"Гуцулики" як бренд Карпат нині існують виключно завдяки ентузіастам

Маленькі лісові коні здатні обганяти арабських скакунів, самі прогодуватися в горах і, навіть, відбитися від вовків

"Гуцулики" як бренд Карпат нині існують виключно завдяки ентузіастам

Гуцульський кінь, або, скорочено, "гуцулик" – порода аборигенна, українська. Втім, її історія відома ще з часів завоювання римлянами даків. Римських воїнів дивували маленькі прудкі коники, які з вершниками несподівано з'являлися з лісу і так само швидко знову щезали десь у горах.

Аж до, практично, середини ХХ сторіччя гуцульські коні були основними помічниками наших предків у їх виживанні у складних умовах Карпат. Їх називають "розумними кіньми": якщо до "гуцулика" ставитися добре – він неодмінно віддячить взаємністю і доброю працею, але при цьому завжди матиме на все, що відбувається довкола нього, свою власну точку зору.

Як розповів на зустрічі з журналістами в прес-центрі "Закарпаття" голова фермерського господарства "Полонинське господарство" Олександр Ігнатенко, точне походження породи не з'ясоване – серед предків "гуцуликів" називають дикого коня тарпана, монгольських коней, говорять про домішки крові коня Пржевальського, хтось доводить, що підчас турецьких воєн в нього "долили" кров арабських коней. Та як би там не було, з усієї цієї суміші видів і порід у важких умовах лісових Карпат природа відібрала і залишила тільки те, що саме тут було найголовнішим, найнеобхіднішим.

Нині гуцульських коней розводять у всіх прилеглих до Карпат країнах Центрально-Східної Європи – з часів Другої Світової війни зберегли їх в Угорщині, є вони у Словаччині, відносно багато їх є у Польщі. До 1949-го року перший том Племінної книги по гуцульських конях вівся і в Україні, але потім, як і все українське, її закрили, і лише щойно кілька років тому, завдяки коням, ще раніше придбаним закордоном, відновилася робота по створенню другого тому.

Тепер в Україні діють лише три племінні репродуктори – це фермерське "Полонинське господарство" на Великоберезнянщині, "Золота підкова" в селі Андріїївка Ужгородського району та НВА "Племконецентр" в селі Голубине на Свалявщині. Були ще два племінні господарства на Івано-Франківщині, але нині власне племінною справою вони вже не займаються.

Фахівці "Полонинського господарства", каже Олександр Ігнатенко, вирішили не винаходити нічого нового, а тому пішли шляхом відновлення і закріплення ключових якостей гуцульської породи в притаманних її виникненню і формуванню жорстких природних умовах. Власне цим це українське конегосподарство, якому вже більше 10 років і в якому нині утримується 57 гуцульських коней, відрізняється від решти, де коней утримують в занадто комфортних умовах, цим самим поступово втрачаючи головне. В цьому плані ферма в Прелуках є унікальною не тільки в Україні, але й у Європі загалом. Вона знаходиться на висоті 1000 метрів над рівнем моря, під полонинами Рівна і Гостра. І 10 років планомірної племінної роботи в підсумку дали можливість наблизитися до того стандарту породи, який існував сторіччями до того.

Ніхто не вірить, розповів Олександр Ігнатенко, що маленький "гуцулик" навіть у дистанційних кінних пробігах може змагатися на рівних з арабськими кіньми. А тому тут же, аби розвіяти всі сумніви, продемонстрував представникам мас-медіа результати 4-го етапу чемпіонату України, де закарпатські "гуцулики" в забігу на 30 і 40 кілометрів прийшли до фінішу першими, а нещодавно в забігу на 60 кілометрів арабський кінь випередив малого "гуцулика" всього на лічені секунди...

Нині на конефермі в Прелуках практикуються одно- і дводенні кінні маршрути, в яких без проблем можуть брати участь люди, які досі ніколи не сиділи у сідлі. Унікальність "гуцуликів" полягає не тільки у добрій вдачі, працездатності і покладистості, а й в особливій плавній манері ходу – вони не скачуть, як інші коні, а ніби плавно пливуть над землею...

До речі, як прозповів пан Олександр, справжні "гуцулики", попри зовнішні непоказність і невойовничість, здатні самі відбититися від вовків, однак саме тому вони доброзичливі й у ставленні до людини – бо знають, що у скрутну хвилину вона прийде їм на допомогу.

Більш екологічно виду туризму, аніж кінний, у нас, мабуть немає, – продовжив розмову фахівець з питань екологічно зорієнтованих видів туризму Павло Павлі. Люди тягнуться до цього, бо це безпосереднє спілкування з живим – з конем, з природою. І більшість туристів, як бачимо зі статистики, віддають перевагу саме таким активним видам відпочинку.

На жаль, наголосив пан Павло, кінний туризм наразі не отримав необхідного визнання (вже не говорячи про підтримку) в сфері туристичних послуг України. І це попри те, що він є абсолютно ексклюзивним завдяки унікальності самої породи. Саме тому "гуцульське" конярство тримається нині виключно на ентузіазмові таких людей, як Олександр Ігнатенко, Василь Гарат (який власне свого часу і започаткував цю справу в нашому краї) та інші. Тому на Закарпатті цей вид туризму розвивається по-суті спонтанно, наголосив Павло Палі. Якихось правил гри в цьому напрямку, на жаль, по сьогоднішній день ми не маємо. А попри те маємо в цьому плані справді фантастичний результат – надзвичайно притягальний для туристів, а тому домінантний у "букеті" екологічно зорієнтованих видів туризму. Нині гуцульські коні значною мірою визначають майбутнє "зеленого" туризму на Закарпатті, поступово стаючи однією з візитівок краю.

"Злітаються" на "гуцуликів" в Україну і туристи з ближчого і дальшого європейського закордоння. Там туризм настільки "загнано" в рамки чітко визначених і промаркованих туристичних маршрутів, що за простотою, щирістю і романтикою чужоземці все частіше їдуть до нас. Ну і, звичайно ж, притягують до нас закордонних туристів і дуже лояльні українські ціни. Бо якщо говорити про вартість тих послуг, що їх надає, до прикладу, "Полонинське господарство" пана Олександра, то в цьому випадку, каже Павло Палі, коефіцієнт варто би було ставити в декілька разів вищий. Загалом перспективи кінного туризму, каже він, на Закарпатті і в українських Карпатах дуже добрі. Поки що ж цю позитивну тенденцію стримує цілий ряд факторів – погана інфраструктура, загалом "ті речі, про які зараз банально говорити".

Попри всі труднощі і негаразди, зауважив пан Павло, справа розведення гуцульського коня у нас жива і розвивається. І тому визнав за необхідне звернутися до людей, чиєю роботою є "ставити якийсь підпис на документах", щоби вони зрозуміли і прониклися проблемами людей, які займаються цією нелегкою справою. Бо, на жаль, нерідко усі починання такого роду з часом впираються в банальний бюрократизм – починаючи від володіння землею і закінчуючи питаннями юридичного статусу цього підприємства.

Гуцульського коня нещодавно визнано брендом Карпат. І це, наголосив Павло Павлі, мають зрозуміти керівники на всіх рівнях. Бо іншого, каже він, нам тут не дано. Майбутнє гірських регіонів – це екологічні полонинські господарства, екологічно зорієнтовані активні види туризму.

"Розведення гуцульських коней – це справді нелегка справа, – підсумував на завершення розмови Олександр Ігнатенко. – Але особисто я є справді щасливою людиною, бо займаюся справою, про яку мріяв з дитинства..."

І цим своїм щастям він щедро і щиро ділиться з іншими...

Олександр Ігнатенко

Олександр Ігнатенко

Павло Павлі

Павло Павлі

18 листопада 2011р.

Теги: гуцулик, гуцульський кінь, Олександр Ігнатенко, Павло Павлі

Коментарі

к 2011-11-24 / 16:52:26
Шановний Олександр, Ви так гарно написали про гуцульских коней. Головне щоб Ви не забули про це після конференції.І не робили бідних коней засобом отримання земель. Адже хто живе блище до Вас і бачать цих коней роблять свої висновки. (Не на Вашу користь) І помятайте Ви відповідаєте за тих кого приручили.

Це я 2011-11-23 / 22:04:35
Як видно на другому фото, на проєкції на стіні пресцентру показані основні бренди Карпат: гуцулики та памятник веречанський.

2011-11-19 / 20:52:00
це справді фантастичні коники!!! І вони наші!

2011-11-18 / 13:12:00
на таких людях держиьться наш світ

НОВИНИ: Соціо

22:37
/ 2
У суботу у Верхніх Воротах на Мукачівщині зустрічатимуть полеглого Героя Івана Вотьканича
22:22
/ 1
"Щасливі діти" запрошують дітей із соціально вразливих родин в "УжТур"
20:57
/ 1
В Ужгороді сьогодні попрощалися із захисником Олегом Ващенком
16:39
/ 1
У Ясінянську громаду на Рахівщині надійшла звістка про загибель Ярослава Бузака, що вважався зниклим безвісти від січня 2023 року
11:06
/ 1
В Ужгороді в п'ятницю попрощаються з Олегом Ващенком
16:10
ТОП 10 вакансій: на Закарпатті є 46 вакансій водіїв і 53 – швачок
15:28
/ 1
У Міжгір’ї відкрили Алею Слави Героїв-Захисників
20:39
/ 4
Холмківська громада провела в останню дорогу Героя Михайла Койду з Розівки
16:45
/ 2
"Казанова" з Рівненського ТЦК Ярмошевич повернувся з фронту і формує нову бригаду в Ужгороді – ТСН
14:28
/ 3
ФОТОФАКТ. Закарпатський ОТЦК показав, як проходять базову підготовку усі мобілізовані до лав ЗСУ
01:52
/ 2
Від системи "Шлях" через неповернення водіїв відключили 2-х перевізників з Закарпаття
00:51
У Ракові на Ужгородщині попрощалися з полеглим Героєм Олександром Кострицею
23:20
У Тур'я Пасіці Ужгородського району провели в останню дорогу 24-річного Героя Олексія Тирпака
19:14
/ 1
Угорський інститут з Берегова отримав дозвіл розробляти 3 родовища з термальною водою на Берегівщині
18:10
/ 2
У Великому Березному попрощаються з Мирославом Майдичем, який загинув ще в лютому
16:53
/ 9
Ромжа, Галич і церква в Ужку: розроблено герб правлячого єпископа МГКЄ Теодора Мацапули
22:28
/ 1
У Мукачеві попрощалися з полеглим Героєм Василем Улинцем
21:51
/ 1
В Ужгороді попрощалися з полеглим Юрієм Кучериком
19:32
Після втручання БЕБ Ужгородська міськрада скасувала тендер з ремонту ліфта на 2,2 млн грн
14:43
Закарпатцю присудили сплатити "Закарпатгазу" 188 тис.грн через "підкручений" лічильник
13:41
"Укрзалізниця" скасовує пересадковий потяг Ужгород-Чернівці
23:56
/ 1
В Ужгороді попрощалися з полеглим захисником Романом Гапаком
20:50
У січні-березні поточного року на Закарпатті здали житла в експлуатацію на 30% більше, ніж торік
20:35
/ 2
Африканець намагався незаконно потрапити в Україну зі Словаччини "щоби полікуватися"
11:23
На війні з росією поліг Федір Янчик з Берегова
» Всі новини