Відбувся Х-й ювілейний Всеукраїнський фестиваль лемківської культури "Дзвони Лемківщини"

Коли лемків виселяли з їхніх рідних земель, то впродовж кількох тижнів безперервно дощило, розповідали учасники фестивалю. Мовляв, відтоді небо щоразу плаче, згадуючи гірку долю цієї етнографічної гілки українців. Однак цього разу природа зрадила традиції.

- Бачите, яка погода стоїть нині? Тішуся! - емоційно мовив староста ватри уже вшосте Михайло Тиханський. - Бог ся змилував над нами. Певно, ми врешті виплакали сонце. Тож цього року і настрій веселіший, і гостей більше змогло сюди приїхати...

Загалом на Тернопіллі проживає нині близько 200 тисяч лемків. І саме на Монастирищині їх найбільше. Тож вибір цієї місцини для проведення фесту — невипадковий. 

Два дні просто неба люди жили у наметах, співали лемківські пісні. Святково вбрані - у камізельках, капелюхах, чепцях і фартухах - лемки і просто гості свята заповнили все урочище. У творчій програмі на сцену зійшли більше як 80 творчих колективів та окремими виконавців з України та Польщі. У «Містечку майстрів» можна було оглянути і придбати ексклюзивні вироби народно-вжиткового мистецтва та ремесел з усієїх України. Окрім того, в ніч з суботи на неділю відбулася традиційна забава із танцями до ранку.

- Лемківська ватра має бути тут — у Монастириську і нігде інде! - виголосив отець Анатолій Дуда (основною особливістю лемківської говірки є те, що місце наголосу у словах зазвичай переноситься на другий склад — прим. ред.). Священик також розповів, що ювілейний фестивань зміг відбутися головно завдяки зусиллям мера Монастириської — Володимиру Геді. Адже це на його плечі лягло облаштування «Ватрового поля» та організація свята.

Ведучим концерту вже не вперше був лемок із Чорткова Микола Гарбера. Офіціозу було менше, що власне, навіть втішило публіку.

- Мене тут лише політика разить, - зауважила пані Ганна Кирпан, вказавши на помаранчеві прапори над наметовим табором “нашоукраїнців”. - Як на мене, цих прапорів тут не має бути. Це мистецьке свято.

Організатори, навчені досвідом минулих років, цього разу зробили освітлення та поліпшили дорогу, тож проблеми підійти до сцени і ватри не було. До того ж, для глядачів встановили 36 нових лавок із бетонною основою. Утім, над ними немає навісу, тому більшість гостей ховалася від спеки під деревами та парасольками. Туалет був, хоч і один, але доволі чистий. Проте народ все одно здебільшого йшов “у кущики”. 

Прикро, що Лемківську говірку здебільшого можна було почути лише зі сцени — від отців, які освятили фестиваль, і  ведучих концерту та музикантів. Окрім того, в “Містечку майстрів” знову було чимало наметів зі звичним “пляжним асортиментом” – іграшками, кульками, прикрасами на мобільники. Натомість дехто з майстрів скаржився, що сподівався більше вторгувати.

- Ми приїхали з Косова. Ніхто спеціально нас сюди не запрошував, - розповіла 2 серпня пані Ірина, яка торгувала унікальними чоловічими і жіночими вишиванками по 500-750 грн. - Дізналися про фестиваль і приїхали. Наразі покупців ще було мало. Придивляються...

Гостей з-за кордону ми цього разу зустріли менше, ніж торік, хоч голова Всеукраїнського товариства «Лемківщина» Олександр Венгринович напередодні обіцяв, що приїдуть представники із Сербії, Словаччини, Польщі, Молдови, Росії, США та Канади.

Програма розрахована на два дні, тож гості будуть приїздити впродовж усього фесту, як кому зручно, - зауважив він. - Не змогли приїхати тільки колективи і виконавці з тих місцин, які нещодавно постраждали від стихії.

Впродовж фесту і гості, і організатори наголошували, що вони — українці, а тому просили не сприймати їх як якийсь окремий народ.

- Лемки хіба що трохи впертіші, - зізнався Михайло Тиханський. - Я, може, небагато скажу за походження лемків, але ж ви знаєте: коли Колумб приїхав з Америки, то його привітали лемки і сказали: “Ми юш там били...” Якщо подивитися навіть по нашому містечку: техніка є у дворі, а ще інститут чоловік закінчив, то це точно лемко... Дума, на Тернопільщині вже кожний другий — лемко. Якщо ви сюди хоч раз приїхали, то вже іскорку лемківську несете.

- Ми маємо довести, що ми не асимілівали, що ми не спольщилися, що ми знаємо, звідки наш рід, -каже отець-доктор Мирон Михайлишин (Польща). - Крім живого серця, треба мати здоровий розум і не відділяти лемків від українського народу. Це польський уряд нам хотів сказати, що ми, лемки — не українці...

Коли ми ввечері 2 серпня виїжджали з урочища, то помітили, що місцеві жителі лише сходяться на свято. Для них ночівлі під відкритим небом під супровід народних музик — забава, якої вони чекають цілий рік.

- Залишайтеся обов'язково на ніч, - запрошували кореспондентів працівники тернопільської фірми «Формула». -  Для нас лемківська ватра — подія, хоча ми лемки лише наполовину, причому у другому поколінні. Приїхали вже втретє. Торік так вночі танцювали, що кросівки довелося викинути!

Теги:

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати