Федір Шандор: Туризму на Закарпатті бракує співпраці між представниками туристичного бізнесу і владою

- Федоре Федоровичу, Ви були єдиним представником із країн СНД на цьому поважному форумі. Розкажіть більш детально про саму конференцію.

- Третя глобальна Всесвітня конференція з геотуризму це поважний форум, участь у якому приймають представники майже з усіх країн світу. Там розглядалися такі актуальні питання, як управління геотуризмом, подальший розвиток та розширення сфери туризму, сталий розвиток, продукція та послуги галузі туризму, тощо.

У роботі конференції взяли участь ще два представники з Європи. В географічному плані найближчим до України був представник з Мальти, а також представник з Ісландії. Після пленарного засідання, яке відкрив міністр туризму султанату Оман Саїд Аль Мушарфі, всіх учасників конференції було запрошено на екскурсійну подорож по пустелі. Продемонстрували організотори нам і туристичні атракції цієї країни.

Хотілося б відзначити: туризм в Омані як галузь економіки тільки формується. Допомагають у його становленні топ-менеджери з Європи, і що особливо приємно, там багато спеціалістів з туризму - вихідців з України. Спілкування з ними було надзвичайно цікавим.

Головним результатом нашої участі в конференції, я не випадково акцентую на слові "нашої", адже моя доповідь - це результат роботи всього колективу кафедри туризму університету, стала презентація бренду Карпат. На світовому рівні така презентація проходила вперше.

- Якщо ми вже торкнулися України, чим, на Вашу думку, є український, і зокрема, закарпатський туризм сьогодні, чи сформувався він як галузь?

- На Закарпатті існує близько 800 постійнодіючих туристично-рекреаційних об'єктів. Але авторитетно мушу заявити - туризму як комплексного поняття у нас не існує. Безперечно, є готельний бізнес, бізнес туроператорів, ресторанний бізнес, є окремі потуги організувати сільський туризм... Але ресторан чи готель, або сільську садибу нехай навіть ту, котра знаходиться на перехресті популярних туристичних шляхів, не можна назвати словом "туризм". Це лише окремі його компоненти. До речі, ось уже декілька років підряд на першому курсі нашого факультету ми починаємо заняття однією і тією ж лекцією - "Туризму в Україні немає". Адже в більшості випадків кожен власник рекламує, до прикладу, свою турбазу, свій ресторан чи то оздоровницю а не регіон, у якому вона знаходиться. Що ж стосується турфірм, то для більшості з них поняття "туризм" обмежене тільки тим, щоб продати "гарячу" путівку до тієї чи іншої екзотичної країни. Про що, наприклад, може свідчити той факт, що в нашій державі тільки приблизно десять відсотків з усіх відліцензованих туристичних підприємств професійно займаються прийомом туристів. Усі інші працюють на виїзний туризм, бо працювати на виїзд вигідніше й легше. Там і коштів своїх треба менше вкладати, і заробити можна швидше. Туроператорів, які б розвивали внутрішній туризм, на жаль, і на Закарпатті працює всього декілька.

Щодо державного фінансування галузі, то в нашій області на розвиток туризму виділено кошти тільки в одному районі - Перечинському. В усіх інших дванадцяти далі декларацій справа не йде.

- Пане Федоре, Ви є автором Книги рекордів Закарпаття, перше видання якої, викликало неабиякий інтерес не тільки серед закарпатців, але й серед численних гостей краю. Як виникла ідея такого видання?

- Ідею видати книгу підказало саме життя. Подорожуючи по області та зустрічаючись із місцевими жителями, частенько доводилось чути про незвичайні речі. Для прикладу, кого не здивує і у кого не викличе захоплення факт підкорення найвищої вершини Карпат - Говерли на інвалідному візку жителем с. Березинки Мукачівського району Олександром Суханом? Або кого не здивує найсолодша весільна сукня, яку ужгородський кондитер Валентин Штефаньо подарував своїй нареченій Вікторії. До речі, над вбранням, пошитим із 1,5 тисячі заварних тістечок, майстер чаклував майже два місяці.

Таких визначних досягнень і незвичайних рекордів у першому виданні було зафіксовано аж 164. До речі, сьогодні ми продовжуємо роботу над Книгою, друге видання якої незабаром побачить світ.

- За кількістю фестивалів Закарпаття займає чи не найперше місце в державі. В області проводиться близько 150 фестивалів на рік. Це що, данина моді?

- Як на мене, справжніх фестивалів не більше десяти. Серед найкращих відзначив би гастрономічні, такі, як свято бограчу, леквару, голубців, фестивалі вина та меду, традиційний фестиваль різників у с. Геча Берегівського району. Всі інші заходи, приміром, як районний день пастуха, або фестиваль тушкованого півня, не тягнуть на таке звання. Речі треба називати своїми іменами...

- Ви є одним з експертів авторитетного рейтингу найкращих ресторанів світу "S.Pellegrino". Які з ресторанів краю відповідають прийнятим міжнародним стандартам?

- Таких зовсім мало. За технологією комплексної оцінки закладів громадського харчування Mystery Guest, проекту S.Pellegrino World's Best Restaurants до рейтингу проекту "100 найкращих ресторанів України", цього року ввійшли три закарпатські заклади харчування. Також двоє закарпатців Петро Пригара і фермер Орест Дель Соль з с. Нижнє Селище Хустського району потрапили у рейтинг розділу "Унікальні продукти України та їх творці" (За виготовлення сиру за швейцарською технологією. - ред.).

- Чого бракує, аби Закарпаття стало справді туристичним краєм?

- На мій погляд, розвиток туризму як галузі повинен розглядатися в комплексі всієї соціальної інфраструктури. І тут на перший план виходить таке поняття, як співпраця представників туристичного бізнесу і влади. Саме співпраці на всіх рівнях у нас сьогодні і бракує. Тому туризм як галузь економіки перебуває в Україні і на Закарпатті зокрема, тільки на стадії становлення.

Теги: туризм, Шандор

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати