Латка на латці. Македонські дорожники дали лише рік гарантії на покриття траси «Київ–Чоп»

Ось тільки витримала ця краса недовго. Не минуло й 5 років, як на ній почали з’являтися тріщини, які швидко перетворювалися на ті ж таки ями. Нині траса вже латана-перелатана. Але, незважаючи на це, чиновники в Києві днями поширили інформацію, що автодорога відповідає європейським стандартам, а покриття – у чудовому стані. Саме тому її хочуть перетворити на платну: негоже ж бо простим смертним безкоштовно їздити більш-менш хорошими дорогами.

Чи справді траса «Київ–Чоп» (власне, беремо до уваги лише той її відрізок, який проходить через Закарпаття) була збудована за європейськими стандартами? Бо якщо так, то чому вона почала так швидко руйнуватися? Про це «Замок» розпитав у спеціалістів Служби автомобільних доріг у Закарпатській області.

Отже, виявилося, що про жодне дотримання європейських стандартів на трасі не йдеться. Принаймні у тих технологіях, які застосовувалися при її асфальтуванні. Власне, за офіційними документами, роботи, які проводив на трасі македонський підрядник ТОВ «Дж.В. ГРАНІТ-АЧМ» Скоп’є та субпідрядник «ГРАНІТ-АЧМ Мукачево», були не капітальним ремонтом траси, а лише її «реабілітацією». Коштувала така реабілітація дороги протяжністю 143,3 км (з покриттям 32-х мостів) понад 51 млн євро, а гроші на підставі кредитної угоди надав Європейський банк реконструкції та розвитку.

У грудні 2004 року, після завершення всіх робіт, генеральний підрядник зобов’язувався забезпечити гарантійні терміни експлуатації дорожнього полотна протягом року. На триваліший час македонські дорожники гарантій не давали, певно, знаючи, що гладенькою траса буде недовго.

У Службі автомобільних доріг пояснюють: у Європі шляхи справді ремонтують інакше, тому й служать вони значно довше. Зокрема, покриття на європейських трасах кладуть на підготовлену бетонну основу, висота якої може сягати 80 см. Та й шар асфальту є куди товщим за прийняті в нас 5 см.

Закарпатський же відрізок траси «Київ–Чоп» робили за українськими стандартами, які регламентують, що кожні 5 років на дорогах потрібно робити середні ремонти, а кожні 10 – капітальні. Тобто 2014 року магістраль, за всіма правилами, знову потрібно повністю ремонтувати, хоча сумнівно, що це станеться. Крім того, закарпатські дорожники зізнаються, що основу старої траси 2003-го македонці майже не чіпали, а в тих випадках, де дорогу розширяли, робили «слабеньку» основу завширшки 40 см. І не тому, що халтурили, – просто в Україні ще з радянських часів заведені саме такі стандарти, які, між тим, не враховують, що за роки навантаження великогабаритних автомобілів на полотно збільшилося в рази (раніше вантажівки не перевозили більше 10 тонн, нині цілком можуть і 50).

У спеку вантажівкам трасою їздити не можна

Саме завантажені по вінця каміони дорожники вважають головними «ворогами» покриття, мовляв, якби трасу берегли, а не їздили нею безкарно в спекотні дні, вона би прослужила набагато довше. В управлінні державної автомобільної інспекції УМВС України в Закарпатській області з цим твердженням погоджуються лише частково, додаючи, що трасу руйнують не лише вантажівки, а й погода, і соляні суміші, якими засипають полотно взимку.

Однак насиченість руху справді відіграє дуже велику роль, адже за добу цією дорогою проїздить близько 12–14 тисяч автомобілів, чималий відсоток яких – вантажівки. Кажуть, до перегляду штрафів за порушення правил  руху водії ваговозів справді нехтували вимогою не їздити трасою: коли температура повітря перевищувала +28 ° С – їм було простіше заплатити штраф у 17 гривень і везти вантаж далі. Дарма що їхні колеса залишали в теплому асфальті колії, які згодом наповнювалися водою й перетворювалися на ями.

Нині ситуація краща – стверджує старший інспектор відділу організації дорожнього руху обласного управління ДАІ Олександр Ковальчук. На всіх в’їздах в область стоять знаки про обмеження руху машин завважки понад 27 тонн з 10.00 до 22.00, якщо температура повітря досягла позначки + 28 ° С. Штрафи за пересування ваговозів у спеку теж виросли: водії можуть «влетіти» на 250–340 грн за те, що проігнорували цей знак, або на 510–680 грн, якщо везуть вантажу більше, ніж вказано у супровідних документах. Зважити вантажівку в межах Закарпаття можуть попросити двічі, відповідні вагові комплекси працюють на трасі в районі санаторію «Карпати» й Мукачева.

Тетяна Літераті