Віктор Погорєлов: Житло слід страхувати, а не чекати милості від держави...

Віктор Погорєлов

Однак їх чомусь не дуже цікавлять об'єкти, що знаходяться у зоні ризику, тобто на паводко- і зсувонебезпечних територіях. До речі, збитки потерпілим від липневої стихії, як і від попередніх катастрофічних паводків 1998 і 2001 років, взялася відшкодовувати держава, а не страхові компанії, як це прийнято у всьому цивілізованому світі.

Парадоксально, та часом ті, у кого велика вода забрала житло, опиняються у вигіднішому становищі, ніж менш постраждалі. Замість старих і ветхих будинків вони отримують нові, сучасніші. От і недавно ключі від закупленого житла вже вручено шістьом закарпатським сім'ям, а Василина Лофердюк із смт Ясіня Рахівського району справила новосілля у щойно збудованому котеджі. Решта 19 потерпілих родин переселяться у нове житло незабаром, ще до зимових холодів. Іноді, кажуть, постраждалим заздрять менш уражені стихією сусіди. Як мовиться, не було б добра, та лихо допомогло...

На цей нюанс врешті-решт звернули увагу на державному рівні, каже Віктор Погорєлов. Адже компенсації постраждалим від катастрофічних паводків усіх категорій, відбудова зруйнованого житла влітають у копійку. От і згадали про страхові компанії... У відповідному указі Президента України N826/2008 та рішенні Ради національної безпеки і оборони України від 19 серпня ц.р. передбачено "розробити та запровадити заходи стимулювання страхування населенням життя, здоров'я, об'єктів нерухомого майна на випадок заподіяння шкоди внаслідок впливу екологічних /природних/ і техногенних факторів та опрацювати питання запровадження обов'язкового страхування на територіях, потенційно небезпечних щодо ризиків виникнення надзвичайних ситуацій..." Доручення з цього приводу видав і голова обласної держадміністрації Олег Гаваші.

Питання - на часі. Адже паводки на Закарпатті - не рідкість. Вони повторюються тут раз у три-вісім років. За підрахунками спеціалістів, сумарні збитки від великої води за попередні 20 років становлять майже 5 млрд гривень. Особливо "плідним" щодо цього виявилося останнє десятиліття, впродовж якого сталися три катастрофічні повені - у листопаді 1998-го, березні 2001-го і липні 2008-го. Шкода від паводка 1998 року перевершила 800 млн гривень. Цьогорічна стихія завдала збитків у кілька разів менше, хоча водний удар був сильніший. Гадаю, нас врятувало те, що протягом останніх років було здійснено значний обсяг протипаводкових робіт. Якби всі протипаводкові програми і заходи фінансувалися урядом у повному обсязі, то шкода від цьогорічної стихії була б ще меншою, зазначив В. Погорєлов.

І все ж загальні збитки на 163,7 млн гривень - чимала сума. Паводком було зруйновано й пошкоджено 129 мостів, 14 них - автомобільні, пошкоджено також 67 км автодоріг, зруйновано 26 км берегоукріплень, пошкоджено 1323 житлові будинки та 11 об'єктів соцкультпобуту й освіти, 26 будинків зовсім зруйновано... Це - тільки "закарпатські" цифри, а зонами надзвичайної екологічної ситуації природного характеру були визнані й окремі місцевості у Львівській, Чернівецькій, Івано-Франківській, Тернопільській і Вінницькій областях. І скрізь ліквідацію наслідків стихійного лиха та компенсацію збитків потерпілим від паводка знову звалила на свої плечі держава. Не страхові компанії, а, повторюю, наша ще не дуже багата, але чуйна і щедра держава Україна.

На ринку Закарпатської області ефективно функціонують такі страхові компанії, як "Оранта", "Інвестсервіс", "Універсальна", "Дженералі Гарант", "Вексель" та інші. За минулий рік вони виплатили страхових відшкодувань у сумі 12260,03 тис. грн. /за перший квартал 2007 р.- 3613,6, а за перший квартал ц.р. - 8586,1 тис. грн./. Вони, власне, готові страхувати й майно у зонах ризику, але... На багато будинків немає належної документації. Чимало з них зведено самовільно, без дозволу сільрад, з використанням "ризикованих" матеріалів - саману, каменю, річкової гальки... Аби ближче до дороги чи річки! Отож будинок буцімто є, та з токи зору закону його немає. Як же його застрахуєш?

І таких "віртуальних" об'єктів - більше, ніж треба. Спочатку їх належить проінвентаризувати, тобто описати, оцінити, взяти на облік і т.д. А за це, звісно, слід платити. Це також відлякує самовільних забудовників. Вони починають хапатися за голови лиш тоді, коли гряне біда. Правду кажуть: доки грім не гримне, доти мужик не перехреститься...

Словом, страхові компанії готові страхувати "ризиковані" об'єкти, але на кожен з них має бути заведена інвентарна справа. Нема її, нема, отже, й предмету страхування. Тому й розпорядився голова ОДА провести інвентаризацію. Мають бути застраховані й усі об'єкти комунальної власності - від пожеж, повеней, інших природних катаклізмів. І тут не треба винаходити велосипед: багато з нас ще пам"ятають радянську систему страхування, коли селяни страхували не тільки житло, але й господарські споруди, корову і т.д.

Старожили згадують і "радянські" паводки: держава могла виділити потерпілим кілька мішків цементу або пару десятків листів шиферу - не більше. Ніхто нікому не відбудовував житло... Хіба що співчутливі односельці могли влаштувати толоку і гуртом допомогти постраждалому. Можливо, мій підхід не зовсім гуманний, але й держава не може всі непередбачені збитки брати на себе. Такого немає ніде у світі. Кожен господар передусім сам повинен думати про власне майбутнє. Уже тоді, коли зводить житло у паводко- чи зсувонебезпечному місці. Слід завжди бути готовим до гіршого...

А держава... Вона, звісно, не стоятиме осторонь людського горя, але й не зможе завжди брати на себе всі витрати щодо відновлення зруйнованого водою житла. Цим повинні перейматися страхові компанії, переконаний Віктор Погорєлов. Держава має працювати планово, а не стихійно. Тому всім, каже він, хто не має ще інвентаризаційних справ, раджу якнайскріше оформити їх: про всяк випадок. Як кажуть, береженого і Бог береже...

Теги:

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати