Володимир Артамонов – про найінтелектуальніший вид спорту

"Шах мат" ("володар помер") – саме від цього перського вислову пішла назва улюбленої гри мільйонів – шахів. Їхньою батьківщиною є Індія (там у V ст. з"явилася гра чатуранга), а вже з Х–ХІ ст. вони відомі в Україні. Із 1966 року в усьому світі 20 липня відзначають Міжнародний день шахів. Саме з нагоди свята ми поспілкувалися з віце¬президентом Закарпатської обласної федерації шахів, кандидатом у майстри спорту Володимиром Артамоновим.

– Для початку розкажіть, як Ви почали грати в шахи?

– Із шахами мене познайомив батько. Я спостерігав за тим, як він сидів за дошкою із друзями, і самостійно вивчив правила. Пам"ятаю, як уперше зіграв із хлопцями, що вже мали шаховий досвід, і поставив пат турою. Узагалі я не дуже цікавився шахами, а тільки бавився час від часу. Несподівано став чемпіоном школи в Саратовській області. Переміг із рахунком 3:0 навіть учителя фізики, який мав другий розряд. В інституті все ж приділив увагу легкій атлетиці, у якій я тепер майстер спорту.
Із шахів виступав за збірну інституту. У той час я зіграв внічию у сеансі одночасної гри з Миколою Володимировичем Крогіусом, відомим доктором психологічних наук та міжнародним гросмейстером.

Жартома можу сказати, що на Закарпатті я найкращий легкоатлет серед шахістів і найкращий шахіст серед легкоатлетів. 1996 року мене обрали президентом Федерації шахів, яку я й очолював 11 років із невеликою перервою.

– Хто Ваш шаховий кумир і чому?

– У кожного чемпіона є чому повчитися, адже він привносить у шахи щось від себе. Узагалі мені дуже подобається гра Михайла Таля. Його навіть називали "шаховим Паганіні". М. Таль завжди імпровізував – за дошкою витворяв таке, що люди дивувалися. У нього, наприклад, нерідко траплялися інтуїтивні жертви фігурами – через брак часу нереально було все до кінця прорахувати, але інтуїція підказувала йому правильний варіант, і внаслідок цього виникали просто блискучі комбінації.

– А кого вважаєте найкращими шахістами Закарпаття?

– У нас дуже багато сильних шахістів: інтернаціональний гросмейстер, чемпіон України Захар Єфименко, міжнародний майстер Володимир Охотник, який нині виступає за шахову федерацію Франції, Юрій Дов¬жик, 10-разова чемпіонка області Ольга Юшко. Є молоді та перспективні шахісти – ужгородці Мартін Найгебавер, Сергій Мучичка, мукачівці Владислав Тіба та 7-річний Олександр Решетар.

– Які ж загалом перспективи розвитку шахів на Закарпатті?

– Переконаний: шаховий спорт у нашому краї має велике майбутнє. Робота, яку проводить нині Федерація, очолювана мукачівцем Олександром Галаєм, дозволяє розраховувати на серйозні досягнення. Хотів би відзначити допомогу, яку надає управління у справах молоді та спорту Закарпатської ОДА. Тут усебічно підтримують нас: сприяють проведенню обласних змагань.

Останнім  часом центр шахового життя переходить до Мукачева, бо там є більше фінансової підтримки. Неабиякий внесок робить меценат Йозеф Реш, який проводить велику роботу з розвитку дитячих шахів.

Загалом цей вид спорту в області, безсумнівно, активізувався. Помітною є масовість змагань. Якщо раніше було добре, коли чемпіонат мав 20–30 учасників, то тепер нормою є 70–80. В останньому турнірі – "Мукачівському літі "2010" – взяли участь майже 200 шахістів. Можу впевнено зазначити: про шахове Закарпаття знають не тільки в Україні, а й за її межами.

– Із якими проблемами Ви стикалися під час роботи у Федерації?

  – Насамперед із відсутністю кваліфікованих тренерів. Також відчуваємо нестачу приміщень для занять і проведення змагань. У Мукачеві є шаховий клуб, який реставрував Йозеф Реш. В Ужгороді, окрім аудиторій ОДЮСШ та ужгородського шахового клубу, що на Електрозаводській, місць нема. В інших же містах області проблеми ще більші.

Звичайно, хотілося б відповідного фінансування. Утім це стосується всіх видів спорту, у тому числі й олімпійських. Шахи поки що не "олімпійці", але ми сподіваємося, що невдовзі стануть такими.
Ще одна проблема – недостатньо підготовлені суддівські кадри. Ми постаралися це виправити: провели кілька семінарів, на які до нас приїжджав міжнародний  арбітр зі Львова Рудольф Колесніков. Результати втішні: сьогодні в нас є 12 суддів другої категорії та 2 судді першої (перша категорія – колишня респуб¬ліканська).

– Що назвете своїми перемогами у шахах?

– Досягненнями в шахах вважаю те, що позаминулого року я завоював кубок Ужгорода. Крім цього, минулоріч виборов друге місце на міжнародному турнірі пам"яті Георгія Кірпи. Переможцем тоді став Володимир Охотник. Загалом я можу змагатися сильно, але найчастіше граю для душі.

– Ви мірялися силами в шахах з комп"ютером? Як узагалі ставитеся до ігор з машиною?

– Пробував грати. Річ у тому, що комп"ютер налаштовується на певні рівні складності. І на одному рівні можна зіграти з машиною по-різному. У мене трапилося так, що спочатку комп"ютер мене дуже гарно обіграв, а в другій партії вже я його переміг.

Зрозуміло, тут присутній людський фактор. Коли між собою змагаються шахісти, можливі недогляди, багато залежить від фізичного стану гравця. Машина прораховує багато комбінацій, а людина одразу відкидає ті, які здаються їй непотрібними. Те, що з комп"ютерами варто займатися – це тисяча відсотків. Слід тренуватися, грати з ними. Таким чином дійсно підвищується фаховий рівень шахіста.

– Ваша улюблена фігура на полі?

– Для мене всі вони улюблені, тому що можна навіть пішаком поставити мат. Найсильніша, звісно ж, – це ферзь. Однак ферзь без короля нічого не вартий. Тож найцінніша фігура на полі – король. Він, коли йому нічого не загрожує, стає дуже сильним – не такий вже й беззахисний, як дехто гадає. Недарма ж король допомагає пішакам іти вперед. Загалом реально й "піхотинця" перетворити на ферзя.

– Тож шахи можна порівняти з життям, із воєнними діями?

– Безумовно. Ця гра – відоб¬раження дійсності. Недарма в шахи грали великі полководці. Жуков, наприклад, возив їх із собою навіть на фронт. І Наполеон віддавав належне найінтелектуальнішій грі. Багато відомих політичних діячів добре грали в шахи. Вони можуть бути й елементом дипломатії: люди різних національностей, релігій чудово розуміють одне одного за дошкою – це своєрідна міжнародна мова.

Теги: шахи, спорт, інтелект, Володимир Артамонов

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати