Чому купуємо сметану від сусідів, коли закарпатські селяни не мають де подіти молоко?

Невдовзі на український продовольчий ринок може очікувати чергове потрясіння. У парламенті збираються розглянути розроблений урядом законопроект, що передбачає відміну мита при імпорті деяких видів продуктів харчування. У цьому переліку, зокрема, молоко, масло, вершки, картопля, гречка, жито... Якщо зміни ухвалять, то сільське господарство загалом і молочну галузь зокрема може очікувати серйозний удар.

Уже зараз до України завозять картоплю з Туреччини і Єгипту, а масло імпортують із Білорусії. Що ж ми їстимемо, коли мито взагалі відмінять? Чи зможуть українські сільгоспвиробники конкурувати з європейцями? І головне – а що робити селянинові, коли через прогнозоване падіння обсягів української переробки він не зможе вигідно продавати свою продукцію? Візьмемо найпростіше і близьке закарпатцям – здавати ті ж молоко чи м'ясо.

100 тисяч рогатих

За статистикою, з останніх 20 років найуспішнішим для молочної галузі видався... 1990-ий. З того часу крива показників роботи галузі то підіймалася, то опускалася, але так і не сягнула того максимуму. Хоча, наприклад, торік закупівельні ціни на молоко різко виросли і в один період навіть обігнали європейські: у нас за літр давали 34 євроценти, тоді як у Європі – не більше 30-ти. Однак це не особливо вплинуло на динаміку розвитку галузі. 

Зауважимо, що Закарпаття в "молочному" контексті особливо цікаве. З одного боку, оскільки ми малоземельний регіон, то навіть тепер маємо найвищий у державі показник навантаження поголів'я ВРХ на 100 гектарів сільгоспугідь (39 тварин). З іншого, в нашій області найнижча продуктивність дійної череди – лише 1095 кілограмів на корову. Крім того, в краї ледве працює один-єдиний молокопереробний завод, і можна сміливо казати, що 90 % молочних продуктів на полицях супермаркетів і продмагазинів – привізні.

За даними управління агропромислового розвитку Закарпатської ОДА, нині у всіх категоріях господарств нашого краю нараховується близько 160 тисяч голів ВРХ, з яких 103,5 тисячі – корови. Колись було в рази більше, але спеціалісти переконують, що для забезпечення потреб регіону достатньо й нинішнього поголів'я. Треба лишень змінити підхід до господарювання.

"В обласній "Програмі розвитку та підтримки тваринництва і птахівництва на 2010-2015 рр.", яку ми прийняли минулого року, ставимо завдання збільшити до 2015-го поголів'я худоби до 208 тисяч, – каже начальник управління агропромислового розвитку ОДА Іван Паук. – Але це не головний пріоритет. Ми не мусимо збільшувати чисельність поголів'я ВРХ, немає необхідності повертатися до 300 тисяч голів. Треба покращити їх якості, щоб отримувати більше молока і якісні приплоди, а також через систему селекції збільшити обсяги виробництва. Бо нинішні наші проблеми пов'язані не так із чисельністю, як із селекцією, і, відповідно, якістю та продуктивністю цих тварин. І, звичайно, із заготівлею та переробкою продукції".

Кожну корову – в комп'ютер

Якщо в радянські часи ледь не кожен райцентр мав молокозавод і м'ясокомбінат, то тепер по наше молоко приїжджають заготівельники зі Львівщини, Івано-Франківщини та Рівненщини. Із понад десяти молокозаводів, які працювали в області до реформування агропромислового комплексу, зараз не функціонує жоден. Вони були приватизовані і змінили свій профіль діяльності. Нині в краї один молокозавод ("Настуня") і декілька молочних цехів (на Хустщині, Берегівщині, Мукачівщині, Рахівщині).

Зважаючи на те, що основне поголів'я розміщене в індивідуальному секторі (100 зі 103,5 тисячі корів), влада у перспективі планує робити головну ставку на розвиток саме молочних цехів, які б у невеликих обсягах виробляли натуральну продукцію. "У нашій області особливі умови господарювання, – продовжує Іван Паук. – По-перше, маємо 64 % сільського населення (це найвища питома вага в Україні – Авт.), а по-друге, у нас на одну людину припадає дуже мало землі (найменший показник у державі – Авт.). Треба вибудувати таку систему, яка б усе це передбачала і враховувала. Особливо важлива ланка заготівлі, бо в нас виробниками сільгосппродукції є понад 300 тисяч особистих селянських господарств".

Головний аграрій краю також розповів "Замку", що влада працюватиме над тим, аби створити умови для будівництва в низинній зоні області хоча б двох молокозаводів: одного – на Ужгородщині, другого – на Мукачівщині або Берегівщині. У гірських районах великі підприємства (а мова йде про можливість переробки бодай 50 тонн молока на добу) відкривати недоцільно. Там краще створювати невеликі молочні цехи.

Та все це наразі лише плани. Що маємо на ділі? Є декілька державних програм підтримки галузі, але вони працюють із перебоями і неефективно. "Погано, що в останні два роки чуємо багато декларацій, а реально підтримка тваринництва дуже незначна, – зізнається Іван Паук. – І сьогодні система направлення прямих дотацій на тваринницьку продукцію не працює. Бачимо, що зараз наповнення спеціального фонду бюджету в три рази менше, ніж заплановано. Тому вже можемо очікувати втричі меншу підтримку, ніж була заявлена. Коштів катастрофічно не вистачає".

З іншого боку, вже пішло фінансування згадуваної вище крайової "Програми розвитку та підтримки тваринництва і птахівництва на 2010-2015 рр." – з обласного бюджету на цей рік виділили мільйон вісімсот тисяч гривень. Перший крок уже зробили: провели облік тварин, і зараз в управлінні мають перелік усіх закарпатців (персонально, з адресами), які тримають трьох і більше корів. Згодом планують зібрати інформацію про власників навіть однієї тварини, аби бачити перспективу і могти підтримувати людей.

"За відсутністю коштів ми розуміємо: в першу чергу треба підтримати там, де створюється робоче місце, – каже Іван Паук. – Наразі зможемо допомогти тим, хто тримає сім і більше корів. Наприклад, будемо їм компенсовувати придбання доїльних апаратів. Для фермерів, що мають 50 корів, купуватимемо доїльні зали, оплачуватимемо придбання обладнання для тваринницьких приміщень чи заготівлі грубих кормів. Зараз ми вже на стадії формування учасників програми".

Ставка на м'ясо

А тепер трохи не про державні гроші, а людські. Сьогодні вже вигідно тримати молочні породи корів, бо зросла реалізаційна вартість молока. Собівартість літра нині не більше 3 гривень, а продати його можна за 5. У домашніх умовах, коли гроші на корм не витрачаються, бо на господарстві є чим прогодувати і дві-три корови, на молоці вже можна трохи й заробити. Якщо родина має, наприклад, дві корови і в середньому продає від кожної 10 літрів молока у день, то за місяць набігає до 3000 гривень. Якщо їх не дві, а двадцять, то це вже успішний маленький бізнес. До речі, в управлінні агропромисловості ОДА кажуть, що треба збільшувати кількість саме товарних виробників, тобто фермерських господарств, які будуть утримувати по 50-100 корів.

З іншого боку, поки що залишається невигідною відгодівля корів не молочних, а м'ясних порід. Тому на Закарпатті немає жодного господарства, яке б на цьому спеціалізувалося. "Зараз затрати на кілограм яловичини в живій вазі становлять близько 16 гривень, а продаємо її по 13-14, – пояснює Іван Паук. – Але є позитивна динаміка до зростання ціни на м'ясні породи. Скоріше за все, можливо за рік-два, а може й раніше, матимемо таку ціну на продукцію м'ясних порід, яка вже буде вигідна для виробника".

Проте і нинішні ціни вже не настільки мізерні, як було раніше. Якщо років п'ять тому нормальну корову можна було купити за 300 доларів, то тепер за неї треба заплатити до тисячі "зелених". Майже стільки ж зараз можна виручити, здавши 500-кілограмового бичка. І це, погодьтеся, вже нормальна ціна.

До речі, найближчим часом вартість може суттєво вирости. І не тільки через здорожчання кормів, а й завдяки конкуренції на переробному ринку. Скоро, наприклад, у селі Жуково, що на Мукачівщині, відкриється нове підприємство, що на сучасному технологічному рівні виготовлятиме ковбасні вироби. І це буде найпотужніший виробник в області з найбільшими обсягами переробки. Іван Паук передбачає, що це підприємство диктуватиме умови і, так би мовити, моду на ринку.

"Уже сьогодні вони мають сучасну лабораторію і, купуючи м'ясо, прискіпливо оцінюють його якість, – каже головний аграрій області. – У майбутньому через пропозицію більшої закупівельної ціни навіть це одне підприємство стимулюватиме утримання м'ясних порід корів. Ми вже маємо господарства, які хочуть робити на це ставку. Наприклад, у Клячанові Мукачівського району заявили про намір придбати 100 тварин маточного поголів'я м'ясних порід. Зараз шукаємо, звідки їх завезти на Закарпаття".

Наостанок зауважимо, що на початку квітня уряд виділив три мільярди гривень для підтримки українських виробників молока у 2011 році. Ця сума у кілька разів більша, ніж у попередні роки, але в Асоціації фермерів та приватних землевласників вважають, що врятувати молочну галузь одноразовим виділенням грошей не вдасться. Та й не факт, що ці гроші дійдуть до фермерів, особливо дрібних.

Ярослав СВІТЛИК

P. S. Цікаво, що українець у середньому споживає 214 літрів молочної продукції щороку, а пересічний мешканець Європейського Союзу – до 400 літрів.
 

Теги: молоко, корова, селяни

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати