М’ясопереробники Закарпаття б’ють на сполох

У листопаді 2007 комбінат відновив свою роботу після 15-річної перерви, було вкладено понад 4 млн грн у реконструкцію холодильника та м’ясо-жирового цеху. Переживши важкі часи (за часи незалежності близько 30% м'ясокомбінатів щезли з ринку України взагалі), підприємство почало постачати продукцію у більшість регіонів України. Планували налагодити випуск якісних ковбасних виробів. Сьогодні ж підприємство перебуває на межі банкрутства, цього тижня призупинено забій тварин. Основна причина - відсутність сировини. Директор підприємства Василь Штефанюк скаржиться, що в області не вистачає великої рогатої худоби: "Скоро ми запишемо корову до Червоної книги. Все менше людей на Закарпатті, як і у державі в цілому, вигодовують корів. Раніше два господарства тримали стільки худоби, як зараз у цілому районі».
У середньому на м’ясокомбінаті заготовляють 5-10 голів худоби в день, тоді як для рентабельності виробництва потрібно 50. "Скоро будемо їсти імпортні м’ясопродукти сумнівного походження, отруювати себе і дітей", – робить сумний висновок директор.
У краї діє державна програма підтримки тваринництва, проте Василь Штефанюк стверджує, що "держава однією рукою дає, іншою забирає. Селянам виплачують дотації на тварин, але з власників паїв знімають 15% податку. Та навіть 30 грн збору для ідентифікації худоби для багатьох селян є значною сумою. А без цього вони не можуть здати тварину заготівельнику".
Крім того, фахівець скаржиться, що дотацію на утримання ВРХ підняли уже в той час, коли виплачувати її не залишилося кому. Лише у Берегівському районі поголів’я худоби з часу розпаду колгоспів зменшилося із 50 тисяч до 7 тисяч, – підсилює картину фактами начальник управління сільського господарства Берегівської РДА Олександр Попович. З його слів, в районі нема жодного молокопереробного підприємства. Тваринництвом займаються виключно старі люди, молодь масово виїздить на заробітки за кордон або в інші райони області на будівництво. До того ж останнім часом щороку великих втрат сільськогосподарникам завдає стихія.
Трохи краща ситуація із свининою, кажуть на м’ясокомбінаті, проте українська порода має занадто багато сала і мало м’яса, на відміну від своїх «закордонних» родичів. Берегово навіть отримало пропозицію завозити свиней з Угорщини. Але скільки коштуватиме свиня після «розмитнення» на кордоні ще не цілком зрозуміло. Та й чим тих свиней годують у сусідній країні теж питання. У принципі, вирощувати свиней планують і 4 фермерські господарства у Берегівському районі, каже Олена Герзанич, голова асоціації фермерів району Можливо, саме на свинину переорієнтується Берегівський м’ясокомбінат. Щодо корів, то Олена Герзанич лише розводить руками: "Ми не можемо змусити людей займатися тим, що їм не вигідно".
Натомість Василь Штефанюк стверджує, що на одну корову у районі – 10 клієнтів, бо ковбасні цехи діють чи не в кожному селі. Вищу закупівельну ціну пропонують і приватні різники. Проте вирощувати худобу вже просто нікому. Крім того на одну корову потрібно витратити 2 роки, у той час як свиня «готова» вже за 10 місяців.
Врятувати ситуацію може великотоварне виробництво,--кажуть на м’ясокомбінаті, проте й цим зайнятись нікому, нема фінансів і сприяння держави, яка б мала вкладати кошти у племінну худобу.
Тим часом на ВАТ «Берегівський м’ясокомбінат» розпродують залишки м’яса та ведуть перемовини з Івано-Франківськими колегами, яким, можливо, віддадуть в оренду 6 магазинів по області. Тут донедавна можна було придбати якісну місцеву продукцію.
"Ми розвалили одну систему, не створивши натомість нічого нового, – згадує часи колгоспів Василь Штефанюк. – Я довгі роки працював ветеринаром і люблю цю справу, мав ферму, яку продав, щоб вивчити дітей. Але щоб зайнятися фермерством сьогодні необхідні величезні капіталовкладення, банки такого кредиту селянам не дадуть. Тож залишається чекати, коли хтось вкладе гроші у нашу м’ясну галузь".

Теги:

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати