Широка коаліція: Медведчук затіяв фокус у стилі Копперфільда

Тема широкої коаліції надійно поселилася в інформаційному просторі, витіснивши питання економічної кризи, Євро-2012 та інші проблеми. Спроба злиття БЮТ і Партії регіонів в єдину конституційну більшість нагадує схрещення вужа і їжака. Людству відомі гуманніші методи здобуття колючого дроту, але українські політики старанно винаходять велосипед. Правда, при цьому перевіреним бійцям часто доводиться, м`яко кажучи, пересмикувати, але мета, певно, виправдовує засоби.

Очевидний факт - навіть від переговорів про створення широкої коаліції однозначно виграють спонсори БЮТ і Партії регіонів. Їм зовсім не хочеться витрачатися на повномасштабну виборчу кампанію, куди цікавіше (в крайньому випадку) викласти гроші на три місяці агітації і жорсткого політичного протистояння. У виграші опиняються і наші російські сусіди, що пильно спостерігають за подіями в Україні і потирають руки в передчутті краху "помаранчевого" політичного проекту.

Арсеній Яценюк

Виграють усі кандидати в президенти, які встигли заявити про свою готовність брати участь у виборах і не носять прізвище Тимошенко або Янукович. Їх праведний гнів можна зрозуміти, а за певного збігу обставин може стати каталізатором масових акцій протесту проти згортання демократії. Наприклад, Арсеній Яценюк назвав планований альянс протиприродним і передрікає йому крах. І лідери БЮТ і Партії регіонів, які ведуть переговори, наче підтверджують версію деяких політологів і аналітиків, що бояться лідера "Фронту змін" більше, ніж одне одного.

 

Анатолій Гриценко

Старанно набиратимуть рейтингові очки на подіях навколо конституційної змови  кандидати в президенти з другого ешелону. З оточення Віктора Ющенка раз по раз вивірено просочується інформація про рішучі кроки глави держави, Анатолій Гриценко обіцяє дати відсіч хунті Тимошенко - Януковича, погрожує вивести людей на вулиці для протидії конституційним змінам Інна Богословська. Певно, при поглибленні взаєморозуміння між Тимошенко і Януковичем Олег Тягнибок може закликати соратників йти в ліси і організовувати партизанські загони для боротьби зі ставлениками "сердечно-блакитної" коаліції.

 

Володимир Литвин

У пікантному становищі опинився Володимир Литвин, який минулого тижня змінив своє ставлення до спроб БЮТ і Партії регіонів знайти взаєморозуміння з єхидно-критичного на схвальне. Володимирові Михайловичу саме час згадати публічно розказаний Леонідом Кучмою в розпал боротьби за конституційну реформу анекдот про Вовочку, який підносив патрони. Цінність Литвина для Тимошенко і Януковича визначається виключно спікерським кріслом, крок вправо-вліво від якого прирівнюватиметься до дезертирства. Від того соратникам Володимира Михайловича доводиться зберігати на обличчях вираз живої зацікавленості, перебуваючи в стомливому очікуванні. Досі незрозуміло: їх запросять за стіл як учасників банкету чи накажуть прислужувати під час бенкету.

Конституційного бліцкригу, судячи з усього, не вийшло, і це наводить на аналогії з подіями весни 2004-го, коли до цифри в 300 голосів не вистачило всього 6 депутатських "за". Партія регіонів і БЮТ можуть приймати будь-яку форму імперативного мандата, але гарантувати монолітне волевиявлення важко - дуже вже великі фракції, за всіма не встежиш. Тим більше "серцеві" "силовики" не в захваті від дій бютівських "юристів", а всередині Партії регіонів завжди вистачало різноголосих груп впливу. Можна тільки поспівчувати Ганні Герман, яка змушена щодня вивертатися в коментарях щодо позиції "Залізного Господаря".

Віктор Янукович

До речі, Віктор Федорович все менше стає схожим на самостійного політика. У його пасиві не лише конституційні шашні з Юлією Тимошенко, але й давнішній меморандум про взаєморозуміння з Ющенком. Схоже, Янукович готовий підписувати будь-які папери, йти на будь-які альянси, лише б позбавитися некомфортного для себе статусу лідера опозиції. Навряд чи навіть успіх "сердечно"-региональної витівки з подальшим обранням Великого Дона Президентом України в парламенті принесе йому моральне задоволення - в 2004 році вибори ж були всенародними. Для політика з такими рейтинговими показниками грати другим номером у питанні конституційних змін в будь-якій цивілізованій країні було б рівносильно політичній смерті, але Україна, як нам намагаються довести, не Європа.

Навряд чи це втішить Віктора Федоровича, але Юлія Тимошенко втрачає набагато більше. І справа навіть не в образливих епітетах на адресу лідера Партії регіонів, які сьогодні пригадують прем`єр-міністрові. Врешті-решт, може, у леді Ю хобі таке: підсаджувати чоловіків-політиків у президентське крісло в обмін на гарантії прем`єрського портфеля. Політична і економічна ситуація в країні така, що або Тимошенко веде Януковича в "конституційний ЗАГС", або виборці ігнорують БЮТ. Зворотної дороги і простору для маневру практично немає. Юлія Володимирівна звела до мінімуму спілкування з пресою, а її наближені знаходять все нові й нові аргументи на користь широкої коаліції, але всім зрозуміло - мости спалені, йде гра ва-банк. Якщо кілька років тому Тимошенко була лідером опозиції і звідти була реальною загрозою будь-якому політикові, то тепер лідер БЮТ панічно боїться втратити владу.

Віктор Медведчук

Енергійне миготіння за лаштунками конституційного процесу Віктора Медведчука - це не лише питання вибору технічного співробітника, що здійснює необхідні процедури до заміни Основного Закону. Це показник трепетної зацікавленості в проштовхуваних конституційних змінах у якогось представника російської політичної еліти, який вважає за краще носити годинник на правій руці і ніжно любить свого лабрадора. Ось тільки Віктор Володимирович для забезпечення секретності вирішив затіяти фокус в стилістиці Девіда Копперфільда: спроектувати домовленості 4-5 осіб на 300+ народних депутатів, які володіють амбіціями, інтересами, зв`язками та іншими атрибутами впливу.

Якщо розмови про майбутній альянс БЮТ і Партії регіонів до 2024 року можна вважати вмілою дезінформацією, що підігріває пристрасті, то ось доля української ГТС в цій ситуації райдужною не виглядає. Конституційні зміни, зокрема, пролонгація повноважень депутатів парламенту, можуть викликати, м`яко кажучи, подив у Європі. Ситуація з оплатою поставок газу не стає менш критичною, оптимістичні речівки прем`єра про виконання бюджету "Газпром" відверто не вражають. Наразі спікери російської енергетичної монополії і особисто Володимир Путін як автор цієї газової ораторії ведуть психологічну війну проти України, та варто Києву хоча б раз затриматися з оплатою газу - погрози перейдуть у практичну площину. Як думаєте, Росії дійсно цікаві наші парламентські розклади чи в сухому залишку все ж таки контроль над українською трубою? Та й чи буде Європа боротися за залучення України до своїх інституцій після таких ефектних і показових "конституційних виступів"?

Україна переживає дуже непростий момент у своїй новітній історії. Спроба під слушним приводом згорнути демократію, елегантно розпилявши владу між двома парламентськими фракціями, здатна або відкинути країну на узбіччя європейських політичних процесів (ще Черчілль нарікав на недосконалість демократії, відзначаючи, що нічого кращого людство не придумало), або зробити країні щеплення від авторитаризму. Результат експерименту буде відомий найближчим часом.

 

Теги: Янукович, Тимошенко, БЮТ, Партія регіонів, коаліція, Медведчук

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати