Таємниці Грушівського монастиря

Святі отці кажуть, що старий храм – історична пам’ятка Х століття. Дешо іншої думки закарпатські та львівські археологи. Детальніше про цінність цієї екзотичної знахідки дізнавався кореспондент “Старого Замку Паланку”.

Недобудований грушівський монастир знаходиться на самому вершечку села. Дістатися до нього можна хіба-що на випробуваних радянських автівках: доріг, як таких, тут немає. До розкопок ведуть лише смуги, всипані річковим гравієм. Обабіч – вказівники з надписом: “Грушівський монастир. Пам’ятка Х століття”...

На будівництві нас зустрічає молодий монах о.Бенедикт. Він одразу пояснює, що лукавити, нецензурно висловлюватися та курити на території монастиря суворо заборонено. Загалом у храмі служить шестеро монахів на чолі з отцем Архімандритом Стратоном. Всередині монастиря зауважую колодязь. Настоятель каже, що в ньому – цілюща вода.

- Хоч раз спробуйте цієї намоленої води, і зло оминатиме вашу душу, - запевняє Архімандрит, набираючи склянку кришталево чистої живиці...

Поряд із майже збудованим красенем-монастирем – розкопки старого. Залишки давнього храму обгороджені кілками з синьою стрічкою. Вони – ніби в ямі – значно нижче земляного покриву. Площа розкопаного сягає не більше 20 квадратів. З вигляду, рештки монастиря більше схожі на рештки в’язниці. Добре видно, що ширина його стін сягає від одного до півтора метрів. Подекуди на залишках стін з-під старезного пилу проглядають сліди фресок. Монахи дбайливо прикрили їх склом. Кажуть, що так можна трохи продовжити “життя” цим шматочкам історії.

– Отут ми розкопали рештки кісток, - розповідає отець Бенедикт, - це були ноги високої людини. – Неподалік – знайшли залишки кераміки та стародавні цв’яхи. А от тут – людський череп із металевим стержнем, який залишився від стріли...

На місці знахідки горить свічка. Монахи кажуть, що таким чином, оберігають цей священний гріб від зла...

Аби підтвердити сказане про знахідки, настоятель грушівського храму, отець Архімандрит запрошує до середини монастиря. Одразу при вході зліва стоять дві дерев’яні скрині зі скляними кришками. В одній – стародавні цв’яхи, залишки глечиків та давньої штукатурки. В іншій – рештки кісток рук та ніг. Пробитий стрілою череп, отець Стратон дістає просто з хустки. Череп складений із дрібненьких частинок. Зовні схожий на мозаїку. Окремо від нього – щелепа та частина скроневої кістки, в якій застряг залишок стріли. Це – металічний стержень, довжиною до 10 см. і початковим діаметром з один сантиметер.

Настоятель вважає, що загиблий був юнаком і помер у часи монголо-татарської навали. Про це, на його думку, свідчить невеликий череп та здорові зуби. Архімандрит припускає, що молодого монаха було вбито пострілом у око. А відтак, стріла вийшла через скроню. Всього кілька днів тому, у кімнаті, де зберігається череп, сталося диво: він заблагоухав. Зі староцерковної мови, це означає – дав запах, подібний до того, що в людини, яка померла кілька днів тому. Отець каже, що інколи таке відбувається, якщо тіло не було поховане належним чином. Однак, зі слів Архімандрита, такі випадки трапляються у світі хіба раз у 100-200 років...

Поки ми зі Стратоном оглядаємо “трофеї” розкопок, до монастиря навідується Олександр Бандровський, директор закарпатської філії Рятівної археологічної служби. Під час розкопок археолог перебував у Львові. Однак, приїхав одразу, як тільки почув про знахідку на Тячівщині. Він каже, що залишки грушівського монастиря – справді рання християнська пам’ятка. Разом з тим, пан Бандровський вважає, що монастир засновано не в Х-му, як вважають монахи, а максимум у ХІІ-ХІІІ столітті. Про це свідчать подібні історичні пам’ятки, які він розробляв на території України. Розкопки залишків старого монастиря дослідник називає “чорною архіологією”, тобто, несанкціонованою. Справа в тому, що для законних розкопок потрібен археологічний лист про пам’ятку, що розробляється, та дозвіл на розкопки з Міністерства культури України. Якщо ж цих паперів немає, а пам’ятка, що розробляється, має історичну цінність, то “авторам” таких розкопок, каже Олександр Бандровський, загрожує від трьох до семи років ув’язнення. А у кращому випадку – штраф у розмірі від 100 неоподаткованих мінімумів...

– Коли кістка з людського скелету контактує з променями сонця, можливість її датування зводиться до нуля, - веде далі археолог. – Це ж стосується й контактів із сонцем та повітрям будь-яких металевих виробів. Тому в археолоічному законодавстві й поставлені такі жорсткі археологічні правила.

Разом з тим, Олександр Генріхович стверджує, що після ліквідації на Закарпатті Служби охорони історичної спадщини, несанкціоновані розкопки у області стали звичним явищем.

“Сьогодні, на жаль, наші “жорсткі” правила майже не діють. Тому “чорні археологи” у пошуках скарбів спокійно роз’їжджають Україною на джипах зі зброєю в руках. Подібні шанувальники швидкої наживи вже шукають скарби тамплієрів у Середнянському замку. І що звичайнісінький неозброєний археолог може зробити цим хлопцям?”, – обурюється пан Олександр.

Разом з тим, наказувати монахів пан Бандровський не збирається. Просить святих отців лише тимчасово припинити розкопки, поки не оформить всі папери на знахідку. Між тим, православним монахам у селі й так нелегко. Отець Сратон каже, що у Грушеві близько 80 відсотків становлять так звані сектанти – прихильники нетрадиційних релігій.

– Всі вони були проти спорудження в селі православного храму, – розповідає настоятель. – А зараз самовільно захопили з виділеної нам території 30 соток.

Вже від’їжджаючи, археолог попросив настоятеля глянути на знайдені рештки людей. Каже, що, на перший погляд, всі предмети відносяться до 12-14 століття, а людей, на його думку, було вбито під час монголо-татарської навали.

Наразі знахідка “відпочиває”. Монахи ж не приховують, що почали копати самовільно, для того, щоб привернути увагу прихожан та влади до Грушева і безпосередньо до свого храму.

Теги:

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати