Неспокій митця з-під Невицького замку

Михайло Белень – академічний скульптор, художник, педагог, письменник. Автор 17 пам’ятників, приміром, Олександру Духновичу, Шандору Петефі, Міхаю Мункачі, Теодору Ромжі, Василю Ґренджі-Донському, Федору Фекеті, а також десятків меморіальних дошок – Петру Лодію Федору Корятовичу, Івану Дулішковичу, Андрію Бачинському, Антону Годинці, Григорію Жатковичу, Авґустину Волошину, Адальберту Ерделі, Федору Манайлу.
 
Автор понад 500 медалей видатним діячам світової, української, і насамперед крайової, історії, культури і науки. Звісно, митець і надалі сповнений творчих задумів. Його полонить буквально все – історія, наука, культура. Наразі майстер захопився тризубом і хрестом. 

"Через величний монумент Жінці хотів утілити ідею вічного життя"
 
У скульптора є оригінальний ескіз монумента (уявляє його навіть 50-метровим!) Богині Премудрості Всесвіту. Головним джерелом появи цього художнього й космогонічного образу стали багаторічні дослідження митця з історії світової культури й еволюції людства. "Мене глибоко цікавили печерні наскельні малюнки, язичницькі ритуальні, релігійні, історичні, обрядові й технологічні знаки-символи, молитви. В основі твору – Жінка-Матір-Берегиня стоїть на кургані або, мовити б, на пупі Землі. Крізь тіло Богині проходить символічна колона, в яку вмонтовано трипільський символ двох начал – жінки й чоловіка. До речі, аналогічний знак свого часу вчені віднайшли і в Тибеті", – акцентує Михайло Белень. На вершині колони він бачить язичницький символ у формі ромба, поділеного, зокрема, на чотири частини. У правій і лівій руках Берегині – кулі-символи безсмертної душі й нескінченності Всесвіту. Голова величної фігури нагадує голову інопланетян, щоправда, водночас і зернину. Великі очі й розкритий вертикально рот – це вічний діалог людини з безмежним і загадковим Усесвітом. Загалом монумент зображено ніби у формі зернини, так званого листка життя. Твір говорить і про геніальні архітектурні досягнення впродовж усіх цивілізацій. Зворотний бік постаті доповнений, ще двома символами – язичницьким трикутним хрестом-сварожем і всевидющим оком із єгипетської цивілізації. "Ось так – через Богиню Премудрості – я хотів утілити ідею про вічне життя, узагальнити феномен людини. Видимі поверхні монументу мають бути з нержавійної сталі, а найголовніші символи покриті золотом", – резюмує Михайло Белень.

"Тризуб – це трійця життєтворчих енергій"

Знак тризуба відо¬мий у світі з давніх-да¬вен. Його знають у Європі, Азії, Індії. З тризубом зображувалися божества, приміром, грецький Посейдон, римський Неп¬тун, індійський Шіва. Але про те, що тризуб є одним із найсивіших знаків і нашої землі, можна судити з наскельних малюнків, гончарних виробів, монет, прикрас. За князівської доби тризуб став набувати сучасної графічної форми, щоправда, існувало чимало варіантів малюнка. На певний час – від татаро-монгольської навали до козацьких часів – тризуб зник із активного вжитку, був витіснений хрестом. До речі, на деяких церквах збереглися ще хрести, що формою нагадують тризуби, себто біля підніжжя мають фігуру, схожу на літеру грецького алфавіту омегу. Такий хрест має й Володимирський собор у Києві. Поєднання хреста з тризубом є на маківці Золотих воріт. Це, мовити б, спотворений варіант тризуба. "Знак був і одним із найсивіших українських талісманів. Символізував ту саму трійцю життєтворчих енергій, що й хрест чи шестикутна зірка, тобто Мудрість, Знання і Любов, або Вогонь, Воду і Життя", – пояснює митець. Оскільки саме на землях України тризуб має безперервну багатотисячолітню традицію, він став національним символом – Малим Гербом України, і є головною складовою Великого Герба. Одна з версій, що в знаку криється напис "воля". Це той таємничий код, який мусимо глибоко усвідомити, щоб відчути себе спадкоємцями великого і муд¬рого народу. 

"Зібрав понад 70 варіантів символа над символами – хреста"

Митець сушить голову і над таким символом, як хрест. Зібрав понад 70 його варіантів. "Надзвичайно захоплива робота! І пізнавальна. Згадати б бодай хрест, який називається трипільське сонце. Виник він близько 7 тисяч років до народження Христа. Знак тлумачить не тільки схід і захід головного небесного світила, а й указує на чотири сторони світу. А кола в колах також свідчать, що прадавня людина вже розуміла, що існує нескінченність Всесвіту", – підкреслює Михайло Белень.

Як відомо, з найдавніших часів свастика була знаком удачі в культурах різних народів. Г-подібні кінці хреста означали вітер, дощ, вогонь і блискавку. Приміром, у давньому Китаї – це символ безсмертя й нескінченності, в Японії – довголіття й розквіту духовності. Свастику взагалі не слід плутати з її варіантом – фашистським знаком гітлерівської Німеччини.

Хрест закарбувався у свідомості людства як провідний символ. Щоправда, важко собі уявити, що ще кілька тисяч років до часу пришестя Спасителя і виникнення християнства на території України вже існував цей символ, причому дуже подібний до сучасного. Можливо, у ті прадавні часи він міг бути оберегом, що застосовувався у магічних ритуалах праслов’ян, пов’язаних із відтворенням життя. Саме ромбоподібний символ із крапкою у центральній частині хреста вказує на імовірний зв’язок останнього з культом поклоніння жінці й ушанування матері. "У сиві віки символ хреста міг уособлювати стилізоване зображення жінки-матері. Питання життя і смерті, започаткування й народження нового життя, можливість життя віч¬ного турбували людство споконвіку. У генезі символіка хреста ще задовго до появи християнства несла в собі філософську думку про можливість віч¬ного життя", – висновковує мій тезко з-під Невицького замку.

Михайло Фединишинець, світлина автора

Теги: скульптор, Белень, пам'ятник, медаль

5 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати