Смачне щастя

Чимало таких смаколиків до нашого краю завіз представник грузинського княжого роду Василь Мачабелі, власник одного із закладів, де готують автентичні кавказькі наїдки.  2005 року він переїхав сюди з любові: одружився на тутешній дівчині. Відтоді прагнув більш докладно ознайомити ужгородців з усім багатством грузинської національної кухні. Чоловік каже, хоч кілька закарпатських страв чимось перегукуються з кавказькими, та все ж подібного тут не знайти.

Найменувань кавказьких смаколиків кілька сотень. Основ­на грузинська їжа – лаваш, сир, зелень, горіхи, свіже м’ясо, овочі, мука, яйця. Більшість із цих компонентів стимулюють вироблення гормону щастя. Певно, тому кавказці славляться своєю життєрадісністю.

Як розповідає ресторатор, грузинська кухня специфічна й особлива. «Жодному виду м’яса не надаємо переважного значення. Наші страви можуть бути  як зі свинини (мужужі), так і з баранини (чанахі), яловичини (суп харчо) чи птиці (чахохбілі). М’ясо січемо, тушкуємо, варимо, запікаємо в тісті, подаємо із зеленню й овочами, але найбільш традиційний спосіб  приготування – на відкритому вогні».

Також грузинська кухня відрізняється від інших використанням маси приправ, соусів. Ароматно-пряного ефекту додає стравам зелень. Без неї не обходиться жодна трапеза. Вживаємо кінзу, петрушку, кріп, крес-салат, естрагон, чебрець, зелену цибулю, м’яту. До будь-якого столу подаються також редиска, редька, цілі помідори, огірки, стручковий перець.

До кожної страви – і свої прянощі.  Важливо їх не змішувати. Усі спеції власник закладу привозить сам, трави також вирощує власноруч.

Джерело і складова частина більшості грузинських соусів – горіхи. Як додатковий компонент використовується також товчений часник. Найпоширеніший грузинський соус – ткемалі – кислувата підливка зі слив.

Особливістю їхнього хліба є те, що навіть через тиждень після випікання, він залишається м’яким і хрустким. Смакує не лише з кавказьким сулугуні, а й із закарпатською бринзою.

До слова, сири в Грузії – невід’ємна частина національної кухні. Вони готуються у глеках і бурдюках та використовуються і як закуска, і як інгредієнт для страв і пирогів.

Василь розповідає, що за­карпатці потрошку адаптуються до грузинської кухні. Пригадує, як раніше приходили відвідувачі до ресторану і традиційно замовляли шашлики. «А я довго пояснював, що печене на вогні м’ясо не є суто грузинською стравою. Ще питали, як ми робимо маринад. У нас немає  якогось особливого рецепту. Заправленому лише сіллю, перцем і цибулею м’ясу достатньо постояти дві-три годинки. Секрет смаку в тому, як готують: що частіше перевертати шматочки на вертелі, то краще. Ще одна важлива деталь – як розкладено вогонь. За давніми грузинськими традиціями кладемо на грань суху гілочку винограду. Це додає м’ясу незвичного відтінку», – продовжує Василь.

Відвідувачі закладу, що пригощає автентичними стравами, починають цікавитися не лише шашликами, а й іншими грузинськими наїдками. Приходять, наприклад, на хенкалі (схожі на пельмені), супи тощо. Особливо популярні хачапурі – грузинські паляниці з сиром. Їх є десятки видів, зокрема в Ужгороді можна скуштувати аджарські, листкові, з квасолею, м’ясом тощо.