Ужгородка Єлизавета Кузьменко вже 4 роки займається виготовленням виробів із кукурудзяного листя

Пані Єлизавета родом із села Вишково Хустського району, а там цим ремеслом займається майже кожен. Адже саме тут близько ста років тому почали виготовляти сувеніри з листя кукурудзи.

— Це сестра запропонувала мені підробляти таким чином. Сама вже давно займається плетінням з листя кукурудзи. Якось вона прийшла в гості і сказала: «Чого сидиш? Роби дещо». Тоді дала мені форму, на якій виготовляється виріб, і показала, як потрібно плести, — розповідає Єлизавета Кузь-менко. — Не скажу, що важко пішло. До цього я бачила, як плетуть мої односельчани, та й у родині цим займаються. Спробувала — і через день-другий вже виготовила свою першу хлібничку.

Для того, щоб розпочати роботу, потрібно насамперед заготовити листя кукурудзи. За ним пані Єлизавета звертається до своїх знайомих, які вирощують цю культуру. Відбирає жінка тільки м'які листочки, що знаходяться біля качана. Після того, як листя кукурудзи зберуть, його висушують. Якщо цього не зробити, воно починає вкриватися пліснявою і чорніє. Цього року Єлизавета Кузьменко заготовила близько семи мішків сировини. Перед плетінням майстриня оозділяє висушене кукурудзяне листя на тоненькі клаптики і вимочує у воді. Потім починає обплітати вологим листям форму. Коли робота закінчена, викладає все це на сонце, щоб підсохло. Пізніше сухі вироби знімає з форм.

—  За часів Радянського Союзу у Вишкові був цех з виготовлення сувенірів з кукурудзяного листя, — згадує Єлизавета Кузьменко. — Там працювала і моя сестра. Сьогодні люди займаються цим ремеслом вдома.

Восени у сонячну погоду можна побачити, в якій саме оселі виготовляють «кукурудзяні» вироби, адже майстри викладають на сушіння свої творіння на власному подвір'ї.

— Працюю не швидко, — ділиться пані Єлизавета. — На виготовлення одного сувеніра йде близько чотирьох годин. Найлегша та найцікавіша робота над дзвіночками. Форма у них не складна, але цікава. Найважче ж виготовляти черевички. Це клопітка робота: мініатюрний розмір змушує залучати до роботи вже й металевий гачок. Але мені подобається таке заняття.

Готову продукцію Єлизавета Кузьменко виставляє на базарах, ярмарках, фестивалях. Тут і знаходить постійних клієнтів, які замовляють її сувеніри.

— Пам'ятаю, одній жіночці дуже сподобались мої дзвіночки, — розповідає майстриня. — Це було перед різдвяними святами. Вона придбала близько сорока виробів і використала їх як ялинкові прикраси.
Продукцію пані Єлизавети знають і за кордоном. Кукурудзяні вироби відсилають як сувеніри родичам та знайомим, які мешкають у Бразилії, Угорщині та інших країнах. Одного разу працівники Закарпатського музею архітектури та побуту їздили у відрядження до США. Щоб показати та залишити ту частинку закарпатського колориту, попросили майстриню та її односельчан виготовити подарунки для заокеанських колег.

Незважаючи на складність праці, ціна кукурудзяних сувенірів невелика і коливається в межах від кількох до чотирьох-п'яти десятків гривень.

Поки Єлизавета Кузьменко намагається самовдосконалюватися, її сувеніри не залишають байдужими серця багатьох. Виробами жінки захоплюються та милуються. Дехто навіть намагається потрапити до її учнів. Але поки що секрет та досвід майстрині залишаються тільки з нею.

Теги:

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати