Микола Веґеш: «Об’єднаний виш повинен називатися УжНУ»

Однак ректор УжНУ, доктор історичних наук, професор Микола Веґеш до всіх цих пересудів ставиться спокійно. Наразі в університеті гаряча пора – вступна кампанія. Відповідно й усі свої зусилля Микола Миколайович спрямовує на створення якнайкращих умов для абітурієнтів. 

Система "Конкурс" себе не виправдала

– Миколо Миколайовичу, чи не щороку правила вступу до вишів зазнають усіляких змін. Є нововведення й у теперішній  кампанії. Як охарактеризуєте її перебіг?

– Цьогорічна вступна кампанія проходить, на диво, спокійно. Чому на диво? Можливо, тому, що в мене й досі залишилися спогади про минулорічну, коли  паралельно до подання заяв в УжНУ проходила міністерська замовна перевірка. Ось то була справді напружена ситуація...
 Якщо ж говорити про особливості, то коли минулого року за перші три дні до нас надійшло 70 відсотків заяв, а згодом – близько 100 заяв щодня, то цьогоріч наплив абітурієнтів більш рівномірний. Якщо тенденція збережеться, думаю, до 1 серпня назбираються ті ж 8 тисяч охочих до нас вступати, як було минулого року.

Для мене особисто сюрпризом став факт, що нині перше місце за кількістю заяв посідає історичний факультет. Традиційно багато молоді бажає вчитися на юридичному та стоматологічному факультетах, опановувати міжнародні відносини і туризм. Серед лідерів також факультет суспільних наук.

– Як сьогодні працює система електронного вступу до ВНЗ? Чи виправдала себе?

– Якщо говорити про УжНУ, то вона наразі не набула великої популярності серед вступників. Ми отримали лише 200 заяв через Інтернет, що становить 2 відсотки  загальної кількості абітурієнтів. Та й ті намагаються за день-два приїхати, аби пересвідчитися, що ми дістали їхні заяви. Однак система ще нова, то, можливо, через кілька років стабільно запрацює й виправдає себе. Я ж уважаю, що кожен виш повинен мати свою локальну електронну систему. Тоді б не було таких серйозних проблем із перевантаженням серверів і доступом до міністерської програми.

– Міністр освіти Дмитро Табачник виступив з ініціативою скорочення місць державного замовлення у ВНЗ. Якою є ситуація в УжНУ?

– Спочатку йшлося про скорочення на 40 %, згодом озвучили цифру 15–20 %. Хочу віддати належне голові Закарпатської ОДА Олександрові Ледиді, який звернувся листом до Дмитра Табачника, наголошуючи, що наша область має найменше студентів – тож нам пішли на поступки. Однак деякі напрями підготовки все ж постраждали, особливо юридичний та економічний факультети. З іншого боку, є спеціальності, які ледве добирають заяв навіть на безплатну освіту. Приміром, сестринська справа, де на сьогодні усього 18 охочих на 18 державних місць. Доведеться наступного року переглядати держзамовлення на окремих факультетах.

– Яка ситуація з платою за навчання? Пригадую, кілька місяців тому ви заявили, що в УжНУ ціни на освіту не зростатимуть. Однак інфляція не простоює – невже це вигідно університету?

– Безумовно, таке економічне рішення не може бути вигідним. Приміром, сьогодні ми не в змозі одночасно видати заробітну плату й відпускні двом тисячам працівників УжНУ. Робитимемо це у два етапи. Тобто для нас надзвичайно важливою є кількість студентів на платній формі навчання. Але ж, з іншого боку, треба й людям сприяти! Можливо, вже з наступного року розробимо нову систему оплати. Ціни на деякі спеціальності прирівняємо до щабелю вишів Західної України, на інших (математика, фізика, хімія), навпаки, зменшимо.

– Погоджуєтеся, що на Закарпатті є перенасичення кадрів з окремих спеціальностей?

– Так. Юристу чи економісту нині дуже важко знайти роботу. Натомість є професії, яких бракує. Приміром, завдяки екс-губернатору Олегу Гаваші ми від¬крили спеціальність "геодезія". Взагалі, усі ті напрями підготовки, які ми започаткували на географічному факультеті, дуже потрібні Закарпаттю. Гадаю, там і збільшимо число місць. Але вже наступного року. Бо під час вступної кампанії правила гри змінювати не можна. Я раз це зробив і обпікся... Маю на увазі питання з "роздвоєною" спеціальністю "історія" на історичному та угорському факультетах. Тоді мене звинуватили в зраді українських інтересів.

"Заступник міністра мене шантажував"

– Як ставитеся до таких закидів на свою адресу?

– Знаєте, інколи ситуація доходить до абсурду. Нещодавно  в університет нагрянула чергова перевірка. Як виявилося, мене вже звинуватили в... неофашизмі. До Міністерства надійшов лист від жінки на прізвище Старченко, яка стверджує, що свої ордени та нагороди я отримав за пропаганду Бандери й Шухевича, які сьогодні не популярні в нинішньої влади. Найцікавіше, що про першого я взагалі ніколи не писав, оскільки досліджую Закарпаття, а Бандери тут ніколи не було. Та все ж, перевіряльники вимагали всі мої праці, шукали відповідні накази Президента про надання нагород тощо. Урешті, дійшли висновку, що неофашизму в моїх доробках немає. Але хтось таки дуже хотів мені насолити...

– Діяльність нинішнього міністра освіти Дмитра Табачника сприймається суспільством неоднозначно. Як оцінюєте його ініціативи у сфері вищої освіти?

– Почну з того, що Дмитро Табачник – перший міністр, з яким я жодного разу не спілкувався, навіть телефоном. У мене були не найкращі стосунки з його поперед¬ником – Іваном Вакарчуком. Але останній міг зателефонувати й о дев'ятій вечора та 40 хвилин обговорювати зі мною якесь питання.
Водночас, хочу відзначити, що Дмитро Володимирович не схвалив ще жодного рішення, яке б спрямовувалося проти освіти. Навіть розроблений Міністерством Закон про вищу освіту в мене не викликає нарікань. Інша річ, коли дехто із заступників Табачника бере на себе функції міністра і просто мене шантажує...

– Тобто?

– Я не приховую цих фактів. Уже розповідав про них на вченій раді університету. Викликав мене перший заступник міністра Євген Сулима. Розмовляли з ним майже годину, після чого він запитує: "А ви б не могли написати заяву на звільнення? Ви ж погоджуєтеся, що міністр має визначати кадрову політику в освіті?..". Кажу: "Звичайно. Тільки знімайте мене наказом". Натомість Євген Сулима пропонує будь-яку посаду: проректора, директора інституту тощо. Після моєї відмови заявляє, що в такому разі Міністерство змушене надіслати в УжНУ перевірку. Щоправда, чомусь вона до нас так і не доїхала...

Дещо пізніше були й інші "ревізії". Вже згадана справа "неофашизму" та про нібито незаконне звільнення мною декана біологічного факультету. Остання тривала тиждень, пройшла на високому рівні. Я підписав усі акти й погодився зі вказаними незнач¬ними недоліками. Однак коли ці матеріали надали керівнику Державної інспекції навчальних закладів України, то її керівник, пан Бурлаков, не читаючи, написав винятково негативний висновок і подав його міністру. І знову мені телефонує пан Сулима та вкотре просить писати заяву на звільнення. Цього разу пропонує допомогти в приватизації квартири. Я відмовився, сказавши, що, коли є підстави мене звільняти, робіть це за відповідною процедурою, призначайте виконувача обов'язків тощо.

Ось так і працюємо останні два з половиною роки. За цей час в університеті вже було близько 12 перевірок. Причому члени комісій і не приховували, навіщо приїхали. Тому для мене кожен рік перебування на цій посаді – як три в Афганістані (сміється. – Авт.) . Знаю, що в Міністерстві вже є кандидатура на мою посаду. Я питався у пана Сулими, хто це має бути. Відповів, мовляв, таємниця. Хоч я ж знаю прізвище цієї людини...

– Усі ці події відбуваються в руслі розмов про об'єднання вишів?

– Про це теж ідеться. У разі моєї відставки, Міністерству легше було б провести укрупнення за своїми правилами.

– А як ставитеся до таких інтеграційних процесів у вищій освіті?

– Ще за півроку до ініціа¬тив Табачника я пропонував об'єднати всі закарпатські виші в один великий. Це нормальний процес, однак він має відбуватися на високому рівні. Наприклад, в УжНУ немає таких спеціальностей, які є в Мукачівському державному університеті. Тому без проблем можна створити на основі МДУ інститут УжНУ. Подібна ситуація і з ЗакДУ. У нас багато тотожних напрямів, які можна приєднати до національного вишу. Натомість об'єднати технічні напрямки двох ВНЗ й відновити на базі ЗакДУ інститут інформатики. Я назвав ті виші, які собою щось становлять. Інші треба просто приєднувати, або ж закривати.   

За таке розумне укрупнення я виступаю двома руками. Однак цей процес повинен відбуватися демократично. Зокрема й вибори ректора об'єднаного закладу.

"Ще не визначився, чи йтиму на другий термін..."

– Як сьогодні відбувається перенесення університетської бібліотеки з єпископської резиденції в новий корпус УжНУ?

– Нова бібліотека, яка займає перший поверх головного корпусу УжНУ, більша за ту, що на вулиці Кремлівській. Однак робили ми її, виходячи з сучасних вимог. Відповідно – в нових залах більш просторо, а тому й кращі умови для підготовки студентів. Наразі  перенесли туди всю гуманітарну літературу.

Кілька тижнів тому разом із головою облради Іваном Балогою ми зустрічалися з владикою Міланом Шашиком, який просить звільнити другий поверх резиденції. Гадаю, що вже до 1 серпня нам це вдасться. Завдяки Івану Балозі, який профінансував  встановлення ґрат у нових приміщеннях бібліотеки,  заберемо з "кремлівки" всю краєзнавчу літературу.

Другий етап – перевезення книжок, які зберігаються на першому поверсі бібліотеки. За цей час єпархія відремонтує другий поверх, що, найімовірніше, триватиме довго, оскільки мова йде про відновлення фресок тощо. Однак для того, щоб закрити питання з бібліотекою, треба, щоб обласна рада ухвалила  програму з бібліо¬течної справи й профінансувала облаштування одного поверху в новому корпусі університету під книгозбірню для точних наук. Тоді всі проблемні питання буде вирішено.

– Ваші недоброзичливці закидають, що останніми роками університет катастрофічно занедбав. Що можете сказати у відповідь?

– (Сміється). Лиш те, що університет "катастрофічно" піднявся. Взагалі, таке враження, що чим більша криза в країні, тим краще ми розвиваємося. За останні три роки змінилося багато. Ми з нуля створили стоматологічний факультет, оновили майже всю прилеглу територію головного корпусу, відремонтували в ньому більшість аудиторій. Щоправда, потрібно ще замінити вікна, але Міністерство поки що не виділяє коштів. Тільки-но вони з'являться, візьмемося за цю роботу поетапно по поверхах.

Також не вдалося добудувати новий корпус. Але почали його зводити ще 1988 року. Коли я став ректором, був один поверх. Нині залишилося добудувати ще півтора. Відремонтовано фізичний факультет, замінено систему опалення на медичному і вперше за багато років там люди не мерзнуть. Хочу висловити подяку за це Віктору та Івану Балогам. Вони залучили на потреби університету багатьох меценатів – понад 200 чоловік. Коли відкривали бібліо¬теку, то я навіть усім грамоти не міг вручити, бо урочистості затяглися б на цілий день.

Також удалося відкрити чотири нові факультети, десять спеціальностей, яких у нас раніше не було. Багато з цього робилося у запеклій конкурентній боротьбі. Але нам це вдалося. Тому вважаю, що зроблено багато, та, як максималіст, хотів би ще більшого.

– Наостанок, які плани у наступному навчальному році?

– Найголовніше – зберегти позиції університету у вже згаданому процесі укрупнення. Виш має залишатися Ужгородським національним університетом. Щоб не перейменували у ЗакДУ, бо, погодьтеся, бренд УжНУ більш відомий. Гадаю, що в цьому мене підтримують усі наші декани, професори й доценти. 

По-друге – відстояти демократичні вибори ректора університету. Я переконаний, що після 2004–2005 рр. нашому колективу вже ніхто не буде диктувати свої умови. Будь-яке насильне призначення когось одразу ж викличе опір. Уважаю, що ректором об'єднаного університету має бути лише професор УжНУ – у нас є з кого обирати. Я наразі не визначився, чи буду подавати свою кандидатуру на другий термін.  Але зроблю все можливе, аби були створені необхідні умови для демократичних виборів майбутнього ректора.
 

Андрій Ганусич
 

Теги: Микола Веґеш, УжНУ

5 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати