На 2,5 тисячі мешканців закарпатського Сасова - 11 фермерів і 18 підприємців

– У Сасові проживає понад дві з половиною тисячі чоловік, – розповідає сільський голова Василь Юрійович Клюса. – Більше ніж 250 сельчан працевлаштовані у  ТзОВ „ВЕТ „Аутомотив Україна", 94 – на залізниці, восьмеро працюють на митниці. А оскільки на сході села проходить частина державного кордону України з Румунією, то, звичайно, є і прикордонники – 12 чоловік.

Маємо 11 фермерів, серед яких Юрій Данко, Валентин Назаренко, Анатолій Гавей, Юрій Брила та інші. Зареєстровано у селі 18 приватних підприємців. Частина сасівчан працює у школі та дитсадку. Дошкільний заклад розрахований на 75 діточок, а наразі розмістили їх 92. До того ж спостерігається природний приріст населення – торік народилося 40 хлопчиків та дівчат, а померло 27 чоловік.

Завдяки співпраці з районним центром зайнятості, за порядком на кладовищі стежать громадські працівники Михайло Данко та Микола Бутов. Одинадцять вулиць села освітлені за рахунок громади, проводимо поточні ямкові ремонти доріг...

Протягом двадцяти років у сільській раді трудиться Марія Горнецкі. Своє село вона любить і добре знає, адже зібрала і упорядкувала його історію під назвою „Моя маленька батьківщина". Авторка пише, що, за народними переказами, Сасово було засновано старшим конюхом Королівського замку – великим Сасом у ІХ столітті, або ще раніше. 1948 року  в селі було організовано колгосп імені Сталіна, який об'єднував 400 дворогосподарств. У 1960 році його об'єднали з селами Теково і Гудя в колгосп ім.  І. Франка, а згодом перейменували у колгосп „Україна". Славився він трударями, гарними врожаями та великою кількістю худоби.

Були раніше корови і в кожному дворі. Зараз сільський голова Василь Клюса бідкається, що кількість худоби щороку зменшується, хоча випасати її є де – площа пасовищ складає 64 га. Всього у Сасові нараховується 215 голів ВРХ, 695 свиней, 132 кози, 10 коней, 290 кролів, четверо бджолярів мають 50 бджолосімей.

Повеневі води „принесли" нові оселі

„5 листопада 1998 року довго тяглася страшна темна ніч. Вода прибувала, змиваючи все на своєму шляху. Вісімнадцятирічний Василь Реплюк кидається вплав рятувати семирічну дівчинку. За допомогою сусіда Карла Шуби рятується сім'я Дусинів. Тієї ночі по вулиці Залізничній впало 24 будинки, по вул. Леніна – 26, по Фізкультурній – 16, Шевченка – 13, Гагаріна – 10. У післяпаводковий період встановлено, що повністю зруйновано 239 будинків, капітального ремонту потребували 327 осель.

Всі ці жахіття знову повторилися 2001 року. Паводок зруйнував 212 хат, будівлі сільського будинку культури, амбулаторії, відділення поштового зв'язку, дитсадка. Та найстрашніше те, що вода забрала життя ветерана війни Юрія Егреші", – ці матеріали є сумною сторінкою в історії села. Та зараз Василь Клюса тішиться, що село повністю відродилося: як гриби після рясного дощу, виросли нові оселі. Навіть приказка у народі з'явилася: „У інших селах вода понесла, а у Сасово – принесла".

– Основна проблема в нас полягає у тому, що протягом 14 років громадяни села не отримали земельні ділянки під будівництво, – бідкається сільський голова. –  План села є, вирішено, де саме виділятимуться ділянки і після оформлення проектно-кошторисної документації все-таки зможемо виділяти сельчанам ділянки. Також працюємо над будівництвом футбольного стадіону з трибунами площею 1,5 га.

Кілька років тому депутат сільської ради Іван Сочка у центрі села встановив статую Божої Матері. А щоб вирішити релігійні протистояння, греко-католицька громада зводить у центрі новий храм, який можна назвати дітищем голови церковної двадцятки Еміла Реплюка. Чоловік каже, що перший поштовх у цьому питанні їм дав тодішній голова РДА Василь Якоб. Зараз 175 прихожан богослужіння проводять в актовому залі сільради. Неподалік виблискує куполами Свято-Преображенський православний храм (настоятель Іоанн Розман). 19 серпня у Сасові святкують і День села, і престольний празник в обох храмах.

Пишаються науковцями та чемпіонами

Вихідцями Сасова є чимало науковців та чемпіонів. Сільський голова Василь Клюса свого часу працював інструктором по спорту у місцевому колгоспі, тож не дивно, що й синів спортивних зростив. Старший Василь – чемпіон світу з боксу 2008 року  за версією WВС у супер середній ваговій категорії, одружився і наразі проживає у Хорватії. Іван Русинко – чемпіон України з футболу серед спортсменів з наслідками ДЦП. Віктор та Ольга Деяки і їх син Богдан посіли другу сходинку Всеукраїнського фестивалю „Тато, мама, я – спортивна сім'я".

Гордяться мешканці Затисянщини цілою когортою науковців, серед яких кандидат історичних наук, доцент, завідуючий кафедри суспільних дисциплін Запорізького державного університету Петро Бідзіля, кандидат біологічних наук, біофізик, радіобіолог, віце-президент товариства „Закарпатців" у Києві Микола Бідзіля, археолог-історик Василь Бідзіля, декан філологічного факультету УжНУ, член Національної спілки журналістів Юрій Бідзіля, кандидат фізико-математичних наук, доцент кафедри системного аналізу і теорії оптимізації УжНУ, кандидат біологічних наук Іван Данко, доцент Львівської зооветеринарної академії Микола Данко, кандидати медичних наук Іван Русинко та Володимир Шуба, академік медичних наук Михайло Шуба, кандидат фізико-математичних наук Йосип Шуба.

До когорти славних сасівчан відноситься і народний артист України, член Національної ліги українських композиторів Петро Матій. Він владно підкоряв і підкоряє не лише вітчизняних меломанів на теренах колишнього Радянського Союзу, але й вибагливих та примхливих, з витонченими смаками музикознавців близького і далекого зарубіжжя. Йому захоплено аплодують у Словаччині, Угорщині, Румунії, Польщі, Югославії, Німеччині, Італії, Франції, Канаді...

А скільки ще зростить це село дарувань? Василь Клюса та Марія Горнецкі щиро вірять, що добру славу про Сасово продовжуватиме не одне покоління.