Ужгород виявився неготовим до «ЕкоЧашки»?

До фестивального показу ввійшло більше десяти різних кіно-програм, серед них — повнометражні та короткометражні фільми. Кожен з них порушує певну екологічну проблему під іншим ракурсом. Серед найбільш актуальних ― теми використання води та інших природних ресурсів, сортування та переробки сміття, зміни клімату. Звичайно, не всі фільми були суто екологічно спрямованими. Наприклад, "Сміттєві мрії" (США/Єгипет, 2009) — соціальний. Він розповідав про забалінів ― населення одного з районів Каїра, із селища Забалін. Режисер фільму  Май Іскандер змогла показати не стільки екологічні проблеми, як важке життя людей, основою існування яких є переробка сміття. Цей фільм, зокрема, промовисто заявив про те, що фестиваль в першу чергу кінематографічний. І що цього мистецтва варто вчитися. Адже "Сміттєві мрії" отримав 24 міжнародних премії. Були також кінострічки з інших країн: Франції, Великої Британії, Іспанії, Німеччини, США, Росії, Білорусії, Казахстану. Зокрема — "Plastic and Glass", "Як знищити світ", "Будь водою, мій друже", "Клімат. Культура. Зміни" та інші. Короткі ролики соціального спрямування були представлені в рамках проекту Ґете-Інституту "Нові зв'язки-нові перспективи" (Україна, Росія, Білорусь, Казахстан 2011).

Після кожного фільму проводилася міні-дискусія. Присутні розмовляли про те, чи важливі висвітлені проблеми для Закарпаття та як їх можна вирішити саме тут. Валентин Волошин, експерт з питань екології та головний організатор "ЕкоЧашки" в Ужгороді зауважив, що головною проблемою для області є сміття. "Найстрашнішою є навіть не величезна маса його на звалищах. Трагедією для закарпатської екології є гори сміття у річках. Якщо ми з цим не будемо боротися, проблема буде досягати все значніших масштабів. Нашою метою є зміни у свідомості широких мас. Головне, аби люди зрозуміли, що природа ― не слуга, а друг. Це наш дім, який ми повинні любити й захищати. І НІХТО, окрім нас самих, це не зробить! Влада може поставити смітники в центрі міста, в деяких місцях відпочинку, може встановити контейнери для різних видів сміття. Та де гарантія, що люди сортуватимуть його? От тому ми, як організатори фестивалю поставили перед собою ще одне завдання  — знайти людей, кому залишився один крок до екологічно свідомого способу життя. Хочемо сформувати свідому активну групу, яка б працювала на благо екології в різних сферах. Звичайно, було б дуже добре побачити серед цих людей журналістів. Адже нині в області відчутний дефіцит спеціалістів конкретно цієї галузі.  Саме "підготовленим" умам насамперед потрібно було відвідати "ЕкоЧашку". Адже фестиваль не тільки пропонував конкретні вирішення екологічних проблем, а й показував, як найкраще їх подавати у відео-оформленні. Так, аби це зачепило кожну людину і змусило її задуматися".

Окрім кіно-програми, учасники фестивалю стали свідками різноманітних еко-перформансів. Серед них — різні-фото виставки, роботи художників. Наприклад, закарпатський митець Петро Ряска представив екологічний проект "Протистояння". Він направлений на покращення навколишнього середовища та нас у ньому. Художник на пішохідному мості зв'язав людей мотузкою, аби показати, "якими ми є закритими; якими зв'язаними є наші думки та дії до навколишнього простору. Ми мовчимо і не робимо нічого. З іншого боку композиція із залученням до неї людини дає вже сама по собі образ заперечення проти бездіяльності".

Іншою значною частиною фесту була пропаганда здорової їжі — "Ми їмо траву". Вік Коврей разом з магазином здорової їжі "Едемський сад" приготували веганські ґомбовці, що складалися з картоплі, різних трав та спецій, солодкі — з горіхами, курагою та іншим. Вік зауважив: "Переважна більшість українців (в тому числі й ужгородців) харчується шкідливою їжею. Час вже громадськості бити на сполох, бо ще кілька десятиліть такого харчування до добра не приведуть! Більшість хвороб ― від їжі. Як вчитель офіційно стверджую: дітей у школах годують жахливо (більшість їжі в меню некорисна). Тому й не дивно, що далі українці мають постійні проблеми зі здоров'ям. Ми хочемо навчити людей готувати корисно і смачно. На фесті гості змогли не тільки побачити здорову їжу, але й скуштувати її!".

Організатори сподіваються, що найближчим часом знайдуться зацікавлені люди. Тоді можна буде зробити перегляд екофільмів періодичним (хоча б раз на місяць). Це буде значно ефективнішим. І, можливо, на наступну "ЕкоЧашку" прийде не кілька десятків, а кілька сотень людей (як, наприклад, було у Харкові).

Теги: ЕкоЧашка, фестиваль, кіно

2 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати