Художник Сергій Симаков: "Спочатку я боявся комп’ютера як чорта"

Завершуючи свій візит на Закарпатті, він розповів кореспонденту "Старий Замок "Паланок" про особливості мистецтва, яке створює.

- Чому саме на закінчення своєї виставки Ви вирішили вдруге зустрітися з мукачівцями?

- На мистецькому вернісажі існує певний урочистий ритуал відкриття. Тоді бесідувати про мистецтво, його різнопланові концепції якось не прийнято. Завершуючи показ своїх робіт у різних містах і містечках я завжди збирав людей різних професій, розмовляв з ними, обмінювався думками. Це такий мій жест глядачеві, як у театрі після завершення прем’єри, коли на сцену виходить режисер і кланяється присутнім.

На виставці у Мукачеві представлені не всі мої роботи. Ми стояли перед дилемою – або виставити 10 живописних робіт, або додати більше графічних. Вирішили і тих, й інших потроху. Відбором картин для експозиції займався мукачівський художник Олександр Мондич, я самоусунувся від цього. Існує класичне правило: митець перевіряється „стінкою”, тобто вивісив для огляду роботи і нехай люди між собою про них розмовляють, оцінюють.

- Навіщо Вами була представлена техніка комп’ютерного дизайну?

- Коли в мене виникли нові пластичні образи, то старі технології вже не спрацьовували. Раніше я займався офортом, літографією, ліногравюрою. Мої заготовки залишались нереалізованими. Я зрозумів, що новий час вимагає нових технічних засобів. Коли в мене з’явився комп’ютер, спочатку боявся його, як чорт ладану. Англійською написані якісь програми, нічого не було зрозуміло. Я не бачив себе в ньому в якості художника. Але познайомившись зі спеціальними програмами для митців, почав навчання новій технології. Тоді й зрозумів, що можна переключитися у новий простір, з тією різницею, що друкує твою роботу не механічний відшліфований камінь, а розумна машина – сучасний принтер, підключений до твого комп’ютера. Так я зняв із себе внутрішній бар’єр, який присутній під час знайомства з чимось новим у кожної людини. Ми звикли до живопису, а це – світопис. Записавши потім на цифровий диск, роботи можна переглянути на іншому комп’ютері чи запустити їх через лазерний пристрій світловим променем у небо. Хтось, можливо, і такі виставки робитиме незабаром. Нові технології винайшли нові терміни: дизайнер, який сидить за пульманом і працює з ватманом. Насправді, усе робиться спочатку очима художника. Руки потім.

- Про що розповідають Ваші живописні картини?

- Заздалегідь готуючись до цієї виставки, Олександр Мондич переконав мене зробити живопис великих розмірів. Але потім виникла проблема з підрамниками до малювання таких картин, на які ледве знайшли майстра. Тут можуть вам зробити усе: двері, рами, меблі – будь ласка, але не великі підрамники.

Мій живопис зроблений за технологією старих майстрів. Їхня візуальна концепція – це щось темне, а в ньому проглядається якесь світло. Тут я нічого свого не винаходив, просто використав їхню, доведену до досконалості технологію. Інакше художник знаходиться у постійному стресовому стані, щодня експериментуючи з кольоровою гамою та зображувальних елементах. Як митець не вважаю за можливе фотографічно точно і натурально передавати об’єкти на полотні. Ця концепція була потрібна, коли ще не винайшли фотоапарат і кінострічку. Тоді існував візуальний голод. Зараз, будь ласка, – телебачення, кіно, фото, мобілки.

Натомість тепер з’явився голод на образи. У тих телевізуальних комунікаціях, що існують довкола нас, переважає матеріальний, конкретний погляд на речі, який витіснив образний ряд. Соціальне замовлення поки що диктує безобразність. А така цивілізація призводить до того, що на виставці люди не відчувають у представлених картинах внутрішні, духовні трансформації, передані митцем. Образної взаємодії немає.

Тому я брав образи натуральні, малював їх на полотні вугіллям, лінії якого залишав під час подальшої роботи над картиною для більш виразної передачі власної ідеї. Первісний графічний малюнок можна передавати також повним його зафарбуванням, надаючи тим самим новий об’ємний кольоровий погляд як звичайного живопису або матеріальної роботи. Я від такого способу відмовився і зберігаю графічний малюнок. Цьому навчився робити від Ботічеллі. Ще у дитинстві мене вразила майстерність його робіт. Наступним моїм вчителем був Пікассо. Він навчив зберігати образність живопису за будь-яких трансформацій.

Намалювати звичайну картину під замовлення в мене немає жодних складнощів. Але це не справжнє мистецтво, яке цінували у всі часи. Головне, аби творчий процес тривав постійно, тоді художник живе повнокровним життям.

- Як поєднується у Вас мистецтво і астрологія?

- Я надзвичайно серйозно займаюсь астрологією, постійно вивчаю даний езотеричний аспект діяльності людини. Це займає багато часу і енергії. Мені важливо, які відкриття у цій царині відбуваються в усьому світі. Сьогодні окрема людина, її минуле та майбутнє вже не закриті. Ця тема цікава сама по собі. В астрології просто існують призабуті образи, які були десь тисячу років тому. Але вони не стикуються з нашим часом, тому їх треба адаптувати.

Проте астрологія і мистецтво в мене йдуть паралельно і не змішуються. Не вважаю за доцільне переносити образи астрології в живопис, навмисно не хочу ілюструвати власні думки. Тоді це буде нецікаво, перш за все для мене.

Теги:

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати