В ужгородському видавництві «Ґражда» побачила світ «Історія села Золотарьово» (ФОТО)

Перша історична згадка, за даними Омеляна Белінського, датована 1616 роком: "...Од часу Стефана Бетлена (1616) села Нижнє Селище, Нанково, Крайниково, Золотарьово і Копашнево були обов'язані для замку даремно дерево возити (замок у Хусті)".

Однак, видатний закарпатський мовознавець Кирило Галас зазначав, що Золотарьово відоме з кінця XІV ст. Він наводив також довідку з праці Олексія Петрова: "Назву, за переказом, дано за якимсь "Золотим джерелом" — "Zolota kernіса". Хати дуже розкидані по верхах, а рілля — навколо хат. Усього тут 1120 жителів, із них 31 єврей". З усього цього дані про склад населення та навколишню природу, безперечно, заслуговують довір'я. Із середини XIX ст. в Золотарьові 1364 уніати, 41 єврей, 1 католик. У 1888 р. – 289 хат, 1406 жителів-українців. На початок ХХ ст. – 481 хата, 2008 жителів — 1918 українців, 90 євреїв".

Щодо назви села побутує кілька легенд. За одною з них, перші золотарівці були добрими майстрами, робили з бляхи різний посуд, тесали берда для ткання (це ремесло частково залишилось у селі і до цього часу). Бердарями були Степан Ковач (Линга) і Христина Довганич (Верьхова). Також виконували столярські та ковальські роботи, за що їх і називали "золотарями", що значить – мали "золоті руки".

Найпоширенішими прізвищами є: Бабич, Довганич, Турок, Ковач. Доречно згадати, що в Золотарьові народився видатний поет і вчений Василь Довгович. Із Золотарьовом пов'язане життя й діяльність Теодозія Злоцького (1846-1926), 165-річчя якого щойно на презентації книги й було вшановано.

З давніх-давен Золотарьово славиться талановитими і завзятими людьми. Яких тільки професій вони не опанували. Пишаються золотарівчани своїми видатними земляками, серед яких: Олександр Іванович Сливка (1909-2008) – прозаїк, драматург, актор Хустського народного театру, вчитель-історик; Іван Юрійович Бабич (1938-2010) – доктор фізико-математичних наук, професор, фахівець у галузі механіки; Степан Юрійович Бабич – доктор технічних наук, професор, фахівець у галузі механіки; Світлана Степанівна Слава – кандидат економічних наук, професор кафедри економіки, менеджменту та маркетингу УжНУ, заступник директора (за сумісництвом) Закарпатського регіонального центру соціально-економічних та гуманітарних досліджень НАН України; Ганна Іванівна Сливка (Пилищак) – кандидат математичних наук, доцент кафедри теорії імовірностей математичного аналізу; Олександр Миколайович Бокотей – кандидат біологічних наук; Михайло Іванович Довганич (1950-2009) – кандидат математичних наук; Мар'яна Василівна Мальчік (Ковач), член-кореспондент Академії економічних наук України; Вікторія Степанівна Чопей (Ковач), кандидат соціологічних наук; Василь Іванович (Штаба) Деяк, майстер спорту СРСР з важкої атлетики, відмінник освіти України; Михайло Михайлович Деяк – художник; Іван Михайлович Голяк (1946-1993) – композитор і т. д., і т. д.

Святе відчуття Батьківщини і рідної землі починається саме з рідного краю, свого села чи міста, вулиці, своєї домівки, де людина народилась і виросла, де пройшло її дитинство. Вони передаються з покоління в покоління з молоком матері, мелодією народної пісні, поетикою рідної мови.
Книжку Наталії Гайдур зможуть використати у навчально-виховному процесі вчителі історії, географії, української мови й літератури, керівники краєзнавчих факультативів, гуртків і курсів за вибором, класні керівники, та всі шанувальники історії рідного краю.

Учні Золотарівської школи доглядають за могилою свого земляка Теодозія Злоцького

Акціонерська молотарка. Гейза Бокотей з синами Олександром та Августином за роботою, 40-ві роки ХХ ст.

Учитель, автор першої історії Золотарьова Омелян Білинський (сидить зліва) з дружиною в товаристві Бокотея, Шимші, Довганича та ін.

Поет Андрій Карабелеш (сидить на приступці) в товаристві Бокотеїв. Автомобіль " Татра", 1933 р.

Теги: Золотарьово, Ґражда, Наталія Гайдур

3 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати