Адальберт Ерделі з небес із вдячністю дивиться на Івана Небесника...

ВІРТУОЗ ПЕНЗЛЯ В ІПОСТАСІ ТАЛАНОВИТОГО ПИСЬМЕННИКА

У науковий обіг введено чимало невідомих донині біографічних фактів Адальберта Ерделі, особливо німецького й французького періодів. Приміром, 1924 року, працюючи в Мюнхені у найвпливовішій газеті Баварії «Augsburger Abendzeitung», художник робить зарисовки з Адольфа Гітлера - головного фігуранта одного скандального судового процесу. Завдяки ж двом автобіографічним романам «Дімон» та «Імен» Ерделі засвітився новою гранню - письменницькою.

Перший романтично зображує перше кохання ввічливого Джекса (так охрестив себе автор) до дівчини з бронзовим волоссям Дідо. Натомість у другому, написаному у вигляді щоденника від першої особи, Джеке уже керується своєрідним творчим кредо, поняттям IMEN, яке народилося в Ерделі з початкових літер угорських слів Бог, Кохання, Мистецтво, Нескінченність.

Восени 1929 року Адальберт Ерделі закохався по вуха у Женев'єв Гожар, котра планувала стати оперною співачкою. Саме на незвичайній любові й акцентується в щоденнику митця під назвою «Найкращі переживання мого життя». До речі, переклад з угорської здійснив Павло Балла - учень Ерделі. «Над лісом, галявиною, потічком, над деревами височіє замок Гаржілес {назва села. -М.Ф.). Оглянувши свої дві зали, я попрощався з місяцем і ліг спати. Сон ще довго не торкався мок очей. Переді мною стояла французька дівчина з ніжним, як роса, обличчям. Виходячи з автобуса, вона кивнула мені з неповторною дівочою усмішкою - і зникла...» Або: «Я неспокійний, люблю кольори-барви - в цьому зміст усього. Ми повинні вчитися не у великих майстрів, а від метеликів, птахів, квітів. Яку прекрасну гармонію кольорів, яке кольорове багатство являють вони!» І романи, і щоденники спонукали світило нашої літератури Петра Скунця резюмувати: «Коли б Ерделі присвятив свій талант красному письменству, він би і в цьому став великим, бо напруга мислі в його письмі така ж висока, як напруга сонця в його живописі».

"ОСЬ ТАК — ПОВОЛІ ВСЕ В МЕНІ РУЙНУЄТЬСЯ"

Три глави монографії Івана Небесника присвячені «світлому» радянському десятиріччю майстра, коли його, Петра Милос-лавського, Федора Потушняка, Матвія Те-вельова запросто могли назвати в «Закарпатській правді» мерзенними виродками. У тій резонансній анонімній статті «Розгромити охвістя космополітів на Закарпатті» стверджувалося, що художник «відомий своїм раболіпством перед загниваючою культурою капіталістичного Заходу», що він зрікся свого роду й племені, змінивши своє українське прізвище Гриць на угорське Ерделі.

З відстані часу читаю це хамство ювелірного пілотажу з гірким сміхом, але часом і крізь сльози. Як відомо, результат цькування Ерделі - звільнення і з посади керівника крайової організації Спілки художників. Іронічно зауважу: ще пощастило, що сталінські сатрапи не відправили в ГУЛАГ. Зате хвилює щоденни-ковий висновок: «Ось так - поволі все в мені руйнується. Як художник - постійно побитий; як учитель - викопаний; як пенсіонер - позбавлений грунту; як живий - невмирущий; як напівживий - мертвий. Маю стати на шлях мільйонів людей - піти геть тихо, стати землею у вічній темряві і дуже подякувати Господу за багато гарних днів...»

Як підкреслює Іван Небесник, саме в щоденниках, а не в пресі Ерделі мав можливість розставляти акценти і в ієрархії крайових митців, плюс давати глибоку й оригінальну характеристику самому собі. Майстру, до речі, особливо імпонувала думка Оскара Вайлда, що справжній художник повинен носити в собі ознаки різних видів мистецтва - музики, літератури, театру. Адальберт Ерделі скептично оцінював можливості людського розуму, який ніколи не впорається з тлумаченням безмежності, адже Бог «старанно подбав про те, щоб не розкрити Себе перед людиною». Художник полемізує з Еммануїлом Кантом, заперечуючи його тезу, мовляв, красивим є те, що подобається без інтересу. Ні, з точки зору Ерделі «красивим є те, що я вважаю за таке», оскільки «одне є гарним для примітивної людини, а інше - для того, чия інтелігентність багатострунна». І живописець-філософ наводить влучний приклад: «Скільки граціозності, скільки краси можна знайти в одному дитячому обличчі, яке за секунду може мати мільйон виразів!»

У ПРАЦІ ВІДЧУВАЄТЬСЯ ГЛИБОКА СИМПАТІЯ АВТОРА ДО МИТЦЯ

Дослідник зворушливо пише про останні роки життя Ерделі, коли майстра поступово полишали фізичні сили, але він тримався, до того ж плідно працював, зокрема в портретному жанрі. Саме тут доцільно наголосити і на винятковій ролі дру-жини митця Магдалини, яка завжди підтримувала його як морально, так і побутово. Я щасливий, що влітку 1999 року познайомився з цією дивовижною жінкою, яка три роки тому, боронячи картини мужа, трагічно відійшла за межу. Свого часу мені пощастило взяти в пані Магдушки десь 10 інтерв'ю, купити близько 50 рідкісних фото Ерделі. І наразі дуже приємно, що левова частка їх потрапила в монографію. Звичайно, видання щедро ілюстроване й полотнами майстра. Мушу також наголосити, що в праці відчувається глибока симпатія автора до художника.

Однак слід зауважити, що дослідження Івана Небесника має і кілька незначних недоліків. Потребує виповнення бібліографічний розділ: 95 позицій - це малувато. Шкутильгає технічна редакція монографії: хоч видання й розкішне, подарункове, але чимало сторінок занадто «дихає» полями. Ясна річ, попри ці абсолютно несуттєві нюанси дослідження Івана Небесника піднімає ерделієзнавство на якісно вищий, європейський рівень.

Відомий такий факт. Будучи тяжко хворим, за день до смерті Ерделі сказав дружині: «Розіко, завтра мене вже не буде. Дуже болить мене рука, нич гіршого від того нема». Магдалина зі сльозами на очах запитала: «А що завтра буде?» «Відсалютую пану Богу і буду малювати на небесах святі картини», -відповів майстер. Це не фантазія - так воно і є насправді. Нагадаю ще цікаву деталь: здавалося б, за містичним збігом обставин Майстра й Магдалину ховали в один день - 20 вересня, лише з різницею в 49 років. Тому я переконаний, що безмежно добрий Адальберт Ерделі і його вірна дружина нині вдячно дивляться з небес на Івана Небесника.

Теги:

5 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати