Генпрокурору Луценку нагадали за засудженого 65 років тому в СРСР закарпатського політв'язня

І через 65 років після суду та 25-ти літ поневірянь у ГУЛАГу щирого патріота України своя держава карає за законами неіснуючої країни

Генпрокурору Луценку нагадали за засудженого 65 років тому в СРСР закарпатського політв'язня

Звернення

до Генерального прокурора України Юрія Луценка

Шановний Юрію Віталійовичу, звернутися до вас зі сторінок авторитетної газети «Голос України» мене, дев’яносторічну людину, довголітнього політичного в’язня, лікаря, народного депутата України, змусила жахлива несправедливість. Нашому побратиму, який чверть століття (тільки поміркуйте!) щоденно зазнавав ГУЛАГівських і тюремних поневірянь та нелюдських знущань за палку любов до України, — не видають довідку про реабілітацію!..

Та почну з того, що провід Закарпатської крайової організації Всеукраїнського товариства політичних в’язнів і репресованих ще 22 грудня 2015 року звернувся до голови Закарпатської ОДА Геннадія Москаля з проханням клопотати перед Президентом України Петром Порошенком про призначення довічної державної іменної стипендії Іванові Мирону. Керівник області спрямував клопотання у Мінсоцполітики. Звідти 22 липня 2016 р. повернули пакет документів, оскільки «відсутня довідка про реабілітацію». Отже, І. Мирону відмовлено в отриманні довічної державної стипендії.

Дозвольте нагадати вам, шановний Юрію Віталійовичу, що Івана Мирона в такий спосіб карає своя незалежна Батьківщина за законом чужої держави, якої вже не існує!..

Для мене, чоловіка, який також пройшов через сталінські табори, а потім був обраний — єдиний із політв’язнів! — народним депутатом України, таке безпрецедентне, абсурдне ставлення держави до своїх героїв, борців за незалежну Україну, — незрозуміле.

Безумовно, не можна не згадати ключові моменти біографії Івана Мирона. Отже, народився він 9 березня 1929 р. в селі Росішка Рахівського району у селянській родині — тоді Закарпаття входило до складу Чехословаччини. У дитячі роки на формування його світогляду благотворно вплинув Шевченків «Кобзар». Після закінчення 5 класів у рідному селі та Великобичківської горожанської (неповної середньої) школи вчителював у селі Чорна Тиса. Отримав повістку до Червоної Армії, але категорично відмовився, бо вважав, що служити ворогові, який відбирав прадідівську землю і християнську віру, — не можна. Воля України для нього, як і його соратників з ОУН, була дорожчою за життя. У селі КДБ переслідувало патріотів, інтелігентів, проводило арешти. Пішов у підпілля. Став у лави патріотів Рахівщини і включився у національно-визвольну боротьбу. Через це був заарештований. Перебував в Ужгородській тюрмі. 11 січня 1952-го був засуджений військовим трибуналом на 25 років позбавлення волі у виправно-трудових таборах із конфіскацією майна (за ст. 54-1а і 54-11 КК УРСР). Після суду І. Мирона етапували до Львова, Харкова, потім він перебував у Норильську, Красноярську до кінця 1955 р., а відтак до 1961 р. — в Іркутську в тюрмі «ОзерЛАГ», 1961—1976 рр. — у таборах Мордовії. Там і в далекім Сибіру поневірявся 25 жахливих літ. Брав активну участь у табірних повстаннях. Неодноразово голодував: 5 разів до трьох тижнів, 6 разів без води до 9 днів. 1961 р. його перевели до Москви, де пропонували волю, якщо зречеться віри, переконань і визнає себе винним. Відмовився. І знову — табори. Велику моральну підтримку отримував від спілкування з такими побратимами, як Йосип Тереля, Йосип Сліпий, Іван Маргітич, Левко Лук’яненко... 10 травня вже аж 1976 р. І. Мирона доправили до Ужгородської тюрми, а 22 травня нарешті звільнили... Повернувся в рідне село. Працював на будівництві, кочегаром. А коли Україна здобула Незалежність і була легалізована греко-католицька конфесія, всі свої заощадження віддав на розбудову церкви.
Нині, незважаючи на похилий вік, веде активну громадську й патріотичну діяльність...

Поділився я своїми переживаннями щодо Івана Мирона з побратимом і колегою по співпраці у Верховній Раді другого скликання Левком Лук’яненком. Він із Іваном Мироном перебував разом у ГУЛАГівських таборах. Відгукнувся Л. Лук’яненко одразу. Прислав мені і свою заяву, де, як юрист, висвітлює свої міркування на захист нашого побратима Івана Мирона. Деякі думки Героя України, учасника бойових дій Другої світової війни, дипломата й письменника Л. Лук’яненка, вважаю, варто навести: «1952 р. суд засудив Мирона за зраду батьківщини (статті 54-1а та 54-11) за те, що він сам один роззброїв трьох радянських активістів і відібрав їхні гвинтівки та 35 патронів. Ці дії були підставою засудити Мирона до 25 років ув’язнення. Судова колегія в кримінальних справах ВС України розглянула справу Мирона І. В. 5.12.1995 р. і змінила кваліфікацію... на ч. 1 статті 174,  КК УРСР (бандитизм і розбій) (21 рік після звільнення з ув’язнення) і виділила епізод із роззброєнням трьох активістів в окрему справу, кваліфікувала його бандитизмом і розбоєм та засудила до трьох років позбавлення волі! Це абсурд. Вилучення цього епізоду зі звинувачення 1952 р. робить це звинувачення необгрунтованим, а кваліфікація як бандитизму і розбою не менш абсурдна. Ось із тлумачення бандитизму КК України 1997 р.: «збройний напад однієї особи не може бути визнаний бандитизмом», а розбоєм не може бути, бо розбій має на меті здобуття якогось добра, чого Миронові не припишеш».

«Отже, — продовжує Л. Лук’яненко, — борця за самостійність України Мирона в незалежній Україні звинувачують: президія Закарпатського обласного суду 5.02.1993 р. визнала обгрунтованим засудження Мирона І. В. за ст. 54-1а та 54-11 КК УРСР до 25 років позбавлення волі; 1995 р. Верховний Суд України кваліфікацію дій Мирона 1952 р. міняє на кримінальні статті і засуджує до 5 років позбавлення волі; Мінсоцполітики України 22.07.2016 р. відмовилось призначати довічну державну стипендію, бо у Мирона І. В. відсутня довідка про реабілітацію... Після проголошення Незалежності Українська держава мала би сказати репресованим: я вас не репресувала і реабілітувати не маю права і не буду. Ви боролися проти окупанта і наближали день свободи. Тепер незалежна Україна дякує усім борцям за її свободу, надає їм почесний титул визволителя і розробляє відповідно до заслуг кожного список побутових пільг... Прошу розглянути справу Мирона Івана Васильовича, 1929 р. народження, і відновити справедливість», — так завершує свою заяву на ваше, пане Генпрокуроре, ім’я Левко Лук’яненко.
До нього приєднуюсь і я та всі наші побратими.

З повагою
Іван КОРШИНСЬКИЙ,
народний депутат України 2-го скликання,
заслужений лікар України,
доцент УжНУ,
голова Закарпатської крайової організації політв’язнів і репресованих,
почесний громадянин Ужгорода

Справа наліво: Іван Мирон, Левко Лук’яненко і також політв’язень, побратим по таборах Петро Тракслер

ДО ТЕМИ:

"Карпатська Січ" відвідала 87-річного Івана Мирона, який відсидів у концтаборах 25 років (ФОТО)

"Січовики" з "азовцями" навідалися на Закарпатті до легендарно політв'язня із допомогою та цінним для нього шевроном (ФОТО)

На відзначенні Перемоги в Ужгороді зустрілися різні покоління борців за Україну (ФОТО

За боротьбу проти радянської влади закарпатець 25 років провів за ґратами (ВІДЕО)

Герой «Дорогою любові», закарпатець Іван Мирон, уперше побачить фільм про себе на недільній прем’єрі (ФОТО)

21 червня 2017р.

Теги: Мирон, репресований, політв'язень, ГУЛАГ

Коментарі

В. Піпаш 21.06.2017 / 18:41:01
8 травня 2015 р. Іван Мирон був вперше відзначений на Державному рівні. Позаяк я тоді працював начальником управління ОДА, мені вдалося переконати тодішнього голову ОДА В. Губаля, що "останнього" живого вояка УПА - закарпатця слід у рамках нового свята"памяті та примирення" запросити із іншими учасниками ІІ світової війни на відзначення цього свята в зал ОДА. Причому, наполіг, що І. Мирону було вручено В. Губалем "іменний годинник".
Однак, вертаюся на 20 років назад, бо це шокує.
У 1995 р. Л. Лук"яненком було зроблене подання на Генпрокуратуру України, щодо реабілітації борців за волю України - учасників боївки УПА, яку очолював рідний брат Миколи Грицака - ковнерівецЬ (керівник у 1942 р. Ужгородським округом Закарпатської екзукативи ОУН -Б), а на час переходу у підпілля в 1949 р. (втік через вікно, бо прийшли арештовувати) Андрій Грицак. Це були Іван Мирон, Андрій Скрипка, Василь Скрипка.
Відповідь із прокуратури "незалежної" України була наступною "не можна реабілітовувати 2, бо, цитую: "вони воювали у бандах ОУН УПА" (ця історія була опублікована тоді ж у газеті "Карпатський голос".
Минули роки. Обоє Скрипок уже відійшли в інший світ без реабілітації. Водночас, позаяк, обоє були яскраво-вираженими сангвініками - вони все е сприймали з усміхом. Хоч страхітливо бідували, бо пенсії не мали, позаяк вони "бандити УПА" (наприкінці 90-ї - ці троє "бандерівців", як мені казали люди, щоб заробити собі "на хліб" виїзджали, зокрема до урочища с. Б. Церква та збирати шипшину та здати у приймаючі організації... Але всі були надзвичайно щасливі що є Українська Держава!
Водночас Василь Скрипка - талановитий поєт, якимсь чином. навіть видав сво поетичні збірки (син - В. Скрипка-молодший - відоий укранський художник. член Національної спілки худрожників)
Андрій Скрипка - талановитий художник-самородок, автор низки портретів діячів Карпатської України тощо.
А. Василь Мирон!!! - жодних слів додаткових тут не треба.
Мені. до речі ц троє "бандерівців", казали, що "ніякої реабілітації нам не треба. І не дочекаємося, бо така є Україна. Головне, що є Держава. А, з часом, все буде добре, лиш аби вона була, бо тут господарем є наш народ. Аби лиш її не втратитиІ"

НОВИНИ: Соціо

00:00
ВРП звільнила хустського суддю Савицького і рахівського суддю Тулика
23:43
/ 2
Голова Закарпатського апеляційного суду Фазикош задекларувала $70 тис. готівкою, 3 млн грн у криптовалюті, новий будинок і внесок за квартиру з машиномісцем
23:23
В.о. начальника Головного управління ДПС у Закарпатській області призначений Сергій Туренок Фото новина
17:26
/ 2
Закарпатця покарають за жорстоке поводження з конем на Буковелі Відео новина
15:14
За наслідками пожежі в будівлі колишнього ресторану "Лев" у Хусті рятувальникам вдалося відстояти 1-й поверх Фото новинаВідео новина
04:26
/ 7
У четвер колективу УСР в Закарпатській області представлять нового очільника – Тимура Квеквескірі Фото новина
02:33
На Закарпатті майже удвічі зросла захворюваність на гепатити, бо більше виявляють – ОВА
02:22
Новий КПП "Велика Паладь-Нодьгодош" на угорському кордоні відкриють 8 квітня
23:17
/ 1
У Перечині за 50 млн грн відремонтують школу для релокації ліцею з Краматорська Фото новина
20:13
ФОТОФАКТ. В Ужгородському замку оселилися сірі сови з совенятами
16:03
/ 2
ФОТОФАКТ. В Ужгороді муніципальні автобуси прикрасили до "Сакура Фесту"
14:44
В Ужгороді вчасно врятували від вогню приватний будинок Фото новина
03:37
/ 5
Кулеметник "Абрамс"
21:48
/ 1
Підтверджено загибель на Запоріжжі ще в січні 2024-го 22-річного Михайла Яцканича з Підвиноградова Виноградівської громади Фото новина
15:52
/ 5
На війні поліг 21-річний Іван Микульця з Тячева Фото новина
13:33
/ 7
В Ужгороді відклав яйця унікальний, єдиний в Україні кайман Шнайдера Фото новина
11:33
/ 2
На Харківщині поліг Леонід Пивовар з Неліпина на Мукачівщині Фото новина
19:29
/ 1
Національні спільноти регіону презентували культурну спадщину на фестивалі "Етнічний віночок у Закарпатті"
12:53
/ 1
У Мукачеві у вівторок попрощаються з полеглим на війні з росією Андрієм Розгау Фото новина
02:16
/ 2
WWF-Україна виступає проти будівництва лісової автодороги в межах лісництв філії "Ужгородське лісове господарство" ДП "Ліси України"
19:18
/ 16
У Калинах на Тячівщині харківський забудовник незаконно почав роботи зі спорудження ГЕС Фото новинаВідео новина
16:48
/ 7
В Ужгороді ще не відкритий McDonald's покарали за "непродуману" вивіску Фото новина
10:41
/ 1
На війні з росією поліг 57-річний Іван Пичкар з Родниківки на Мукачівщині Фото новина
01:31
/ 15
Справа Комарницького: Звільнений начальник УСР в Закарпатській області Химич зберігає $95 тис. готівкою
13:59
У Буштині на Тячівщині, гасячи пожежу в надвірній споруді, врятували два будинки та літню кухню поруч Фото новина
» Всі новини