Події в Південній Осетії не коментували хіба що верховний шаман королівства Лесото та лідери пінгвінів Антарктиди. А ще – дехто з топ-політиків України... І це не може не дивувати. Адже для України Грузія є особливо і трепетно важливою: стратегічний партнер, побратим по ГУАМ, наш „сіамський близнюк” у справі демократичних реформ та євроатлантичної інтеграції, країна, по якій проходять маршрути транзиту енергоносіїв, покликані забезпечити довгождану диверсифікацію джерел їх постачання до України. Мовчанка Віктора Януковича і Юлії Тимошенко (яка ще недавно підкреслювала особисту дружбу з Михаїлом Саакашвілі) на цьому тлі виглядає особливо красномовною.
Зрештою, те, що сталося в Грузії, – це аж ніяк не є „біном Ньютона”, якщо оцінювати події, керуючись не політичними та геополітичними міркуваннями й симпатіями, а (як закликав наддосвідчений дипломат Анатолій Зленко) виходячи з норм міжнародного права, таких понять, як „права людини” і „територіальна цілісність держави”. Переважна більшість експертів світу сходиться в думці: грузинська влада, спровокована численними обстрілами й терактами, вдалася до сумнівного кроку – розпочала воєнну операцію в Південній Осетії, НА ТЕРИТОРІЇ ГРУЗІЇ (зазначимо, на власній території). Установити правомірність і законність цих дій Тбілісі уповноважені лише і виключно відповідні міжнародні організації. Натомість право „верховного міжнародного судді” на незрозумілих підставах присвоїв собі Кремль, здійснивши агресію на територію іншої держави. Є наявним брутальне і відверте порушення норм міжнародного права та основоположних міжнародних угод. Вирішувати міжнародні проблеми необхідно не стріляниною, не репресіями й мародерством, а мирними переговорами. Це є абеткою міжнародних відносин, якої не знають хіба що неписьменні варвари.
Якщо не дотримуватися цих вистражданих протягом буремного ХХ століття принципів, маємо всі шанси отримати цивілізаційний реверс і повернутися від епохи демократії до часів неконтрольованого варварського насильства. І це варварство за наявності сучасних озброєнь буде куди страшнішим за середньовічне.
Трагічні події в Південній Осетії стали свого роду лакмусовим папірцем для українського політикуму. Представникам вітчизняної політичної еліти довелося продемонструвати своє „забарвлення”, реагуючи на принциповий і надзвичайно важливий для України виклик.
У цьому плані не може не викликати поваги позиція Президента України Віктора Ющенка та його зовнішньополітичної команди, заснована на адекватному розумінні проблеми. Навіть при тому, що деякі дії глави держави межували з донкіхотством. Цікаво, яким чином і якими засобами Україна виконуватиме указ Президента щодо порядку пересування кораблів Російського чорноморського флоту? По суті ніби правильно, а виконати неможливо (принаймні, без вкрай негативних наслідків). Політика, як відомо, мистецтво можливого. Краще б не вдаватися в такій ситуації до голої риторики.
Особисто для автора неприйнятна відверто „кремлепоклонницька” позиція лідерів комуністів (особливо блазенські акції Леоніда Грача), соціалістів та радикальної частини Партії регіонів. Але, зрештою, це є позиція, причому, позиція для нашої „п’ятої колони” цілком щира. Для цих людей „Росія” є словом сакральним, вони ладні все вибачити „великому старшому брату” заради „великої переяславської дружби”. Не такою відвертою є позиція Володимира Литвина та литвинівців, але інвектива щодо того, що „не слід було ставати на бік однієї зі сторін конфлікту”, містить у собі прихований зміст: „не потрібно нападати на Росію”.
Але перераховані політики мають у суспільстві далеко не найвищі рейтинги. У тому числі, і Президент. Тому важливим орієнтиром для українців мали б стати чіткі коментарі електоральних лідерів, а відтак і лідерів громадської думки – Юлії Тимошенко та Віктора Януковича. Але вони зберігають „тривожну мовчанку”.
У пресі вже багато писали про нібито прагматизм такої поведінки цих політиків, котрі плекають далекосяжні плани щодо наступних президентських і парламентських виборів. Тимошенко та Януковичу не з руки сваритися з Росією, на підтримку якої обидва явно розраховують. Налаштовувати проти себе проросійський електорат немає жодного сенсу. А прем’єрці ще доведеться вирішувати з Кремлем та Газпромом надважке питання ціни на природний газ – то навіщо зайвий раз дратувати „милостивців”?
Якщо уникання коментарів з боку Януковича нікого не дивує, то до Тимошенко в багатьох політиків та оглядачів виникають закономірні запитання. Адже Юлія Володимирівна останніми роками старанно позиціонувалася як представник націонал-демократичного політичного спрямування. Тому її пауза а-ля Джулія Ламберт зависла явно не на користь найталановитішої акторки українського політикуму. Невже є слушними численні звинувачення на адресу Тимошенко щодо таємних сепаратних домовленостей з Путіним?
Депутат від БЮТ Андрій Шевченко сказав днями в інтерв’ю: „Є момент розчарування. Я справді хотів би, щоб Тимошенко сказала про Грузію вголос”. Зате Юлія Володимирівна заслужила сумнівний комплімент оглядача одного офіціозного російського інформагентства: „Тимошенко гріх жалітися на брак популярності, а її нинішнє прагнення дистанціюватися від політичних шоу, які влаштовує Ющенко, об’єктивно розширює, на думку спостерігачів, базу її електоральної підтримки”.
Свого часу Леоніда Кучму страшенно лаяли за „багатовекторність” у зовнішній політиці. А що маємо тепер? Безвекторність з боку ключових гравців українського політичного поля? Здається, вона б’є по інтересах України багато болісніше, аніж багатовекторність.
Може, справді в когось тимчасово „розшириться база електоральної підтримки”. Але це промовисте мовчання в Росії можуть сприйняти як знак згоди з боку України. І тоді невдовзі по „мосту дружби” через Керченську протоку до нас рушать „миротворці”. Рятувати бідолашних „російськомовних співвітчизників”, скажімо, від насильницького примусу до перегляду фільмів з українськими субтитрами. Не гірший привід, ніж будь-який інший...
А втім, автора мучить ще одне питання: чи не більше відповідає ота українська безвекторність новим реаліям європейського політичного життя, ніж Ющенкові різкі порухи? Дивишся на сервільну поведінку Ніколя Саркозі під час зустрічі з президентом РФ Дмитром Медведєвим, читаєш оті дивні миротворчі документи, які дозволяють залишатися російським військам на окупованій території Грузії, і переконуєшся – таки да!
Таки створено якийсь новий „єдиний європейський дім”. Добре облаштований і благополучний. На його задньому плані бовваніє постать управдома Путіна, який голосом Нонни Мордюкової ласкаво примовляє: „А не будуть брати наші миротворчі плани, відключимо газ!..”
Микола Писарчук
Битий 27.08.2008 / 03:32:00
Безвекторність це ознака центру.
Владимир 26.08.2008 / 20:36:00
Призидент Украины политическая проститутка
не русин 18.08.2008 / 03:41:00
Нас русинів до багнюці євроазіатства затягли комуняки под руководством вождя Сталіна, коли велікій і могучій русский народа панствовам а держать нас там в євроазіатскій багнюці ай дале свідомі и щирі украйінські євроазіати, котрі панують як колись іх братья росіяни. Зато росіяни нам кіску не підкинуть колі говоримо"Ви, українці йсте акурат такі євро-азіати зо вшитким злим што с тим іде, як ай росіяни."
не українець 18.08.2008 / 02:49:00
Цікава позиція у русинів, деб там не було, під яким би то приводом, не важливо, але виконувати указ хазяїна: обливати лайном державу, гавкати на президента і повзати раком перед Великой и Всемогущей. Ну лазяйте, лазяйте у своїй багнюці, може підкинуть вам кістку кацапи.
Спостерігач 17.08.2008 / 22:00:00
До того Урзус, што козаки и козацтво є основов Украйінськоі націі, з чим русини нич общого не мавуть. Та козацька збойницька культура є там на Україні до типирь. То є сучасть псіхологіі українців, котра дала таких державників більшовицької СССР - держави Леніна и Сталіна - вождів як Каганович, Хрущов, Подгорний, Щербицький, Брежнев. Сися культурна и політична традіція там на Україні бола и є до днишнього дня. А кібо йсте ся над тим троху задумали Урзус, так бо йсте боли скромніші тикати пальцйом. Ви, українці йсте акурат такі євро-азіати зо вшитким злим што с тим іде, як ай росіяни.
Урзус 17.08.2008 / 21:20:00
Спостерігачу, до чого тут козаки 16 століття та сучасність? А європейські, оспівані Вальтером Скоттом, лицарі не були суть грабіжниками та гвалтівниками? А десятки замків на Закарпатті чи не були бойовими укріпленнями злодіїв-феодалів? Не принижуйте дискусію до рівня дурацьких порівнянь. Зрештою, і на Закарпатті "національнми героями" залишаються розбійники-опришки, а не заробітчани із золотими зубами, що все життя тягають тачки "на чехах", аби вдома звести триповерхову хижу біля річки і потім плакатись, коли її знесе черговий паводок.
Спостерігач 17.08.2008 / 19:27:00
"Наприклад, як чудо-багатирі тягнуть баули з краденим у гелікоптери на Бальшую Зємлю. Солдат із золотою ложкою в кишені став новим символом "міротворця".
Урзус, то говорите ай о українцях - народі козацького роду. З чого так козаки жили? Не зо збойства? Збойство почінаючи од ХVI віку, не што у русинов, айбо а НЕ у єдної нації в Західній и Центральній Європі неболо в таких масштабах, як у козацтва на Диких полях України. Непутайте Робін Гудів з козаками! З чого жило Татарськоє ханство на Криму? Не з продаваням дівчат до гаремов Османської (Султанської) імперії? Кто рабовав села и міста и продавав до рабства особенно молоді дівчата Кримському ханові? Не боли то козаки?! Основа Української нації! Різниця меджі козаком и татаро-монголом на коньох бола та, што козак рабовав дівчата як христіянської, так ай мослимської віри и продавав до рабства. А татаро-монгол рабовав и продавав лем дівчата христіянської віри до рабства. Татаро-монгол додержовав закони Корану, козак не додержовався законів Христіянської віри так, як державники и типирішні проводирі Української націі недодержувуть основ Христіянства. Говорять єдно, моляться публично, айбо роблять цілком инше и так хабарство цвіте на Україні краще як в Росії.
Урзус 17.08.2008 / 14:03:00
Як руські наводять порядок, весь світ (окрім мешканців РФії, які мусять дивитись на світ очами ОРТ та РТР) бачить. Наприклад, як чудо-багатирі тягнуть баули з краденим у гелікоптери на Бальшую Зємлю. Солдат із золотою ложкою в кишені став новим символом "міротворця". Тож вєктор в нас правильний, інше питання - чи збирається балоган йти по ньому. Бо є проблема: в країнах, куди той вєктор направляє, майже зовсім не можна красти. А що ж тоді їм, бідолагам, робити?
orange 17.08.2008 / 13:55:00
Нічого собі - на своєму кордоні! Ми теж, якщо не помиляюся, на цему кордоні? То почекаємо, коли во ни до нас своє рило озброєне сунуть?..
Мені до одного місця, де американці в світі пхаються: головне, що в Україну стріляти не лізуть. А Росія лізе. І получить по рилу, як залізе. Україна - не Грузія...
Шаломей 17.08.2008 / 13:29:00
Коли США лізе у внутрішні справи краін світу ,в тому числі із зброєю в руках- це для Юща нормально,а коли Росія на своєму кордоні наводить порядок-це" загарбники"Руських в Украіні більшисть тому порада Балозі змінить вектор.