Українці зі словацького Пряшева здійснили поїздку в столицю України

Іван Драч дякує пряшівчанам за прекрасну програму

 Найбільші святкування проходять в історичному Палаці Центральної Ради (нині Будинок вчителя) в Києві. Саме там 7-го березня цього року два пряшівські українські самодіяльні колективи – дівоча співацька група „Сердечко” при З’єднаній школі ім. Т. Шевченка (керівник Івета Світок) та сеньйорський танцювальний колектив „Карпатянин”, що існує при Регіональній раді СРУС (керівник Михайло Джупин) виступили з інсценацією поеми Т. Г. Шевченка „Наймичка”. В конференц - залі Будинку вчителя зібралася еліта української нації: представники вищих органів влади, політики, науковці, письменники, артисти, журналісти тощо.
    Перед виступом голова Президії Союзу русинів-українців Словаччини Іван Лаба познайомив їх з сучасним станом української національної меншини в Словаччині. Голова Пряшівської регіональної ради Єва Олеар представила обидва колективи, а автор цих рядків розповів про проникання творів Т. Шевченка у Словаччину та Чехію, а також про роль Кобзаря в його особистому житті.
    Складовою частиною святкування була виставка найновіших українських видань Пряшівщини. Крім „Нового життя”, „Дуклі”, „Веселки”, „Наукового збірника Музею української культури в Свиднику” були там книжки Івана Яцканина, Степана Гостиняка, Івана Мацинського, Йосифа Збіглея, Іллі Галайди, щойно видана „Антологія словацької поезії”, „Листування Івана Зілинського з Іваном Панькевичем” та багато інших.
    Вистава „Наймичка” на сцені була по суті монодрамою однієї артистки – випускниці Театрального інституту ім. Карпенка-Карого в Києві, довгорічного продюсера української служби радіо „Свібода” в Мюнхені, Києві та Празі – Ліни Гвать (псевдонім Галина Мовчан), яка нині разом з чоловіком Іваном живе в його рідному селі Ряшеві Бардіївського округу. Вона є режисером вистави та виконавцем всіх головних ролей (діда, баби, наймички, її сина). Два вищеназвані колективи (40 людей віком від семи до сімдесяти років) майже не сходили зі сцени, ілюструючи вірші Шевченка (у бездоганному виконанні Ліни Гвать) місцевими піснями, танцями, звичаями та молитвами. Вистава, таким чином, набула динаміку й тримала глядача в напружені від початку до кінця. Я стежив за публікою і бачив, що багатьом глядачам котилися сльози з очей. Про величезний успіх виступу пряшівчан на престижній сцені Києва свідчили не лише довготривалі оплески, але й похвальні слова з вуст найвищих представників культури України. Письменник та політик Іван Драч, голова товариства „Україна-світ”, безпосередньо на сцені назвав виступ пряшівчан кращою інсценацією твору Шевченка в Києві за останніх п’ятнадцять років. Фрагменти вистави та розмови з її учасниками передавало Українське телебачення. Навіть з далекої Канади дзвонили мені друзі, що бачили її на екранах своїх телевізорів.
    Другий не менш успішний виступ пряшівчан був перед майже п’ятистами учнями та викладачами Військового ліцею ім. І. Богуна в Києві. Тут, крім фрагментів з „Наймички”, пряшівчани порадували юнаків у військових формах темпераментними танцями “Карпатянина”, прекрасно виконаними піснями “Сердечка”,  віршами Василя Симоненка й Ліни Костенко. Окремо хочу сказати про професійний конферанс пані Єви Олеар, котра в дуже змістовній і дохідливій формі розповідала столичним глядачам про колективи, що брали участь в концертах, про їхній репертуар, про звичаї і традиції русинів-українців Східної Словаччини. Директор цієї школи генерал-майор Леонід Васильович Кравчук, дякуючи виступаючим зі сцени, підкреслив, що це був один з кращих виступів у десятирічній історії їхнього ліцею. Виступаючих він нагородив не лише розкішним букетом квітів та смачним обідом, але й Похвальною грамотою. Особисто показав гостям з Пряшева гордість ліцею – Шевченківський музей.
    Третій виступ пряшівський об’єднаний колектив здійснив у м. Фастові Київської області, присвятивши його вихованцям та персоналу місцевого Дитячого будинку. Пряшівчани привезли сиротам не лише театральну виставу, пісні, танці та вірші, але й іграшки та солодощі. Заключним номером двогодинного концерту був фрагмент із програми „Пам’ятні дні. Голодомор  в Україні 1932-33 рр.”, який викликав сльози зворушення не в одного глядача. „Лише заради однієї сльози  старенького дідуся в шостому ряду  варто було приїхати до Фастова” – сказав один із учасників цієї поїздки після концерту. Свята правда!
    Програма триденної автобусної поїздки пряшівчан в Україну була дуже насиченою. Та попри все, учасники встигли познайомитись з основними пам’ятками столиці України. Найбільше враження на них справили Михайлівський собор, Храм св. Софії, Києво-Печерська лавра, Хрещатик та модерні магазини Києва. Вони ніколи не забудуть гостинне, сердечне і щире  прийняття в Технічному ліцеї міста Києва зі школярами і вчителями, з яким пряшівська З’єднана школа ім. Шевченка має давню дружбу.
    Слід підкреслити,  що після кожного виступу вдячні глядачі і у Військовому ліцеї імені Івана Богуна, і в Київському будинку учителя, і в Технічному ліцеї Шевченківського району міста Києва і у Будинку культури  міста Фастова запрошували  всю делегацію русинів-українців зі Словаччини приїздити ще і ще раз. “Ми вас полюбили, як рідних. Ми вас чекатимемо знову!”, – зворушено говорили вони нам на прощання.
А ми їм відповідали: “Дорогі наші нові друзі! Ми не кажемо вам : “Прощавайте. Ми говоримо: ДО ПОБАЧЕННЯ. До наступної зустрічі!”

Теги:

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати