В Ужгороді побачило світ видання про магію та міфологію в українському фольклорі Закарпаття

Авторка — кандидатка філологічних наук, доцентка кафедри української літератури Ужгородського національного університету Оксана Тиховська розповіла про видання, роботу над яким розпочала приблизно сім років тому.

Закарпатський фольклор є справжньою скарбницею міфологічних образів та магічних ритуалів, зумовлених збереженням уламків язичницького світогляду серед закарпатців. У процесі вивчення архівних джерел, записів фольклору кінця ХІХ – початку ХХ століття, я вирішила зробити їх доступними для широкого кола зацікавлених осіб, а також пояснити їх появу, простежити зв’язок міфологічних образів та магічних ритуалів із психологією людини», — зазначає авторка та ділиться з нашими читачами уривками з книги.

Книга складається з п’яти розділів. У монографії вперше в українській фольклористиці комплексно проаналізовано міфологічні образи та магічні ритуали українського фольклору Закарпаття в розрізі етнопсихології. На засадах ідей учених міфологічної та психоаналітичної (неоміфологічної) шкіл фольклористики, вивчено образи язичницьких богів, демонів, дводушників, надприродних істот, персоніфікації стихій, виявлено їх зв’язок із психологією українців. Різноманітні магічні ритуали розглядаються як метафорична спроба людини відчути себе деміургом, здійснити вплив на природу та на власне життя відповідно до законів контагіозної та гомеопатичної магії. Заглиблення в семантику об’єктивованих архетипів (тобто міфологічних і казкових образів) дає змогу осмислити процес самоусвідомлення людиною своєї індивідуальності, простежити метафоричні етапи й різновиди внутрішньої боротьби особистості, яка прагне асимілювати зло у власній душі, проєктуючи архетип Тіні на образи демонів і дводушників.

Також у монографії проаналізовано цікаві магічні ритуали, пов’язані з любовною магією. Далі наведемо кілька прикладів — уривків із книги:

«Ритуали, пов’язані з любовною магією, у кінці ХІХ століття на Закарпатті записав Ф. Злоцький. Один із них передбачав такі дії: «Якщо жінка хоче, щоб хтось з чоловіків закохався в неї, вона для нього через жіночий одяг, а для себе через якесь взуття має процідити горілку» . У такий спосіб випивання горілки, процідженої через жіночий одяг, має магічно зумовити «оп’яніння» чоловіка від кохання до жінки. А випивання горілки, процідженої через взуття (взуття парний предмет, асоціюється з парою закоханих), символізує появу в житті жінки її «пари», тобто судженого.

Символічне значення ще двох любовних ритуалів, пов’язаних з магією прядіння, обґрунтовує сам Ф. Злоцький: «Дівка на вечорницях пряде нитку, в’яже на ній вузол і вимовляє ім’я коханого парубка. Вузол затягує в лавицю, щоб серцю леґеневі так важко було за нею, як ніби каміння давить його. Так вона хоче добитися, щоб той легінь прийшов до неї на вечорниці […] Дівка, якщо кохає когось, з ремиза витягне нитку і піде на перехрестя. Там на нитку зав’яже вузол, потім, принісши додому, закине нитку у піч, щоб кохання обпалило серце легеня так, як нитка обпалюється у печі» . В обох ритуалах зав’язування вузла символізує «зав’язування» волі хлопця. У другому випадку магічна дія підсилюється впливом перехрестя (яке сприймається як межа між світом людей і духів, і здійснені на ньому ритуали вважаються вдалими), а також силою вогню, який метафорично асоціюється з вогнем кохання.

Магічна семантика межі, спроєктованої на поріг хати, фігурує в любовному ритуалі, записаному І. Хлантою в селі Копашново (Хустський район). Дівчина, яка хотіла здобути любов хлопця, повинна була запросити його до себе додому (і це мав бути перший його візит). Потім вона «візьме у руки колодицю і ключ і покладе те все під двері коло порога. Хлопець, як буде іти до хати, то те все переступить. Його треба завести у кімнату і на хвилину залишити. Поки ніхто за ним не зайшов, узяти ту колодицю з ключем і тричі закрити, при цьому примовляючи: «Не колодицю замикаю, а тобі, хлопче, серце замикаю. Як не можуть бути ці двері без замка, так щоб і твоє серце не могло бути без мене». Після цього хлопець бере дівчину собі за жінку». Цей ритуал базується на метафоричному «замиканні» почуттів хлопця до дівчини в межах її простору (дому).

Також серед селян Закарпаття побутували й інші ритуали, спрямовані на вгамування забороненої любовної пристрасті. Зокрема, Ф. Злоцький зафіксував такий: «Якщо хтось одружений і закохався в чужу жінку, вихід із цього становища такий: у мішку з мукою треба зав’язати кішку і собаку, щоб вони там між собою билися, потім випустивши їх, з мішка вибрати небагато муки і посипати між двома коханцями зі словами: «Любіться так, як собака і кішка у мішку». І замовляння, і ритуал побудовані на основі гомеотичної магії (подібне викликає подібне), ненависть між тваринами символічно проєктується на закоханих».

Авторка додає, що поява такої книги була неминучою, оскільки у процесі викладання в Ужгородському національному університеті курсів «Фольклор» та «Етнопсихологічні аспекти міфології» довелося ознайомитися з великою кількістю праць європейських, американських, українських вчених, які змусили подивитися на міфологію та магію під кутом зору психології. Презентацію книги планують провести незабаром.

Теги: магія, міфологія, фольклор, Закарпаття

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати