Гуцулики кращі за арабських рисаків

Два дні на Свалявщині змагалися копитні. Поблизу санаторію "Квітка полонини" – в селі Солочин Свалявського району – відбувся V щорічний конкурс коней гуцульської та інших порід.

На іподромі "Гуцульські стежки" зібрали кращих коней Закарпаття: племінних, чистокровних і надзвичайно гарних. Організатори ж розповіли, що їх метою було показати: наші гуцулики найкраще підходять для гір. Адже  не бояться ні стрімких спусків, ні виснажливих підйомів. Та ще й не потерпають від холоду і дощу так, як інші їхні підковані брати.

Мирослава Головач, зоотехнік Науково-виробничої асоціації "Племконецентр", зауважила, що на Закарпатті, аби зацікавити туристів, іноді купують недешевих скакових коней. Але не всі вони пристосовуються до наших реалій. Наприклад, чистокровні арабські скакуни взагалі в наших кліматичних умовах починають хворіти. Тому рідна гуцульска порода для різноманітних туристичних маршрутів – найкращий варіант. Саме тому й конкурс назвали "Гуцульська стежка". Усі перешкоди на змаганні були схожими на ті, з якими коникам доводиться стикатися в горах: хвіртка, фіранка, кладка, лабіринт, крутий спуск тощо. Загалом цього року їх було 17, і всі обов’язково треба було  подолати. Гуцулики змагалися у вправності з новоолександрівською ваговозною, австрійськими гафлінгерами, українською верховою та справжніми  конячими аристократами: арабами й тракененами. Загалом було представлено близько 30 тварин.
Доглянуті, розчесані, лискучі – такими красенями варто було помилуватися не тільки конярам. Звичайно, наші невеличкі й міцненькі гуцулики на тлі чистокровних скакунів виглядали скромнягами. Зате у змаганнях показали себе на повну силу.

Цікаво було спостерігати, як білосніжний красень араб норовливо задирав голову, скошував очі, роздував ніздрі, але проходити через звислі стрічки ніяк не хотів. Адже звик до степового роздолу й навряд чи колись продирався через лісові хащі чи пнувся на крутосхил. Гуцулики ж долали такі перешкоди, не зморгувши оком.

Коників оцінювали за багатьма критеріями, адже всі вони є племінними, і їх призначення – дати чистокровне потомство. Якщо ж кінь не відповідатиме еталонам своєї породи, то можуть навіть забракувати, і тоді від нього приплоду вже не буде.
 
Урешті, перемогла на конкурсі кобила Золушка.
 
Подивитися на наших красенів приїхали й поляки. Гості розповіли, що вони не проти б і собі мати гуцулика. До речі, його вартість може сягати й 5000 євро. Ветеринар Збігнев Врублевський повідав, що в Польщі є порода,  схожа на нашу, – зветься жмудка. Гості зауважили, що в 70-х роках вона була майже знищена. У країні залишалося всього 40 коней. Але, завдяки спеціальній програмі збереження й селекції породи, коней удалося врятувати від знищення.

Лариса Романюк, ЗІА "Простір"

Теги: кінь, гуцулик, Гуцульські стежки

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати