Посол України в Словаччині Олег Гаваші: «За роботою не думав про адаптацію до нових умов»

Пропонуємо увазі читачів перше з часу призначення Надзвичайним і Повноважним Послом України в Словацькій Республіці інтерв'ю Олега Гаваші крайовому виданню. Екс-голова Закарпатської ОДА розповів, як йому працюється на дипломатичній службі, поділився спостереженнями про життя в Євросоюзі і заінтригував інформацією про можливе спрощення візового режиму для українців.

Українці Словаччини дуже активні

– Олеже Олодаровичу, як оцінюєте динаміку українсько-словацьких відносин за останні роки і нинішню співпрацю між країнами?

– Загалом динаміка позитивна, хоч вона й уповільнилася через фінансово-економічну кризу. Але у міру виходу наших країн із кризи контакти частішають. Важливими подіями українсько-словацького політичного діалогу стали робочі візити в Україну Президента Словаччини Івана Гашпаровича у 2008 та 2009 роках, Міністра закордонних справ Словацької Республіки Мирослава Лайчака (у квітні 2010 року) та робочий візит в Ужгород його наступника Мікулаша Дзурінди (у серпні минулого року).

Кульмінацією ж політичного діалогу став офіційний візит в Україну Івана Гашпаровича на початку жовтня минулого року. В його рамках проведено важливий українсько-словацький Економічний форум. Також зауважу, що після більш ніж дворічної перерви протягом вересня-жовтня 2010-го нам вдалося провести чергові засідання Міжурядових комісій з економічного, промислового та науково-технічного співробітництва, з питань транскордонного співробітництва та Українсько-словацької комісії з питань національних меншин, освіти і культури.

– У Словаччині, як відомо, проживає багато етнічних українців. Як вирішуються проблеми збереження їх національної ідентичності?

– Словаччина і Україна близькі своєю мовною та культурною спільністю, подібною історичною долею та проєвропейськими прагненнями. 10,8 тисяч осіб у ході останнього перепису населення Словаччини, який відбувся у 2001 році, записалися українцями. Це, в основному, автохтонне населення із самоназвою русини-українці. Вони, відзначу, дбайливо плекають батьківську мову, культуру, ведуть активну громадську роботу у національно-культурних українських організаціях, найбільш чисельною серед яких є Союз русинів-українців Словаччини. Діють також Спілка українських письменників Словаччини, "Пласт", Наукове товариство ім. Т. Шевченка тощо. У Братиславі працює Словацько-українське товариство.

Під егідою Союзу русинів-українців діють 47 колективів народної художньої творчості, які об'єднують близько 1,5 тисячі членів. Десятиліття поспіль у Словаччині проводять щорічні гучні мистецькі акції загальнонаціонального звучання, такі як, наприклад, Свято культури русинів-українців, Огляд народних пісень "Маковицька струна", Фестиваль духовної пісні, Фестиваль фольклору русинів-українців Словаччини, Фестиваль драми і художнього слова ім. О. Духновича, Конкурс жінок-декламаторок "Струни серця" тощо. А ще у Братиславі вже 35 років діє аматорський оперний український Музично-драматичний ансамбль ім. Т. Шевченка.

– Чи мають можливість здобувати освіту рідною мовою словацькі українці?

– Звичайно. Система українського шкільництва Словаччини – це 9 основних шкіл та 1 середня з українською мовою навчання, у яких здобувають освіту 811 дітей. Пряшівський університет надає можливість вивчати українську мову і літературу у студійних програмах, не пов'язаних із підготовкою педагогів (переклад, славістика), а також у рамках академічних педагогічних програм (підготовка майбутніх вчителів основних та середніх шкіл). Українську мову та літературу також викладають в Університеті Матея Бела у Банській Бистриці, а також в Університеті Костянтина Філософа у Нітрі за спеціальністю "славістика".

Не можна не згадати й таку важливу науково-культурну інституцію, як Музей української культури у Свиднику, який є філією Національного музею Словаччини. Мають українці Словаччини і свої періодичні видання, які виходять рідною мовою: газету "Нове життя", літературно-мистецький та публіцистичний журнал "Дукля", дитячий журнал "Веселка".

Уряд Словаччини вдається і до непопулярних кроків

– Як відобразилася на економіці Словаччини фінансова криза? Наскільки словацький досвід боротьби з нею може бути використаний в Україні?

– Вплив світової фінансово-економічної кризи на Словацьку Республіку був підсилений відносно високим рівнем залежності економіки країни від іноземного капіталу та припливу нових інвестицій. Через зниження рівня фінансування промислових підприємств з іноземним капіталом, які є найкрупнішими виробниками і роботодавцями країни, зменшилися обсяги випуску продукції та скоротилося чимало робочих місць. Зокрема, на кінець листопада 2010 року середній рівень зареєстрованого безробіття в СР становив 12,2 % від працездатного населення країни. Причому, в окремих регіонах країни цифри різні: від 33,1 % на сході та в окремих південних містах до 4,5 % на заході країни.

Минулого року почалося поступове посткризове відновлення словацької економіки. Нинішній уряд досить часто вживає непопулярні заходи з економії витрат і збільшення надходжень до державного бюджету. Наприклад, з 1 січня 2011 року на 1 % підвищено ПДВ, передбачається скасування існуючих податкових винятків та пільг, упорядкування системи соціальної допомоги, зміни до Трудового Кодексу тощо.

Слід також зазначити, що Словаччина як член ЄС може користуватися єврофондами. До речі, на думку керівництва країни, приєднання Словаччини з 2009 року до зони євро значною мірою вберегло її від ситуації, що склалася в Греції або в Ірландії.

– Пане посол, який сьогодні товарообіг між країнами-сусідками? Назвіть, будь ласка, галузі української економіки, що є найбільш привабливими для словацьких інвесторів?

– За січень-жовтень 2010 року двосторонній торговельний обіг товарів між Україною та Словаччиною склав 784,128 мільйонів доларів США за позитивного для України сальдо 102,925 мільйонів доларів США. Наша країна експортує переважно чорні метали, руди та залізні концентрати, вугілля, алюміній, лісоматеріали. Основні статті імпорту зі Словаччини – це транспортні засоби, електричне обладнання, товари хімічної промисловості, будівельні матеріали.
Що ж стосується інвестицій... За словацьким бізнесом – 0,15 % від загального обсягу інвестицій в Україну. Загалом у нашій країні працюють 278 підприємств зі словацьким капіталом. Найбільше коштів бізнесмени вкладають в українську промисловість, видобувну і переробну галузі. А от наших інвестицій, принаймні прямих, у Словаччині не зареєстровано.

Євроінтеграційний досвід Словаччини дуже важливий

– Олеже Олодаровичу, що, на вашу думку, є головною запорукою добросусідських відносин між нашими державами?

– Загальний інтерес у розвитку взаємовигідного співробітництва, адже у миролюбних країн, які мають спільний кордон, не може бути іншої альтернативи. Географічна, історична, культурна, мовна близькість, тісні економічні відносини України та Словацької Республіки є чинниками, що сприяють розвитку дружніх взаємин між нашими країнами.

Як відомо, одним із пріоритетів української зовнішньої політики є інтеграція до європейських структур. Досвід Словаччини в інтеграції до європейської спільноти, її підтримка наших прагнень інтегруватися до Європейського Союзу мають для України особливе значення.

– Чи призвичаїлися словаки до реалій життя в Євросоюзі? Вони задоволені нинішнім станом речей?

– Це питання краще адресувати самим словакам. Однак зверну увагу лише на два аспекти. Це – можливість вільно пересуватись територією Шенгенської зони та перспектива працевлаштування в країнах ЄС. До цього часу я не чув досить серйозних і обґрунтованих проявів незадоволення перебуванням Словаччини в ЄС.

– На відміну від Угорщини, Словаччина не так активно впроваджує угоду про малий прикордонний рух. В чому проблема, як вважаєте?

– Мабуть, тут є багато чинників. Більш-менш безперешкодному пересуванню жителів прикордонних районів Закарпатської області в рамках місцевого прикордонного руху суттєво заважає надмірна забюрократизованість оформлення дозволів. Українська сторона проводить постійний моніторинг видачі зазначених дозволів і вживає необхідних заходів для належного виконання положень згаданої Угоди. Зараз опрацьовуються зміни, внесення яких сприятиме вільнішому пересуванню наших громадян у прикордонній зоні.

Треба також зауважити, що вільне пересування громадян України залежить від візового режиму, встановленого з відповідною країною, у даному випадку з країнами Європейського Союзу. Як відомо, 22 листопада 2010 року представники ЄС підписали план дій щодо лібералізації візового режиму. Це ще один крок на шляху до скасування візового режиму для українців, які від'їжджають з метою короткотермінового перебування в країнах Шенгенської зони.

Крім того, додам, що в ході останнього візиту в Україну Президента Словацької Республіки Івана Гашпаровича 6 жовтня 2010 року була підписана Угода між Кабінетом Міністрів України та Урядом Словаччини про скасування консульських зборів. Її положеннями передбачено безкоштовне оформлення візових документів, які надають право подальшого перебування громадян на території України та Словацької Республіки терміном понад 90 днів – так звані "національні візи". Нині здійснюються внутрішньодержавні процедури, необхідні для набрання чинності згаданої угоди.

Робота посла інколи навіть нудна

– Охарактеризуйте, будь ласка, як загалом словаки сприймають українців?

– У цілому вони доброзичливі люди. Українці зі словаками мають багато спільного і зрозумілого: мова, культура, менталітет. Важливо й те, що в історії відносин між нашими народами немає негативу, що громадяни наших країн часто мають родинні чи просто дружні особисті зв'язки. Тому словаки українців сприймають досить позитивно. Та й на вищому рівні Словацька Республіка до України ставиться сприятливо і з порозумінням.

– Це ваш перший досвід дипломатичної роботи. Як воно, бути послом?

– Мабуть, це прозвучить банально, але робота посла дуже відповідальна і складна, досить часто кропітка, а іноді навіть нудна. Крім безпосередньо дипломатичних справ, доводиться вирішувати і багато питань адміністративно-господарського характеру. Разом із тим, можна глибше і всебічно вивчити іншу країну, її народ, є можливість зустрічатися і підтримувати контакти з дуже цікавими людьми. Розуміння того, що ти можеш сприяти розвитку взаємовигідних дружніх стосунків між країнами і народами, наповнює особливим ентузіазмом.

– Як родина сприйняла необхідність переїзду до іншої держави? Чи легко було адаптуватися до нових умов?

– З 1998 року я перебуваю на державній службі. Як кажуть, знав, куди йшов. Служба за визначенням передбачає можливість зміни місця роботи і проживання. Моя родина завжди розуміла це і підтримувала мене в будь-яких ситуаціях. Призначення до Словаччини також було сприйняте з порозумінням. Тим більше, що ця країна не є для нас далекою ані в географічному сенсі, ані в кліматичному. Однак, відверто кажучи, за роботою я якось і не думав про адаптацію до нових умов.

– Чи переглядаєте закарпатські новини? Звідки черпаєте інформацію?

– Зрозуміло, що мене цікавить, що відбувається і в Україні, і на моїй малій Батьківщині. Тим паче, що це потрібно і для моєї роботи. За наявності Інтернету та сучасних засобів зв'язку особливих проблем не виникає. Звичайно ж, крім того, я маю можливість спілкуватися з друзями, знайомими, колишніми колегами.

– Пане посол, де ви відзначили новорічно-різдвяні свята і що побажаєте закарпатцям у новому році?

– У кінці минулого року і на початку нового мені довелося у справах від'їжджати до Києва. Дорогою вдалося на короткий час побувати вдома, на Закарпатті, і зустрітися з близькими та друзями. Закарпатцям і всьому українському народу я хотів би побажати в 2011 році здоров'я, щастя, успіхів, стабільності, процвітання, впевненості та взаєморозуміння.

Лариса РОМАНЮК

Теги: Гаваші, посол, Словаччина

5 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати