Коли хобі стає сенсом життя (ФОТО)

Робота й хобі – це як дружина й коханка. Здавалося б – й любиш її, й подобається вона тобі, й задоволення вона тобі приносить, коли займаєшся нею, й достаток…Аж ні! Прагнеш чогось нового незвіданого…Й шукаючи знаходиш,… іноді…Знаходиш собі заняття до душі, до серця, що дає тобі змогу розкритись, самовиразитись,  продемонструвати нові грані своєї особистості, самоутвердитись, можливо підняти свою самооцінку. А іноді, не відчувши, не вгадавши, помиляємось, марнуючи хвилини, дні, роки життя…І не тільки свого життя. Обкрадаєш себе, своїх близьких, рідних, обділяєш їх своєю увагою, недодаєш тепла…А іноді хобі стає твоїм першим і останнім коханням, яке тебе окрилює, дарує натхнення, робить тебе справжнім творцем, наближаючи до Всевишнього. І тоді вже, мабуть, й не дуже важливо коли воно прийшло…

Майстер коренепластики Олександр Цанько своє хобі зустрів вже понад  півстоліття тому, навчаючись ще в сьомому класі. Нині, про цю щасливу мить йому нагадує скульптура, що була зроблена з кореня знайденого в лісі. Він береже її як найціннішій свій скарб, адже відтоді займається коренепластикою, творчо співпрацює з Природою в творенні своїх робіт. За десятиліття створив багато справжніх шедеврів, які можуть прикрасити будь-який музей.

Уперше ужгородці побачили чарівний світ дерева Олександра Цанька 2009  року на День незалежності. Автор говорить, що не він шукає дерево для своїх скульптур, а воно його знаходить. Сюжети народжує природа. Підказує! Дозволяє забрати гілочку додому, де й починається процес осмислення сюжету.

В Олександра Цанька особливий підхід до своєї творчості. Він розуміє її так, як підказує його серце. А воно говорить, що художник є тільки посередником між природою і глядачем. Каже, Природа мовчазна! Але через мене починає «говорити». Більше того, природа — це мистецтво Бога, його неперевершене творіння. Він ставить собі за мету працювати якісно, відтак не ганяється за кількістю, а намагається довершено зробити одну скульптуру, підкреслити в ній первозданний задум природи, «обігріти» дерево своїм теплом, серцем, вдихнути в нього «життя».  Скульптура має бути ідеальною, досконалою, а тому буває, що кілька разів може переробляти, аби тільки вона була такою, якою бачить її в своїй уяві, в думках. Майстер  дуже цінує час, вважаю, що не можна даремно витрачати його, а тому до всього в житті підходить виважено і навіть до матеріалу, з якого «ліпить» той чи інший образ. В нього нема улюблених робіт. Всі роботи улюблені, як рідні діти. В роботах використовує різні породи дерев, але, зізнається, найбільше любить працювати з твердим деревом, бо воно має свій характер, опирається в творчому спілкуванні з ним, проявляє волю  в намаганні залишатись самим собою.

Лісова скульптура, на його думку,  не для швидкого перегляду і не для розваг.  Це як книга, яку з першого разу не зрозумієш. А якщо прочитаєш вдруге чи втретє, то осмислюєш її все більше і більше.

Коренепластика Олександра Цанька сповнена енергії, адже дерево – це живий організм, який заряджає нас позитивною і цілющою енергією, що ще недосліджена науковцями. Він впевнений, що дерево може спілкуватися з людиною, й треба намагатись зрозуміти його й зрозуміти. А воно віддячить усім, хто відчує його на рівні серця і розуму, подарує свою енергію, додасть життєвих сил. На його думку коренепластика – це свого роду презентація творчого потенціалу Природи, прояв її креативності. Тому автор скульптур дуже делікатно втручається в те, що вона створює, відсікаючи зайве підкреслює головне, залишає нам простір для фантазії. Його роботи не для швидкого перегляду та розваг. Бо тоді ви побачите тільки загальні контури та обриси роботи, але не осягнете її потаємного змісту, не відчуєте характеру, глибини, не зрозумієте того, що Природа хотіла сказати своїм витвором. А це – головне! 

Талановита письменниця й журналістка Маріанна Шутко так описує  свої враження від персональної виставки скульптора: «Уважно оглядаю його експонати. Явір, тополя, верба, ялина, бук, граб, акація, вільха, дуб — це перевтілення вічності в образи. Тут присутнє все: глибина, зміст, форма, філософія, різнокольорові почуття і щось таке, що близьке нам усім. Коренепластика і лікує, і надихає, провокує спогади і навіює самотність».

Захоплення коренепластикою видає натуру тонкої душевної організації, мрійливу й романтичну, схильну до самоаналізу й філософських роздумів про Світ, своє місце в ньому.

Відзначу, що коренепластика – мало поширений вид декоративно-прикладного мистецтва. На Закарпатті знайдеться трохи більше десятка майстрів, які займаються цим професійно. Одним із найталановитіших є ужгородець Олександр Цанько, який займається цим мистецтвом вже понад 50 років. Днями йому виповнилося 65 років – вік творчої зрілості майстра. Він сповнений сил, життєвої енергії, оптимізму, готується черговий раз подивувати шанувальників мистецтва своїми  роботами. 

З часом, каже Олександр, він зрозумів, що лісова скульптура для нього вже не хобі, а щось більше…Тому не ставить крапку на тому, що було зроблено. Це були тільки скромні спроби. Нині є продовження, є нові напрями, і є вже результат. Так він є! Потрібне тільки власне рішення майстра, щоб показати це суспільству. Але чи буде це рішення позитивним залежить, власне, не від Олександра, а від суспільства…від людей.

Постскриптум

На моє щире здивування, деякі журналісти в своїх публікаціях називають Олександра Цанька  коренепластом, що на мою думку не відповідає тому чим займається майстер. Слово «коренепластика» складається з двох слів – «корінь» і «пластика». Пластика – синонім слова «скульптура».  В свою чергу слова «пласт» і «пластика» не тотожні і мають різне значення. Тож слово «коренепласт» позбавлене будь-якого змісту, бо нема в природі такого явища, предмета, речовини, будь-чого, врешті-решт, як коренепласт. За законами словоутворення в українській мові людину, яка займається коренепластикою можна назвати коренепластикар. Отже…

До речі, свої об’ємні роботи виконані у співавторстві з Природою майстер вже давно називає еко-скульптурою. 

Біографічна довідка

Олександр Юрійович Цанько народився 30 липня 1954 року;

1977 р. – закінчив Львівський лісотехнічний інститут ( нині – Український державний лісотехнічний університет;

1981 р. – закінчив аспірантуру при Львівському лісотехнічному інституті;

2009 р. – учасник виставки «Дерево життя» (м. Ужгород, Закарпатський музей народної архітектури та побуту;

2009 р. – учасник виставки «Дивосвіт Срібної Землі» (м. Київ, творчий звіт майстрів мистецтв і художніх колективів Закарпатської області).

2009 р. – учасник виставки «Дерево життя» (м. Ужгород, Закарпатський музей народної архітектури та побуту;

2009 р. – учасник виставки «Дивосвіт Срібної Землі» (м. Київ, творчий звіт майстрів мистецтв і художніх колективів Закарпатської області);

2018 р. – учасник виставки IX CARPATICA ART EXPO ( творче об’єднання митців ім.. Міхая Мункачі, м. Ужгород);

2019 р. – персональна виставка «Лісова фантазія» ( Закарпатський обласний  краєзнавчий музей імені Тиводара Легоцького, м. Ужгород).

Автор запатентованого винаходу у лісовій галузі (АС №816576 від 01.12.1980 р.. Москва, Держком, СРСР); автор впроваджених нових природозберігаючих технологій у лісовій галузі та технологій раціонального використання деревини у гірських умовах Карпат.

Неодноразовий учасник та переможець обласних та республіканських технічних творчих конкурсів та конкурсів на оригінальне технічне рішення.

Призер Всесоюзного творчого конкурсу СРСР молодих спеціалістів та вчених ( Москва, 1983р.).

Займав ряд відповідальних та керівних посад у лісовій галузі.

Коренепластикою почав займатися з 1967 року.

Теги: хобі, сенс, життя

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати