Прочитав блог Ганнусі Тарканій, і, як кажуть, нахлинуло. Тим більше, що неодноразово бував в цьому притулку.
Що ми взагалі знаємо про таких дітей та й взагалі про дітей? От кажуть, що всі ми родом з дитинства й ніби мали би знати все про світ, звідки самі прийшли. Однак, коли чуєш історії дітей із батьовського притулку, починає здаватися, що вони живуть в якомусь іншому вимірі. Там свої закони, діти рано стають дорослими, рано пізнають некращі боки цього життя.
Але минає декілька хвилин, і маленька людина, яка тільки-но розповідала про свої мандри, йде до ігрового майданчику і перетворюється в дитину - таку, якою на нашу думку мають бути всі діти: веселою, радісною, безпосередньою…
Так чи інакше кожен дитячий спецзаклад показує оце – діти є дітьми. Хоча, звісно, у кожного – своє дитинство. Дитинство буває різним. І ми, дорослі, можемо зробити хоча б дещо, аби принаймні у когось воно було світлішим. Так, Ганнусю?
16.04.2010 / 11:19:00
Так, Сергію! Дякую тобі дуже за відгук і за фото. Ганнуся.
15.04.2010 / 22:27:00
Де Ви набрали таких замащених бебурів?
:) 15.04.2010 / 18:21:00
две последние фотографии - шедевры!
Олег Колесник 15.04.2010 / 17:30:00
Сергію, радий вітати тебе у віртуальному просторі.
Фото і стаття - супер!
Евеліна 15.04.2010 / 16:51:00
У Сергія не тільки фотки класні, а й текст!
Класно написано, легко і цікаво. І для мене неочікувано!
Юрій Лівак 15.04.2010 / 12:54:00
О, й Сергій приєднався до компашки)
Фотки в тебе, як завжди, суперські. Дякую і сподіваюся, що тішитимеш ними нас частіше)
В.С. 15.04.2010 / 09:13:00
Я вражена, скільки без слів може сказати фото...
Саша В. 15.04.2010 / 09:05:00
Давно уважаю Сергея Гудака как человека и фотографа. Не потому что он суперпрофи (хотя и этого у него не отнять). Просто фотографии у него получаются по-человечески теплые и добрые. Заочно учусь видеть мир:)