпарку виходить на сам кордон. Із словацького боку масиви Світової спадщини також підходять упритул. Згідно із конвенцією культурної і природної спадщини ЮНЕСКО, яка була ратифікована Україною, ми повинні повідомити про якісь зміни, якщо такі плануються на її території. Але я не думаю, що держава буде комусь щось повідомляти. На жаль, це характерно для нас: підписувати цілу низку конвенцій, брати на себе зобов’язання, а потім їх не виконувати. При чому, і у мирний час також», – каже провідна наукова співробітниця відділу екосиcтемології Інституту екології Карпат Оксана Марискевич, яка входить до наукової ради Ужанського нацпарку. 

«Стосовно сітки, – продовжує Оксана Марискевич, – ясно, що воно буде заважати міграції. Ми наразі маємо дані стосовно міграції зубра європейського. У нас, у нашій частині резервату біосфери «Східні Карпати» свого зубра немає, ми маємо тільки мігруючого, з Польщі. Зубр – велика тварина, десь під тисячу кілограм, яка дійде до лінії інженерних споруд і повернеться назад. Але, у випадку зубра це, можливо, не буде зле, тому що у нас там населені пункти заселені дуже густо. Тобто, щоб не було браконьєрки, нехай зубр повертається краще у Польщу. Там же густота населення 4 людини на 1 кв км, а у нас тут 48 і вище».

Науковиця додає, що міграція тварин – одна з основних цілей, для якої створювався біосферний резерват «Східні Карпати». Огородити парк – це означає припинити міграцію. «Можливо, десь там рись, наприклад, пролізе. Але звірі розумні, вони будуть йти по тому, де їм рівно і де їм зручно. Якщо звір бачить перед собою перешкоду – він туди йти не буде. От і вся розмова» , – додає Оксана Марискевич. 

Кандидатка біологічних наук і екологиня громадської організації «Екосфера» Оксана Станкевич-Волосянчук вважає, що втрата пралісів у Стужиці поставить під питання сам сенс існування нацпарку, розширення якого тепер відбувається лише за рахунок добре загосподарьованих лісів, які дотепер були в управлінні держлісгоспу і, на сьогодні, не становлять видатної природної цінності: «Ці ліси можуть увійти хіба що до господарської зони нацпарку, при тому, що втрачене буде саме заповідне ядро й альтернативи для компенсації цієї території у нацпарку немає. Навіть якщо Міндовкілля України не вбачатиме проблем у втраті нацпарком цього цінного лісового масиву, то це однозначно може стати проблемою для ЮНЕСКО».

«Щодо міжнародних зобов'язань України, то тут також порушені всі Вами названі, – продовжує Оксана Станкевич-Волосянчук. – Ужанський НПП – це об'єкт Смарагдової мережі (Бернська конвенція), будь-яка діяльність на території якого не повинна призводити до деградації та втрати природних цінностей, зокрема оселищ. Праліси – найцінніші оселища планети, здатні забезпечити збереження високого біорізноманіття лісових екосистем, які в Карпатах додатково захищені протоколом про стале управління лісами до рамкової конвенції про охорону та сталий розвиток Карпат (Карпатська конвенція). В Україні у пралісах заборонені будь-які рубки та інша діяльність, яка матиме негативні впливи на лісове біорізноманіття – від рідкісних ранньовесняних ефемероїдів, рідкісних видів птахів у період гніздування до рідкісних видів грибів, яких можна побачити лише у жовтні. А ще – ці ліси є екокоридорами для міграції різних видів ссавців з одного кінця Карпат до іншого. Щоб іти на такі жертви для збереження природи, потрібно розуміти доцільність таких заходів зі зміцнення контролю за державним кордоном. Якщо це не заради захисту від агресора, то заради чого?».

На день публікації цього розслідування на офіційному сайті президента України ще немає Указу «Про зміну меж території Ужанського національного природного парку», яким планується «виключення зі складу його території земельних ділянок уздовж лінії державного кордону України загальною площею 331,6 га». Однак немає гарантії, що документ не з’явиться там завтра. Тим паче, прецедент із вилученням 11 га ще до початку великої війни, без внесення жодних змін у чинні нормативні акти, які б пояснювали це вилучення, а також погоджень з боку Міндовкілля і Кабміну, – вже трапився. 

Привіт з Радянського Союзу

Історія з відведенням земельних ділянок у постійне користування ДПСУ спіткала ще один об’єкт ПЗФ Закарпаття – Карпатський біосферний заповідник, букові праліси якого також є частиною природного об’єкту «Букові праліси Карпат та інших регіонів Європи» – об'єкту Світової спадщини ЮНЕСКО. 

Дві земельні ділянки площею 44,7 та 78,7 гектарів, які частково сформували із територій Кузійського і Марамороського заповідних масивів Карпатського біосферного заповідника, у лютому 2023 року передали у постійне користування Мукачівському прикордонному загону. Право власності на себе оформила Закарпатська ОВА. 

Заповідник невдало позивався до суду про скасування розпоряджень голови Закарпатської ОДА від 2018 року та голови Закарпатської ОВА від 2022, якими дозволялось виготовлення та затвердження проєктів землеустрою. Аргументами КБЗ були те, що зміна цільового призначення земель природно-заповідного фонду відбулась без погодження з Кабміном та наявність у об’єкту ПЗФ Державного акту на право постійного користування землею, з якої сформували земельні ділянки. 

^{Земельні ділянки у користуванні Мукачівського прикордонного загону, які сформували у тому числі з територій Марамороського та Кузійського заповідних масивів КБЗ}

У 2018 році головою Закарпатської облдержадміністрації був Геннадій Москаль (помер 17 березня 2024 року – ред.). Вдруге Москаль очолив Закарпатську область у 2015 році, за кілька днів після стрілянини у Мукачеві, в ході якої закарпатськими нардепами розподілялися контрабандні потоки.

Одним із головних завдань, яке стояло перед народним депутатом двох скликань на посаді голови ОДА, стояло повернення державі контролю над державним кордоном, вплив на який, а відтак і контрабанда, були поділений між різними місцевими політичними групами. Найбільш відомим серед власників україно-угорського «приватного кордону» був Атілла Горват на прізвисько «Докі», котрий загинув у ДТП в 2020 році. Мукачівському прикордонному загону закидали сприяння контрабандистам. 

У 2017 році суд, посилаючись на розсекречені радянські документи 1944-1947 років, зобов’язав прикордонників набути права користування земельними ділянками на україно-угорському та україно-румунському кордоні. У тому числі тими, право постійного користування на які мав Карпатський біосферний заповідник.

«…Постановою Ради Міністрів УРСР від 24 березня 1947 року № 342/0012 (розсекречена) передано в розпорядження прикордонних військ МВС, землі прилеглих до державного кордону в межах Закарпатської області (далі – мова оригіналу): «1. Установить в пределах Закарпатской области на участках государственной границы, пограничные полосы: Границы пограничных полос определить по прилагаемой карге в масштабе 1:100 000, издание 1944 года. 2. Земли пограничных полос, установленных в п. 1 настоящего постановления, передать в полное распоряжение пограничных войск Министерства ОСОБА_1», – йдеться у судовому документі. 

Для цієї мети у 1945 році у НКВС СРСР постановили «прийняти під охорону ділянки кордону СРСР з Польщею, Чехословаччиною, Угорщиною та Румунією в межах Закарпатської України (Постанова РНК СРСР № 2292-588сс від 08.09.1945 року, м. Москва, Кремль)», попередньо вилучивши землі з користування колгоспів та інших господарств.  

Не зважаючи на набуття права власності на землю на україно-румунському кордоні Закарпатською ОВА та передачу цих ділянок у постійне користування Мукачівському прикордонному загону, сьогодні контрабандисти і ухилянти продовжують «штурмувати» Тису у бік ЄС. Бізнес, щоправда не такий, як до війни, менш прибутковий, ніж на сигаретах, і більш небезпечний для життя для втікачів від мобілізації, триває. 

Джерела у силових структурах коментують, що тепер держава значно краще контролює кордон, ніж десять років тому. Деякі місцеві гравці, які тоді діяли автономно і у змові з прикордонниками, наразі входять до політичних кіл області та країни, а тому є більш керованими або обмеженими центральною владою. 

Прощавай, пам’ятко ЮНЕСКО?

Те, що частина території «Букових пралісів» – єдиного в Україні природного об’єкту Світової спадщини ЮНЕСКО може бути вилучена, офіційно не знають ані у штаб-квартирі ЮНЕСКО у Парижі, ані у національній комісії України у справах ЮНЕСКО при Міністерстві закордонних справ. Про це каже наближене до Міндовкілля джерело і додає, що міністерству про ситуацію відомо теж. «У нас немає підстав офіційно звертатися (до ЮНЕСКО - ред.), так як процес (підготовка Указу президента про «Про зміну меж території Ужанського національного природного парку» – ред.) не публічний і фахівців Міндовкілля офіційно до нього не залучали. Все роблять прикордонники», – каже джерело. 

У той же час мені, авторці цього тексту, також не вдалось знайти у публічному просторі жодної офіційної інформації щодо вилучення територій Ужанського нацпарку на користь ДПСУ, або позицію Міндовкілля чи ЮНЕСКО з цього приводу. 

Заступник начальника відділу науково-дослідної роботи та міжнародної співпраці Карпатського біосферного заповідника та, за сумісництвом, національний експерт Комітету Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО Василь Покиньчереда пояснює: спадщина ЮНЕСКО – найвища категорія охорони у межах кожної держави, яка підписала Конвенцію 1972 року про охорону Всесвітньої культурної і природної спадщини ЮНЕСКО. Ніхто не включатиме у об’єкт природної спадщини нецінні території – таке не можливо процедурно. 

«Процедура включення будь-якої території як об’єкта природної спадщини тягне за собою кілька рівнів контролю. Якщо коротко, то починають цей процес науковці, які кажуть, що така-то ділянка є суперважливою і має всесвітню цінність. Потім вони пишуть наукове обґрунтування у формі номінаційного досьє, але на слово у це ніхто не вірить. Обов’язково приїжджає експерт від Міжнародного союзу охорони природи і перевіряє цю ділянку, чи справді вона така цінна, як про неї сказали науковці. І лише після позитивного заключення цього експерта з Міжнародного союзу охорони природи, об’єкт номінується на включення його до переліку об’єктів природної спадщини ЮНЕСКО», – пояснює Василь Покиньчереда. 

Експерт зауважує, що ситуація із вилученням землі в Ужанському нацпарку складніша, ніж у КБЗ, оскільки найцінніше, об’єкти спадщини – праліси, старовікові ліси, тягнуться якраз вздовж українсько-словацького-польського кордону.

«У Карпатському біосферному заповіднику лісові масиви на україно-румунському кордоні, деякі наші території, відійшли до прикордонної служби. На щастя, ці прикордонні ділянки не містили ніяких територій, які відносяться до об’єкту природної спадщини ЮНЕСКО «Букові праліси і давні ліси Карпат та інших регіонів Європи». А в Ужанському нацпарку ситуація складніша. Як свідчить наш досвід, якось вплинути на Державну прикордонну службу навряд чи можливо. Справа в тому, що Карпатський біосферний заповідник мав судову справу щодо факту часткового накладання земель, відведених Державній прикордонній службі, на землі природно-заповідного фонду, проте наш позов був відхилений. Але це не говорить про те, що прикордонники мають знищити ділянки спадщини, які до них відійдуть.

Відповідно до конвенції, власне, держава Україна забезпечує збереження об’єктів культурної та природної спадщини ЮНЕСКО. Це відповідальність держави і, оскільки, Державна прикордонна служба це теж складова української держави, то, відповідно, вони б мали взяти на себе відповідальність за збереження цих об’єктів у тому стані, у якому вони були включені до Всесвітньої природної спадщини», – коментує ситуацію Василь Покиньчереда. 

Науковець також вважає: для адміністрації нацпарку та державної прикордонної служби, коли останні вже будуть мати акт на користування територіями вздовж кордону, куди потрапить і частина об’єкту спадщини ЮНЕСКО, буде добре укласти документ, у якому ДПСУ візьме на себе охоронні зобов’язання зберегти цінні природні ділянки. 

«Звісно, найкраще б було, щоб взагалі не було кордонів, як це є у Євросоюзі. Якщо вони (прикордонники – ред.) не будуть будувати інфраструктурних лінійних об’єктів, то, в принципі, я думаю нічого особливо не зміниться (для нацпарку – ред). Але якщо вони зроблять сітку, огорожу, це, звичайно, погіршить екологічну зв'язність усієї території біосферного резервату. Тому я сподіваюся, що усі інфраструктурні лінійні об’єкти після війни і вступу до Євросоюзу будуть демонтовані», – сподівається експерт. 

У КБЗ через україно-румунських кордон теж проходять міграційні шляхи для великих хижих ссавців, зокрема для ведмедів. Так само, як і в Ужанському нацпарку, прикордонники місцями встановили там огорожу, чим значно ускладнили міграцію тваринам. Відповідно, для їх популяції у цьому субрегіоні це матиме негативні наслідки. «Але ми дуже сподіваємося, що після війни все повернеться до того стану, в якому було і усі ці об’єкти будуть демонтовані. Як екологу, мені б дуже хотілося цього», – повторює Василь Покиньчереда.

Теги: нацпарк, парк, заповідник, ДПСУ, Держприкордонслужба, кордон

5 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати