Просвіта мусить бути Берегинею українства

Єднання національно-демократичної громадськості з метою активізації роботи спрямованої на благо України, її народу стало лейтмотивом Всезакарпатського просвітянського форуму, що відбувся минулої суботи в Ужгороді. Адже з моменту свого утворення у травні 1920 р. Товариство «Просвіта» відігравало саме цю функцію. Доречно згадати проведення 17 жовтня 1937 р. в Ужгороді Всепросвітянського маніфестаційного з’їзду, в якому взяло участь близько 15 тисяч осіб, що прибули з усього краю, для яких не зважаючи на партійні, станові та інші розбіжності об’єднувала любов до України. На з’їзді із палкою промовою тоді виступив навіть очільник крайових комуністів О. Борканюк, що йому сталіністи так і простили. 

Безперечно, ситуація нині абсолютно не та, що була вісім десятиліть тому. Але єднання всіх у «кого у серці – Україна» є так само актуальним. Бо знову ми роз’єднані по партіям, організаціям, а переважна більшість тих, хто усвідомлює, що «треба щось робити» (навіть робить це одноосібно) – часто відірваний від організованого громадського життя. Чимало таких, хто «розчарований». І це тоді, коли ми маємо, на відміну від 20-х – 30-х років ХХ століття, начебто, потужний пласт інтелігенції – від у УжНУ, великих і малих установ та аж до сільських шкіл. 

А стан справ в Українській Державі, на жаль нині такий, що потребує об’єднання зусиль усіх тих синів і дочок України, хто прагне добра їй та її народові. І йдеться не про «партійно-політичну» роботу, а просто необхідно займати патріотичну позицію, працювати для нашого народу та Батьківщини. Актуальність зазначеного приводжу «історією» з книгою В. Фенича – особи, яка згідно із посадовим рангом, позаяк є деканом історичного факультету УжНУ, мала би бути принаймні «державником». Книга вийшла ще у 2015 р., тож достатньо значному числу викладачів, передусім істориків, була, гадаю,  відомою. 

«Обурювалися», однак реакції не було. Тобто: «Та хай так і буде!», бо для чого сваритися із деканом? Єдиний хто не витримав та прореагував, так це професор Михайло Тиводар, котрий написав різку рецензію: «Одкровення кандидата наук Фенича». А іншим представникам «найвищої» та найтитулованішої інтелігенції: «До лампочки!», що історичний факультет очолює українофоб? Але ж яку «виховну» для майбутніх учителів, державних службовців, тощо, роботу проводив Фенич? Направлену на знищення держави? Даруйте, але від такої «інфальтивності» тих, хто мав би бути «елітою», принаймні, якщо не національною, то хоча б науковою – щось не гарно тхне…

І лише після звернення правління нашої «Просвіти» вибухнув скандал та поступила реакція. І доволі оперативна. Ще очікуємо відповіді від СБУ, а наразі публікуємо висновки на книгу Фенича університетської та Інституту історії Національної Академії Наук України експертних комісій. Правда, зверталися ми і до трудового колективу історичного факультету, однак, здається, там наше звернення проігноровано, принаймні, відповіді – нема…

Тож «Просвіта» мусить виконувати функцію берегині української державності та національного, патріотичного та державницького виховання. Бо: «Якщо не ми, то хто?»

До, речі, забігаючи вперед, скажу, що на форумі, саме на величезній ролі «Просвіти» для національно-виховної роботи наголосив командир батальйону «Карпатська Січ» Олег Куцин. Він підкреслив, що, перебуваючи на війні, чітко пересвідчився: на тих теренах, де така робота не проводилася, або запущена, зокрема на Донбасі (а владні структури не тільки її не здійснювали, більше того діяли, а то і зараз діють на шкоду Україні) – існує надзвичайно сприятливий грунт для сепаратизму та антидержавної діяльності, яку провокує та організовує російська агентура. Беззаперечно, як наголосив він, стосується це і Закарпаття, де за підтримки іноземних спецслужб є постійні спроби стимулювання політичного русинства та угорської ірреденти…   

На щастя зазначена біль, є біллю таки багатьох, тож на форум прибули представники майже усіх районів та міст області. Найчисельнішою після Ужгородської була делегація із Рахівщини – шістнадцятеро осіб.

Насамперед учасники вшанували пам'ять померлих просвітян та загиблих захисників нашої держави у сучасній Російсько-Українській війні.

Надалі по питанням теми форуму виступили, зокрема: автор цих рядків, заступник голови – керівник апарату Закарпатської ОДА Олександр Петік, член правління Мукачівського МРО «Просвіти», полковник у відставці Роман Колодій, доктор філологічних наук Іван Хланта, командир батальйону «Карпатська Січ» – Олег Куцин, лауреат Державної премії ім. Т.Шевченка, письменник Мирослав Дочинець, співголова Закарпатської греко-католицької спілки ім. владики Івана Маргітича о. Василь Данилаш, голова ОО організації НРУ Іван Габор, депутат кількох скликань Закарпатської обласної ради, медик Василь Дряшкаба, голова Виноградівського РО «Просвіти» Віктор Урста та ін.

У рамках форуму було проведено конференцію Закарпатського обласного об’єднання ВУТ «Просвіта» ім. Т. Шевченка, а також – Рухівського братства Закарпаття, Закарпатської греко-католицької спілки ім. владики Івана Маргітича, обрано їх керівні органи. 

Зокрема до складу правління ОО «Просвіта» ім. Т. Шевченка ввійшли: В. Піпаш (голова), Олег Галик (заступник голови), Борис Борисов (заступник голови), Ростислав Лящук (заступник голови), Павло Бабука, Михайло Могорита, Володимир Шелепець, Михайло Левчак, Іван Костик, Павло Зуєв, Федір Вовканич, Ганна Табакович, о. Василь Данилаш.

Обрано було також широку обласну раду «Просвіти». Окрім голів районних та міськрайонних обєднань, що передбачає Статут Товариства, до неї ввійшли: ректор УжНУ Володимир Смоланка, доктор філологічних наук Іван Хланта, доктор історичних наук Микола Вегеш, доктор філологічних наук Любомир Белей, доктор історичних наук Михайло Тиводар, кандидат історичних наук, заступник директора Закарпатського інституту післядипломної педагогічної освіти Михайло Басараб, командир батальйону «Карпатська Січ» Олег Куцин, директор Ужгородської швейної фабрики Мирослава Каламуняк, директор ТОВ «Проектно-будівельний комплекс» Євген  Олійник, голова обласної організації Національної спілки письменників України Василь Густі, голова Всеукраїнського об’єднання лемків Василь Мулеса, заслужений журналіст України Василь Ільницький, голова ЗОО НРУ Іван Габор, журналісти Ірина Гармасій та Олег Диба, депутат Закарпатської обласної ради Іван Куцина, письменник Олександр Гаврош, полковник запасу Роман Колодій, директор кредитної спілки «Сяйво Карпат» Василь Гурзан, директор МПП «Гражда» Іван Ребрик, директор Народного Дому «Просвіти» Микола Вовк та ін.

До правління Закарпатського рухівського братства було кооптовано Івана Габора та Павла Зуєва, а до правління Закарпатської греко-католицької спілки ім. владики Івана Маргітича – відомого журналіста, редактора та видавця, Лауреата Державної премії у галузі журналстики ім. В. Чорновола Олександра Масляника, котрий, хоча наразі і мешкає у Львові, однак надзвичайно пов'язаний із своєю малою батьківщиною – Закарпаттям.

Необхідність єднання стосується і вирішення врешті-врешт такого унікального питання: Закарпаття є єдиною областю України, де окрім обласного об’єднання Всеукраїнського Товариства «Просвіта» ім. Т. Шевченка існує ще одна, суто місцева – крайова «Просвіта». Тож варто покласти край цьому феномену, який теж, а ще й враховуючи підлеглість очільників крайової «Просвіти» одному із глашатаїв політрусинства та українофобії С. Ратушняку можна розцінювати як прояв сепаратизму, про що у своїх виступах неодноразово наголошували виступаючі. Поєднане із цим і питання необхідності термінового вжиття заходів із порятунку Народного Дому «Просвіти» в Ужгороді, адже майже за два десятиліття відколи тодішній «мер» Ратушняк «повернув» це приміщення «своїй «Просвіті», воно не тільки не виконувало тієї функції із-за якої його побудували наші попередники-просвітяни, але і поступово перетворюється на руїну. Ще кілька років – втрата буде безповоротною. Бо вологість і грибок, які тут стали головними господарями, остаточно знищать одну із найпрекрасніших будівель Ужгорода (до речі пам’ятки історії та архітектури), із його просторими залами, чисельними приміщеннями, які пустують. 

Народний Дім ми зобов’язані врятувати і він таки повинен стати центром, де б знайшлося місце для просвітницької, культурологічної та іншої роботи, діяльності молодіжних, спортивних організацій, театральних, концертних студій, дитячої творчості тощо. На це також знадобляться спільні дії всієї закарпатської громади та допомога влади. 

Окрім зазначеного, на форумі ухвалили також наступне:

1. Верховна Рада України зобов’язана скасувати Закон «Про засади державної мовної політики» № 5029-VI, («Закон Колісниченка-Ківалова»), як такий що суперечить Конституції України;

2. Посадові особи всіх рівнів зобов’язані на офіційних заходах спілкуватися виключно державною мовою;

3. Вкрай важливим, особливо враховуючи російську агресію, є покращення патріотичного виховання. Стосується це не лише закладів освіти, а й інших установ та організацій.

4. Міністерство освіти і науки має скасувати наказ про необов’язковість навчальних предметів Українська мова та Історія України у негуманітарних вишах;

5. Вважаємо, що УПЦ Московського патріархату є політико-релігійною структурою із завданням пропаганди ідей «русского міра», як одного із засобів гібридної війни Росії проти України. В Україні повинна бути єдина Помісна Православна Церква із статусом незалежного від Москви патріархату;

6. Існування в Україні двох греко-католицьких конфесій, коли Мукачівська греко-католицька єпархія має статус «суї юріс» та не входить у склад УГКЦ є прикрим історичним анахронізмом, тож діяльність греко-католицької громадськості на скасування цього анахронізму та входження МГКЦ до складу УГКЦ є абсолютно логічною, виправданою і буде продовжена;

7. Будь-яким проявам сепаратизму та антиукраїнства має бути покладено край. Вважаємо абсолютно недоцільним наявність «російської» програми на закарпатському телеканалі «Тиса-1». Стосується це і т.зв. «Русинської родини», яку пропонуємо трансформувати у програму «Закарпатська родина».

8. Виконкому Ужгородської міської ради слід нарешті звернути увагу та покласти край засиллю іншомовних (російською, італійською, англійською і т. д. і т. п.) реклам, вивісок, назв, оголошень, що абсолютно не відповідає чинному законодавству та перетворює місто космополітичний «шанхай». Такого ганебного нігілізму нема у жодній країні, включно із сусідніми Угорщиною, Словаччиною, Румунією;

9. З метою віддання шани людині, яка внесла визначний вклад у розбудову нашого обласного центру – визначного чехословацького архітектора Ф. Крупки, зокрема і автора та будівничого будівлі Закарпатської обласної ради, повторно просимо Ужгородську міську раду перейменувати невелику вуличку, що прилягає до зазначеної будівлі (М. Ломоносова), присвоївши їй його ім’я;

10. Вважаємо абсолютно необхідним присвоєння Мукачівському військовому ліцею імені визначного українського військового теоретика, начальника Генерального штабу Карпатської Січі, полковника Михайла Гузара-Колодзінського, який віддав життя в обороні Карпатської України. Доручається Мукачівському міськрайонному об’єднанню «Просвіти» провести відповідну роз’яснювальну роботу у колективі ліцею. 

Теги: Просвіта

12 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати