Уранова паніка

Однак така проста нібито поправка викликала низку скандалів, звинувачень, обурення громади й навіть цілий мітинг перед Рахівською РДА: протестувальники вимагали припинення діяльності організації ТзОВ «Мармарош», яка, за їх словами, розробляє поліметалеві руди на території Рахівського району, а саме на ділянці урочища Гаврищук, без відповідних на те дозволів місцевих рад.

Напруженою ситуацією зацікавилися навіть центральні телеканали. Мовляв, у лісі поблизу села несанкціоновано викопали кілька десятків шанців, бо шукали чи то руду, чи то газ, але ж громада була проти таких робіт. Факти змішувалися з припущеннями: начебто в горах шукають не газ, а поклади радіоактивного урану. Напевно, не варто пояснювати, яку реакцію може викликати у громадянина слово радіація: тут уже майже не лишається місця простій логіці чи реальним доказам.

Урешті, учасники процесу поділилися на два табори з геть протилежними позиціями. Одні доводять, що ніяких робіт у горах узагалі нема, інші ж це заперечують, демонструють фото зі слідами геологорозвідувальної діяльності й звертаються до влади з проханням розібратися в ситуації.

До перших належить, зокрема, сільський голова Косівської Поляни Федір Митрюк. З його слів, у липні 2011 року представники фірми «Мармарош» звернулися до сільської ради з офіційним проханням дозволити їм перебувати на території села. «Ми видали їм лист-відношення  про те, що не заперечуємо, аби вони з молотком і пакетиком назбирали камінців. Близько трьох тижнів вони були на території, яка їх цікавила, позбирали зразки й пішли.

Відтак двічі – на 10-й та 11-й позачергових сесіях сільської ради 6 скликання – депутати Косівської Поляни й справді не погодили промислову розробку свинцю, цинку та інших поліметалів поблизу їхнього села. На підставі того, що урочище Гаврищук, де планувалися роботи, за межами села Косівська Поляна і не належить до юрисдикції сільської ради.

Після того ТзОВ «Мармарош» дістало від Державної служби геології та надр України спеціальний дозвіл № 4104 від 23 лютого 2012 року на користування надрами на 5 років (!) – провадження в Рахівському районі науково-дослідних робіт з поліметалічного вивчення ділянки Гаврищук. Такий «обхідний» маневр спрацював по-своєму: тільки-но поблизу села з’явилася техніка для геологорозвідувальних робіт, люди почали бити на сполох: їхні гори перекопують без дозволу – і це може бути небезпечно.

Сільський голова каже, що, мовляв, ніхто досі так і не показав жодних документів або якихось інших свідчень чи матеріалів про якусь реальну небезпеку для людського здоров’я від таких робіт. Пояснює, що мало не кожен рік Берегівська геологорозвідувальна експедиція вела постійні розробки, бурила свердловини тощо, і  ніхто їх чомусь не запитував про уран чи щось подібне. А цього разу ще й працювати не починали, а вже такий спротив.

Голова переконує, що ніяких робіт представники фірми «Мармарош» так і не починали. Техніка стоїть на вулиці законсервована. Усі ж копанки й шанси залишилися після державної експедиції: «Повірте, я нікого не виправдовую. Звісно, мені хотілося б, аби на території нашого села з’явився такий потужний інвестор. Адже найперше – це нові робочі місця, які нам дуже потрібні. Близько 80 % селян працюють у Чехії, та ще й разом із сім’ями, і це їхнє  єдине джерело існування», – пояснює голова. Представники фірми нібито пообіцяли аж 300 робочих місць у разі підтвердження покладів корисних копалин або тої концентрації, яку було б економічно доцільно розробляти. Федір Митрюк не розуміє, чому ідея викликає такий спротив. Однак переконує: якщо люди не хочуть інвестицій, то він нічого не може вдіяти.

 До Києва – через Косівську Поляну

Представник ТзОВ «Мармарош» у Рахівському районі Анатолій Пріц теж відкинув усі звинувачення щодо несанкціонованих робіт у горах: «В урочищі ми нічого не копали й не бурили, лише збирали зразки каміння,  – обурюється.  – До того ж зустрілися з людьми, намагалися їм щось пояснити. Мовляв,  попрацюємо тут ті 5 років, на які є дозвіл, збудуємо мости, поремонтуємо дороги, садочки. Однак вони не захотіли». Як зауважив представник фірми, вони вживають заходів, аби погодити всі потрібні документи, пов’язані із землекористуванням, і нарешті почати працювати. Адже дозвіл на таку роботу вже мають.

«Замок» звернувся із запитами до інстанцій, які мають контро­лювати такого роду діяльність і могли перевіряти скарги й інші запити, щодо цієї теми. Так, прокуратура області повідомила про звернення щодо законності робіт ТОВ «Мармарош» в урочищі Гаврищук, але його перенаправили до державної екологічної інспекції, в інспекцію сільського господарства області та в управління Держгірпромнагляду. У двох останніх управліннях пояснили, що справа не зовсім у їх компетенції, а екоінспекція, як повідомили у прокуратурі області, ще проводить перевірку, після закінчення якої та за наявності підстав і вживатимуть відповідні заходи.

Звернувся кореспондент «Замку» й до голови Рахівської РДА Дмитра Андріюка. Посадовець також відзначив, що ніяких порушень не виявили, але й дозволів на використання землі від адміністрації не надавали. Та саме в юрисдикції місцевих органів виконавчої влади розгляд цих питань. Принаймні таке роз’яснення надійшло від Головного управління Держзем­агентства в Закарпатській області: «...повноваження щодо розпорядження землями за межами населених пунктів здійснюють відповідні органи виконавчої влади (райдержадміністрації)». Тож ухвала в будь-якому разі буде саме за районною адміністрацією.

У цій ситуації дивує вже сам факт, що представники ТОВ «Мармарош» по-своєму витлумачили рішення обласної ради, мовляв, якщо земля не в юрисдикції місцевих громад, треба шукати інший вихід, і дістали спецдозвіл на роботу, так би мовити, через голови, аж у Києві.

Народний депутат Верховної Ради України Василь Петьовка, який представляє інтереси Рахівщини в парламенті, зауважив, що в цій ситуації насамперед потрібно зважати на думку громади. Позаяк це передусім життя, безпека і здоров’я саме місцевих мешканців. І тому власне людям і вирішувати, чи потрібен їм видобуток руди на власній  землі.

Попри те, що наразі проблема трохи зникла з горизонту, найближчим часом вона дасть про себе знати. Адже спецдозвіл дійсний аж до 06.12.2016. До речі, про існування цього документа не знав навіть заступник голови обласної ради Володимир Закурений. Чиновник зауважив, що до нього надходили звернення від громади, і на прохання людей він приїжджав на місце події й перевіряв. Ніяких порушень не виявилося, але про спецдозвіл він чує вперше від журналіста «Замку».

Косівці ж зверталися й до Громадської ради при Закарпатській ОДА. Заступник її голови, очільник комісії з реалізації планів соціально-економічного розвитку та раціонального використання ресурсів області Олег Лукша, активно вивчав проблему в Косівській Поляні. І, за його словами, розмови про те, що місцеві мешканці просто впали в паніку, – безпідставні. Бо роботи в урочищі Гаврищук таки проводилися, і вони незаконні. У зверненні Громадської ради до Володимира Закуреного вказано: зібрано інформацію, «що «ТОВ «Мармарош» протягом літніх місяців вело фактично незаконні роботи з виїмкою значних обсягів ґрунту й гірської породи з використанням ручної найманої робочої сили!». Тобто техніку й справді не використовували, але копали добряче.

Держава нічого не замовляла

«Виявлена ділянка робіт розташована поблизу (100–150 м) старої автодороги між Косівською Поляною і Раховом біля перевалу Синьогір’я й гори Камінь на висоті близько 1000 м на лісовому крутосхилі з боку Рахова... Є кілька глибоких – від 2 до 4 метрів ровів завдовжки 30–40 метрів, а вийнята порода або вивезена, або частково переміщена й скинута на інший схил», – йдеться у зверненні громади Косівської Поляни до Громадської ради. Також у додатку до заяви є фото шанців серед лісу й ділянок, на які скинули вибрану породу. До речі, за словами Олега Лукші, версія, що роботи в урочищі Гаврищук вела Закарпатська геологорозвідувальна експедиція, теж недостовірна, оскільки берегівські геологи зауважили, мовляв уже дуже давно там не працювали взагалі. 

Оскільки звернення у відповідні органи й до влади так і не допомогли прояснити ситуацію, Олег Лукша звернувся в управління державного геологічного контролю за веденням робіт з геологічного вивчення та використання надр Державної служби геології та надр України з клопотанням перевірити діяльність ТОВ «Мармарош». Заступник начальника управління Ігор Герей та провідний спеціаліст-геолог ДО «Західна ТІДГК» Микола Дмитренко влаштували перевірку й за її результатами видали акт.

До речі, в ньому зазначено, що ані планової, ані позапланової перевірки до цього часу (19–22 листопада 2012 року) не було. Також в акті зазначено, що «роботи, які планує виконувати надрокористувач під час користування надрами, не є державним замовленням і будуть виконуватися за рахунок надрокористувача». Тобто ТОВ «Мармарош» офіційно не виконує жодних державних програм. У документі перераховані порушення й недоліки, які виявили під час перевірки. Зокрема: «У проекті на геологічне вивчення, у т. ч. ДПР поліметалічних руд ділянки надр Гаврищук, не передбачено її дослідно-промислової розробки. Не проведена екологічна та геологічна експертиза проекту геологічного вивчення ділянки та погодження проекту геологічного вивчення в Держгірпромнагляді України. Не укладено договір на  моніторинг та наукове супроводження виконання особливих умов, передбачених дозволом та угодою на умови користування надрами. Не дотримуються терміни початку буріння пошукових свердловин (початок – травень 2012 року). Не дотриманий термін реєстрації робіт за формою 3-гр в ДНВП «Геоінформ України».

Тобто порушення таки були, і їх виявили у ході всього лише однієї експертної перевірки. Олег Лукша справедливо зауважив, що такі експертизи потрібні ще до видачі дозволів, а не тоді, коли люди вже знімають бучу. Та й, зрештою, розробляти земні надра в громади над головою – це пряме порушення прав людини. Адже у будь-якому разі відходи від промислової діяльності потрап­лять у місцеві потоки й ґрунти. І буде ситуація на кшталт мужіївської.

Однак, якщо брати до уваги слова представника фірми «Мармарош», вони таки планують роботи й будуть для цього виходжувати відповідні документи. Спротив на рівні місцевої громади, до того ж доволі активний (під заявою підписалося майже 1200 косівців), й далі спричинюватиме бурхливі конфлікти. Тому, якими б благими намірами не мотивували розробку надр, врешті йдеться лише про чийсь бізнес. Й економічна вигода для району – це одне, а злі й у паніці мешканці села – геть інше.

До вирішення проблеми мала б долучитися влада, яка могла б поставити крапку в цій історії. Бо ж якщо Рахівщину постійно позиціонують як туристичний оазис і  мало не суцільну заповідну зону, то видобуток поліметалів у серці гір щонайменше виходить за межі уявлень про «правильну» рекреацію й збереження довкілля.