Олександр Гаврош: «Українському читачеві «смакує» закарпатська екзотика»

Олександр Гаврош: «Українському читачеві «смакує» закарпатська екзотика»

— Пане Олександре, Ви є автором багатьох поетичних, прозових творів і п’єс. Звідки черпаєте натхнення для такого літературного різноманіття?

— Насправді нічого незвичного в цьому нема. Чимало літераторів проявляються в різних жанрах. Наприклад, п’єси писали і Шевченко, і Нечуй-Левицький, і Панас Мирний, і Леся Українка, й Іван Франко. Інша річ, що драматургія не стала їхньою «фірмовою стравою», хоча п’єси їхні досі живуть на сцені. Так і я : пробую себе в різному. Кожна історія вимагає своєї форми. Коли бачу, що краще розповісти її для сцени, то пишу п’єсу. Але я ще доволі молодий автор, тож творчі пошуки тривають.

— Сюжети багатьох Ваших книг розгортаються в одному із найчарівніших куточків України,  Закарпатті. Чому саме до цієї місцини так прикута Ваша увага і творча уява?

— Тому що це — справді Клондайк для літератора. Це не тільки один із найсамобутніших куточків України, але й найменш «прописаний» у нашій літературі. Тому для автора тут справжнє привілля. А оскільки я ще й двадцять років працюю журналістом і чимало вивчив у відрядженнях, то, ясна річ, нині свій культурний «багаж» переношую до літератури. Кому ж писати про Закарпаття, як не закарпатцям? І приклад Мирослава Дочинця чи Петра Мідянки свідчить, що українському читачеві «смакує» закарпатська екзотика.

— Нещодавно у тернопільському видавництві «Навчальна книга – Богдан» з’явився Ваш твір «Капітан Алоїз», дипломант міжнародного літературного конкурсу «КОРОНАЦІЯ СЛОВА – 2012». Події книги розгортаються на тлі Ужгорода-Унгвара ХІХ-ХХІ століть… Що надихнуло на написання твору, в якому так гармонійно сплелися і міжчасовий коридор, і переселення душ, і кримінальні злочини, й історичні факти? 

— Це дивний твір у моїй творчій біографії. Він писався сам собою, без якогось плану, як радше відпочинок чи розвага. Хотілося покепкувати зі свого середовища та й самого себе. Тому я часто називаю «Капітана Алоїза» романом-жартом. Але щодалі робота мене «засмоктувала» і зрештою написався веселий детектив. Андрій Кокотюха у своєму відгуку пише, що це не «чистий» детектив. Я з ним цілком згоден, бо в автора була зовсім інша мета. Точніше, завдань було кілька. І одне з них – спроба міфологізації Ужгорода, міста, яке вельми слабо «прописане» в українській літературі.

— Кожен розділ книги має свій колоритний епіграф. Яке значення епіграфів у Вашому творі?

— Так, одна із ліній книжки – це містика. Кожен розділ починається епіграфом із польових досліджень про закарпатську демонологію. По суті, маємо міні-енциклопедію тутешньої нечисті, почерпнуту із першоджерел. Я навіть говірку старався не змінювати, аби епіграф звучав як текст із давніх літописів.

— Наскільки змінюються герої ХХІ-го століття, потрапляючи у ХІХ-те?

— Потрапляння героїв із одного часу в іншу завжди є чудовим прийомом для створення комічних ситуацій. До речі, в українській літературі таких книжок не так і багато. Найбільша складність для автора, аби персонажі ХІХ століття думали і говорили не так, як герої із ХХІ. Думаю, що тут є ще над чим попрацювати. Я хочу повернутися ще до цього твору пізніше, з плином часу, хоча відгуки, на диво, позитивні.

— Наскільки проймуться читачі, на Ваш погляд, духом Ужгорода і Закарпаття, гортаючи сторінки «Капітана Алоїза»?

— Закарпаття має трохи іншу історію, ніж решта України. Довгий час воно було частиною Угорського королівства. А звідси, й інакша ментальність. Якраз цей роман і допомагає побачити наш край в іншому вимірі. Тут справді чимало Ужгорода – і нинішнього, і колишнього. Як журналіст, із повагою ставлюся до факту. Тому описи міста базуються на джерелах. Мабуть, через це ужгородці дуже гарно сприйняли книжку.

— Як гадаєте, чи не з’являться після прочитання книги шукачі схожого міжчасового коридору на теренах Ужгорода?

— А чому — ні? «Веселий цвинтар» знаходиться майже в центрі, я біля нього чи не щодня ходжу. Залишається тільки розкопати могилу, що служить міжчасовим коридором. (Сміється – авт). А якщо серйозно, то, ясна річ, можна навіть створити прогулянковий маршрут по Ужгороду слідами капітана Алоїза та його «бойових побратимів». Тим паче, що реальні прототипи досі ним ходять.

— На Ваш погляд, чи існують сьогодні в Ужгороді загадкові, таємничі місця? 

— Аякже! Прописання і міфологізація Ужгорода, та й Закарпаття в цілому тільки починається. До ХХ століття тут не було професійних літераторів. Були священики-будителі, які «будили» зі сну народ, але не творили цікаві тексти. До середини ХХ століття тривала гостра боротьба різних мовних напрямків, українська література щойно спиналася на ноги. А далі радянська влада всіх вмостила у чітке прокрустове ложе. І тільки нині бідний, але незалежний нарешті літератор може писати те, що душі забажається.

— Схоже, сьогодні в українській літературі з’являється все більше книг, що стосуються історії певних міст. З чим це пов’язано, на Вашу думку?

— З тим, що Україна починається від власного порогу. Ми — великий народ і дуже різноманітний. У цьому наша і сила, і слабкість. Ми ще самі себе не пізнали у цій своїй розмаїтості. Тому нам всім є що сказати один одному: і галичанам, і поліщукам, і східнякам, і волинянам. Юрій Винничук міфологізує Львів, Василь Шкляр «прописує» рідну Черкащину, Мирослав Дочинець – Мукачево і так далі. Саме в цьому я вбачаю успішність нашої літератури. Говорити один одному про те, про що ми найкраще знаємо.

— Ви відомі також і як журналіст. Якого роду матеріали Вас цікавлять найбільше?

— Торік минуло двадцять років моєї професійної журналістської діяльності на Закарпатті. Написано гору статей. За приблизними підрахунками – понад тисячу публікацій тільки в закарпатській пресі. А я ще й постійно співпрацював із київськими та львівськими виданнями. Мене завжди цікавила культура, історія, національне питання – те, що, власне, і творить обличчя народу. Ці напрацьовані матеріали – велике джерело і для моїх літературних інспірацій.

— Поділіться, будь ласка, своїми творчими планами.

— Важке запитання! (Сміється — авт.). Кажуть, що розповідати про свої плани – це смішити Бога. Ідей чимало. Всі цікаві і різні. Чекаю на вихід своєї третьої книжки в цьому році – «Розбійника Пинті в Заклятому місті», що має побачити світ у видавництві «А-Ба-Ба-Га-Ла-Ма-Га». Підготував документальну книжку про Івана Силу – Івана Фірцака (Кротона) – закарпатця, якого на початку ХХ століття визнавали найсильнішим у світі. Хочу написати й продовження «Діда-Всевіда» − збірки моторошних оповідок, що вийшла навесні у «Видавництві Старого Лева».

— А чи буде продовження «Капітана Алоїза»?

— Усе залежить від читачів. Якщо я відчую їхнє бажання, то буде. Наразі все виглядає так, що невтомний капітан ужгородської поліції змушений буде повернутися з того світу.

Валентина Січкоріз, "Сумно"

05 серпня 2013р.

Теги: Гаврош, Алоїз

Коментарі

ярослав орос 08.08.2013 / 00:19:45
сашко, а я смакую кров*янкою з язиком... переясловською... й, чхав я на погано зроблений широколужанський бринзяний токан...

сашко, покинь урешті прищеплювати любов до босяцько-попівських (Твоїх)дешевих страв...

тсс...

борщ!

сашуня, не свисти...


Корятович 06.08.2013 / 19:10:21
Ваша привіллія писати, а наша читати. Пишіть і дальше про вашого чудового, еґзотичного краю!

НОВИНИ: Культура

13:09
Закарпатські лялькарі показали прем’єру вистави "Ірод" Фото новина
03:07
Закарпатська філармонія запрошує на особливий "бароковий" вечір, присвячений 340-річчю Баха
03:00
В Ужгороді відбудеться V-й Всеукраїнський фестиваль камерного театрального мистецтва "Під цвітом сакури"
02:50
В Ужгороді відбулася зустріч з поетом, прозаїком, публіцистом, видавцем та громадським діячем Володимиром Шовкошитним Фото новина
14:26
/ 1
В Ужгородському замку розгорнули виставку молодіжної "Фокус групи" Фото новина
19:28
Визначено переможців театрального фестивалю "Ужгородський Березіль" Фото новина
21:26
У галереї "Ужгород" відкрили виставку робіт учасників Молодіжного об’єднання Закарпатської організації НСХУ Фото новина
00:58
Оголошено переможців ХІV Відкритого фестивалю-конкурсу стрілецької пісні "Красне поле" у Хусті Фото новина
15:08
В Ужгороді покажуть"Випадковості та монохроми" Тіберія Сільваші
11:27
В Ужгороді презентують дебютну збірку Віктора Новграді-Лецо "Кавалки душі"
18:20
В Ужгороді, в крамниці-кав’ярні "Zelo" відбудеться майстер-клас з писанкарства
15:15
В ужгородському скансені відбудеться лекція-майстерклас про регіональні особливості традиційної писанки Закарпаття
20:20
У Мукачеві відбудеться новий театральний фестиваль "Сцена для двох" Відео новина
01:11
Закарпатський театр з Хуста привіз до Ужгорода прем'єру "MAVKA лісова" Фото новина
14:28
У Хусті відбудеться ІІ тур фестивалю-конкурсу стрілецької пісні "Красне поле" та гала-концерт
18:41
В ужгородському скансені посадять Шевченкову вербу
00:31
/ 1
В Ужгороді відкрили виставку робіт Михайла Сапатюка, присвячену 100-річчю від дня його народження Фото новинаВідео новина
23:53
В ужгородському скансені презентують книжку Михайла Марковича "Ватра в Карпатах"
21:11
В Ужгороді проходить ІІ-й Відкритий міжнародний театральний фестиваль актуальної драматургії "Драма сьогодення" Фото новина
00:34
/ 1
В Ужгороді відкрилася традиційна обласна виставка "Графічне Закарпаття" Фото новина
00:00
В Ужгороді відбудеться ІІ-Й Відкритий міжнародний театральний фестиваль актуальної драматургії "Драма сьогодення" Фото новина
14:42
У п’ятницю в Ужгороді представлять антологію української художньої прози "Наша Перша світова"
23:41
До Дня української жінки в ужгородському скансені говоритимуть про жінку в традиційній культурі українців Закарпаття
14:24
/ 3
ВІДЕОФАКТ. В Ужгороді проїжджою частиною бродять "нічийні" коні
15:31
До Дня закоханих в ужгородській філармонії зазвучить "Формула кохання"
» Всі новини