Без поїздів. Маючи колію, Рахівщина ризикує стати глухим регіоном

Колію не відновити, а розібрати на брухт

Потрапивши на залізницю Рахівського району, пасажир ніби переноситься на кілька століть назад – у часи, коли не було електровозів, а поїзди приїжджали до містечка лише раз чи двічі на добу. А ще на Рахівщині, наче у зоні відчуження, можна знайти залізничні станції, на пероні яких давно не було ні пасажирів, ні, тим більше, поїздів. Наприклад, такою є "Берлибаш", що у селі Костилівка. Це одна зі станцій на гілці Рахів-Солотвино. Оскільки колія між населеними пунктами перетинає румунський кордон, то поїзди на цій ділянці не ходять. По території України залізниця веде лише до села Ділове. Нею дуже зрідка їздить вантажний потяг.

"Свого часу планували із Ділового збудувати тунель до Великого Бичкова, – зазначає заступник голови Рахівської районної ради Михайло Фірка. – Тоді б у нас було сполучення із областю. Однак від такої ідеї відмовилися через те, що будівництво дуже дороге".

Отже, скоріш за все, поїзд від райцентру в бік Ужгорода у цій місцині територією України вже точно не їздитиме. Витрачати мільйони гривень на тунель заради кількох потягів, напевно, дійсно не варто.

Утім, залізничне сполучення із гірським районом таки можливе – із тячівського Солотвина до рахівського Великого Бичкова побудована колія. Нині вона заросла чагарниками. "Відновити колію, аби до нас їздили потяги, просто необхідно, – вважає селищний голова Великого Бичкова Одарка Зеленко. – Ми неодноразово говорили про це із залізничниками. Однак вони не згодні". Одарка Дмитрівна зазначає, що свою лепту в те, що до Бичкова не прямують поїзди, відіграло й пошкодження колії після паводка: на кількох ділянках сталися зсуви ґрунту. Тож, окрім того, як покосити, шпали та рейки необхідно й серйозно відремонтувати.

Залізничники, виявляється, цього робити не збираються. На адресу Рахівської райради вони надіслали листа, аби депутати дозволили колію між Солотвином та Великим Бичковом розібрати. "Львівська залізниця подала нам свої розрахунки. З них випливає, що перевозити пасажирів на цій ділянці невигідно, – каже Михайло Фірка. – Також, стверджують на "Укрзалізниці", в цьому районі нема потреби й у вантажних поїздах. Але наші депутати розібрати колію однаково не дозволили. Питання сполучення Великого Бичкова із Солотвином лишається відкритим".

Рахів уже 3 роки без вокзалу

Значно більше уваги рахівські депутати, за словами заступника голови райради Михайла Фірки, приділяють сполученню райцентру зі Львовом та Івано-Франківськом. Аби його покращити, рада навіть відправила звернення залізничникам. Йдеться, насамперед, про те, аби поїзди, котрі прямують до останньої станції на території Франківщини, пустили далі – до Рахова.

Нині ж потяги, що курсують від райцентру, можна порахувати на пальцях однієї руки. Пасажирський – "Рахів-Львів" – відправляється щодоби о 00.54. Два приміські їздять за маршрутом "Рахів-Коломия" та "Рахів-Івано-Франківськ". Через те, що на колії проводять ремонт, тепер один із рейсів виконується лише до Ясіня. Доки так триватиме – невідомо.

Утім, ясно, що додаткових поїздів до гірського району найближчим часом не буде. Начальник Львівської залізниці Богдан Піх у коментарі "Замку" зазначив: зараз для підприємства головне – зберегти той графік руху поїздів, що є нині. А ще головний західний залізничник додав: замовлення на пасажирські перевезення повинна робити держава. Виходить, що Закарпатська облдержадміністрація нині недостатньо лобіює, аби на Рахівщину їздило більше потягів...

Також проблемою району є і залізничні ворота Рахова – його вокзал. Нині він для пасажирів закритий. Нема ні залів очікування, ні кімнат відпочинку, ні вбиралень. Навіть тенту, де можна було б сховатися від дощу. Благо, що хоч дві каси працюють – розташовані біля вокзалу. Як розповів "Замку" мер Рахова Ярослав Думин, ремонт на станції почали ще у 2008 році. Закінчити його тепер обіцяють у 2012-му. Хоча зараз ознак, що на вокзалі щось ремонтують, немає.

Один із місцевих працівників залізниці, В'ячеслав, розповів, що швидше, ніж у країні закінчиться чемпіонат "Євро'2012", будівельники сюди не доберуться. А ще наш співрозмовник пригадує: раніше поїздів було значно більше, ніж тепер. До середини 2000-их років із райцентру їздив поїзд до румунського Сигету. Серед місцевих цей маршрут був досить популярним. Нині колія, що веде до Румунії, заростає травою...

Із Ясіня їздили до Праги

Селище Ясіня – одна із зупинок поїздів, що на шляху із Рахова на Франківщину. Питаємо у чергової по станції Галини Бербеничук, чи багато людей у тутешніх місцях обирають як транспорт саме потяг. Пані Галина відповідає, що так. Особливо – туристи. Інколи їх така навала, що квитка на поїзд "Рахів-Львів" у день відправлення купити не можливо. І додає: не розуміє, чого у травні Львівська залізниця відмінила ранковий потяг до Івано-Франківська. Для людей графік його відправлення був зручним. Тепер, аби поїхати до сусіднього обласного центру вранці, треба сідати лише на автобус.

Не задоволений тим, що відбувається із залізничними перевезеннями на Рахівщині і селищний голова Ясіня Едуард Зелінський. "До нас за часів Австро-Угорщини і Чехословаччини ходили прямі поїзди із Будапешта та Праги. У нас тоді був великий триповерховий вокзал. Його зруйнували під час Другої світової. Так-от, тоді влада розуміла туристичну привабливість регіону. І забезпечила, аби до нас їздили відпочивати люди, – розповідає пан Зелінський. – А зараз поїзди з України прямують лише до Франківщини. Відповідно, туристи залишаються там. Неможливо потягом до нас приїхати й з Ужгорода – це також мінус для рекреації". Щодо останньої проблеми, то Едуард Зелінський висловив таку думку: необхідності будувати колію між Великим Бичковом та Діловим територією України немає. Натомість треба на міжурядовому рівні домовитися, аби поїзд із Ужгорода на Рахівщину їхав територією Румунії.

Зараз пан Зелінський занепокоєний іншим: Ясіня може залишитися без залізничного сполучення із Раховом назавжди. За словами селищного голови, на кількох ділянках колії можливий зсув. Якщо нині ті місця не укріпити, то ґрунт може зсунутися уже за рік-два. Едуард Зелінський каже, що залізничники робити укріплення не поспішають. І якщо зсув таки станеться, не факт, що на Львівській залізниці ці ділянки відновлять – простіше буде просто відмінити маршрут до Рахова.

До автобуса всі не влізуть

Напевне, говорити про те, аби у 21 столітті залишити регіон без поїздів, просто парадоксально. Але, як бачимо, для Рахівщини таке питання актуальне. І це попри те, що поїзд тут потрібний і для місцевих, і, мабуть, ще більше, для туристів.

Та є й альтернативні думки: з Ужгородом Рахову залізничне сполучення таки ні до чого – мовляв, автобуси їздять регулярно, до того ж, значно швидше, ніж це б робив поїзд. Щодо швидкості – таки правда. Однак між двома видами транспорту все ж є суттєва різниця: автобуси їдуть, коли хочуть. А поїзд – завжди: згідно з графіком, незважаючи на державне або релігійне свято, самопочуття машиніста, погоду тощо.

Наприклад, останній автобус із рахівського вокзалу відправляється о 17.20. Цієї неділі, 24 липня, на маршрут вийшов мікроавтобус, у який помістилися далеко не всі охочі їхати. Багатьом довелося стояти. Хто не вліз до мікрика, мусив чекати 22.00 – тоді до Рахова заїжджає чернівецький "Ікарус". Зазвичай, сидячих місць у ньому немає. Також автор матеріалу особисто став свідком прикрого випадку: чернівецький автобус на годину запізнився до Рахова. А коли заїхав на станцію, водій повідомив: "Ікарус" зламався. Відтак усі пасажири змушені були чекати до третьої ночі, коли з вокзалу відправляється рейсовий автобус "Рахів-Ужгород". Подібних прикладів можна наводити безліч. І хоча б через це їм має бути альтернатива – залізниця.

Регіон, із яким немає залізничного сполучення, апріорі стає глухою глибинкою, куди не спішить ані інвестор, ані турист. Сподіватимемось, Рахівщина на глухий край не перетвориться. І поїздів там колись таки побільшає.

Ярослав Гулан, фото автора

Теги: Рахів, залізниця, вокзал

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати