"Займіться ділом, а не языком..."

«…це, звісно, очевидно, але все ж таки: кожна крихта на шальку російської – це пряма шкода українській! А значить – Україні... (хай як пафосно це звучить) НУ ЯК ЖЕ Ж ТАК МОЖНА?! коту під хвіст ці всі роки...». Це написала в одній із соціальних мереж закарпатська колега-журналістка. До речі, мова з якою вона виросла в родині, якою вчилася у школі – саме російська...

Це, мабуть, найсуттєвіший момент – не коли підписували харківські газові угоди, не як епопеєю «Любі друзі» зраджували Майдан – саме тепер найбільше досягнення України – крихку незалежність, цинічно засунули коту під хвіст.

Поки у вівторок, 5 червня, в багатьох містах і селах держави креативно шпурляли в пику одному з авторів проекту старими кедами – наші славні, найняті за наші гроші парламентарі, таки проголосували, хай поки що тільки в першому читанні, за скандальний законопроект Ківалова-Колесніченка, який фактично вводить російську другою державною мовою. «За» набралося 234 голоси, а затяті опозиціонери – про це горлає весь інформаційний простір – хоч і не голосували, але й, попри оголошені плани, нічого не зробили, аби перешкодити ухваленню законопроекту. Один зі співавторів антиконституційного закону Вадим Колесніченко відтак цинічно заявив: проголосували у першому читанні, проголосуємо й у цілому.

Нардеп, котрий, крім виконання місії давно обіцяного регіоналами надання російській статусу другої державної, «прославився» на всю державу ще тільки одним – історією з тещею, що залила в горло підлеглій нашатир і вже три роки крутить на свою користь Фемідою, тепер навіть готовий обговорити свій зі ще одним одіозним політиком Сергієм Ківаловим проект: мовляв, Партія регіонів пропонує провести загальнонаціональний круглий стіл з приводу «мовного» законопроекту, бо нічого його обговорювати на «так званих політичних ток-шоу». Одне слово, або під диригуванням регіоналів, або ніяк. У тому числі й на акціях протесту – зась.
Хтось ще сподівається, що тепер остаточне ухвалення закону тягнутимуть до осінніх парламентських виборів, одних живлячи надією на прийняття ось-ось, інших – ілюзорними сподіваннями, що не все в державі аж так погано. А дехто вже взяв на озброєння аргумент: не підтримуйте на виборах тих, хто голосував за такий проект, обирайте нас, і ми, здобувши у Верховній Раді більшість, скасуємо його. Між тим Вадим Колесніченко – чи то в ейфорії від того, що хай і в негативний спосіб прославився в усій державі й за її межами, чи то вже виконавши поставлене керманичами-ідеологами завдання, запропонував 6 червня святкувати День російської мови. Утім, чоловік ніколи й не крився, задля чого вся каша заварювалася.

Хоча того ж дня підтвердилася й іще одна мета мовного демаршу: дражливим проектом відвернути увагу від соціально-економічних негараздів, дати можливість випустити накопичену в суспільстві пару з більш вузького приводу. Наприкінці вівторка, коли голосували за мови, після розгонів численних мітингів, у тому числі й із застосуванням сльозогінного газу, парламент тихенько урізав, починаючи з 2013-го, виплати пільговикам, за які ще торік у прямому сенсі насмерть стояли на вулицях і площах чорнобильці й афганці.

Зі 192 нардепів-регіоналів слухняно зіграли партитуру «за» картками для голосування 187. Проти дозволили собі бути тільки двоє, один не голосував, ще двоє – точніше їхні картки, були відсутні. Слухняно підтримав проект, попри численні протестні акції в усій державі, і єдиний із 4 нардепів-закарпатців – регіонал Сергій Мошак.

Народний депутат України Василь Петьовка ще минулого тижня поширив різку заяву: «Народні депутати України від Єдиного Центру не голосуватимуть за резонансний законопроект, яким передбачається практичне запровадження в країні російської як другої державної мови...

Ні я особисто, ні мої колеги, які представляють у Верховній Раді Єдиний Центр, не підтримують проект закону, який означає де-факто введення в Україні ще однієї державної мови. Це порушує Конституцію і детонує крихку толерантність у мовному питанні. Це означає початок тривалого протистояння і в політиці, і в суспільстві. Його ознаки чітко видно за «картинками з натури» в день першого розгляду скандальних мовних новацій. Група депутатів від Єдиного Центру вирішила не голосувати. Ми попередньо радилися зі своїми партійними колегами. Один із лідерів партії, чинний міністр Віктор Балога також погодився з нами, що запропонований законопроект суперечить завданням суспільного порозуміння. У такий спосіб, через акції протесту і рукопашні, Україну не об’єднати. Ми не граємо в ігри, в яких б’ють по мові й по обличчях».

В. Петьовка відзначив, що це один із тих принципових випадків, коли депутати від Єдиного Центру розходяться в позиціях із провладною більшістю. Зокрема, так було під час ратифікації «харківських угод», за які єдиноцентристи не голосували.
«Нині нам також пропонують схвалити рішення, яке суперечить національним інтересам і не має нічого спільного з реформуванням країни. Чинне мовне законодавство і реальність нині такі, що мови національних меншин використовуються вільно, без жодних обмежень чи утисків. При цьому очевидно, що російська в ряді сфер явно переважає. Ми категорично проти того, щоб українську мову на її ж батьківщині заганяли в своєрідні мовні гетто. Українська має вільно звучати по всій країні, а не лише в окремих анклавах, де для її остаточного знищення поки не вистачає достатньої кількості носіїв «вєлікава і магучєва».
Народний депутат переконаний, що на таку делікатну тему, як мови в Україні, потрібно накласти жорстке політичне табу щонайменше на 10 років. Зробити це має якраз панівна партія, оскільки саме на ній сьогодні лежить вся повнота відповідальності за суспільний спокій. До такої ініціативи, вважає політик, неодмінно приєднаються всі відповідальні політичні сили.

Сергій Попович

Теги: мова