«Мамо, я помру?». Ужгородські діти бояться смерті та монстрів

Сучасні діти не знають, хто такий Змій Горинич

Діагностика дитячих страхів проводиться в ужгородських дошкільних закладах уже впродовж кількох років. «Ми користуємося апробованою методикою Марини Панфілової «Страхи у будиночках», – розповіла «Замку» завідувач центром практичної психології і соціальної роботи управління освіти Ужгородської міської ради Анжеліка Томей. – Суть її полягає в тому, що індивідуально пропонуємо дитині розмістити страхи у будиночки: у чорний – ті, що її зачіпають, у червоний – ті, яких вона не боїться. Страхів є 29, серед них і страх смерті».

Для чого потрібні подібні тести? Пані Анжеліка каже: в останні роки психологи всього світу помітили, що люди різного віку, а особливо діти, стали більш тривожними, легше піддаються різного роду страхам і невпевненості.

Фахівці кажуть, причина – у збільшенні загальнодоступної інформації про катастрофи, природні катаклізми, соціальні негаразди. Дорослі постійно говорять удома про проблеми на роботі, виявляють страх за своє майбутнє, що не може не позначитися на емоційному стані дітей, які це чують.

«Інформація, яку отримують психологи після тестів, призначена для внутрішнього користування. Вона дозволяє непомітно для самої дитини дізнатися про її психологічний стан та, за потреби, провести його корекцію», – зазначає Анжеліка Томей.

Виявляється, найбільше ужгородські дошкільнята 5-6 років бояться власної смерті, трохи менше – смерті батьків. За цими страхами впритул йдуть жахи, пов’язані з різними монстрами, чудовиськами, казковими персонажами. Причому сучасних дітей більше не лякають Баба Яга чи Змій Горинич – часто вони навіть не знають, хто це такі. Натомість коли малят просять намалювати найбільші свої страхи, вони зображують різноманітних монстрів, вампірів, закривавлених мерців тощо. Також багато хто з діток боїться пожеж, страшних снів, стихії (ураганів, землетрусу), різноманітних тварин, а ще нападу бандитів.

 «Нині я бачу, що батьки вже більш свідомо ставляться до того, що їхні діти дивляться по телевізору, обмежуючи їх у перегляді жорстоких мультиків. Особлива ж загроза, на мій погляд, у японських мультфільмах-аніме, де не лише пропагують агресію, а й зображають героїв без емоцій на обличчі. Переглядаючи такі мультики, діти притупляють здатність правильно розуміти емоції інших людей, що в майбутньому призведе до труднощів у спілкуванні з однолітками», – зазначила ужгородський психолог.

У кожного віку – свої страхи

Водночас Анжеліка Томей звернула увагу на те, що батькам не варто непокоїтися через певні вікові страхи дитини, оскільки ті чи інші боязні притаманні кожній людині. Так, цілком природно, що маля до 1,5 року боїться незнайомих людей, лікарів (уколів), тварин (вовка).

У 2-3 роки приходять страхи темряви, покарання, боязнь залишатися без мами. У молодшому дошкільному віці дітям властиво боятися казкових персонажів, болю, темноти, самотності, закритого простору. А вже 5-6-річні діти починають замислюватися над питаннями смерті, бояться війни, глибини, страшних персонажів, покарання.

Цікаво, що дівчатка, як особи більш емоційні, мають куди більше страхів, ніж хлопці. Можливо, тому вони гостріше переносять психологічні навантаження шкільного віку. Саме тоді діти починають боятися бути не такими, як усі, гіршими за когось. А неподолані дитячі страхи чи проблеми в родині лише додають їм невпевненості.

Рекомендації психологів з цього приводу прості. Вони радять внести в життя сім’ї більше позитиву: не сваритися при дітях, замінити перегляд телевізора активними заняттями (прогулянками, спортом), не критикувати за дрібниці. А ще говорити з дітьми про їхні страхи: спокійно пояснити, що таке смерть, розповісти про причину природних явищ, розширити коло людей, яким би співчувала дитина, таким чином відволікти її від власних переживань.