А. М. Ігнат. Овіяний натхненням.

27 лютого 2008 року виповнилося б 90 років з дня народження яскравої епохальної особистості Закарпаття - Андрія Михайловича Ігната – дослідника історії краєзнавства, шкільництва, педагогічної думки, проблем навчання та виховання, професора, філолога-класициста, заслуженого працівника вищої школи України, громадського діяча.
Андрій Михайлович Ігнат народився 27 лютого 1918 року в селі Оріховиця, Ужгородського району в сім’ї хлібороба. Початкову школу закінчив у рідному селі, далі навчання продовжив в Ужгородській гімназії. Недовгий час був студентом Карлового Університету в Празі. Через розчленування Чехословаччини в березні 1939 року повернувся на Закарпаття, став шкільним учителем у селі Турянська Гута на Перечинщині. Згодом удосконалював свої знання на історико-філологічному факультеті Дебреценського університету.
Вже в студентські роки виявив неабиякі здібності до самостійних наукових досліджень. Так за студентську працю «Десять років царювання Стефана Баторія у Польщі», опубліковану в університетському журналі, отримав вузівську премію. В грудні 1942 року за наукове дослідження «Руські війни Стефана Баторія» отримав ступінь доктора історії. Певний час викладав у базовій гімназії Дебрецена, а в 1943 році переїхав до Перечина.
Не оминуло молодого перспективного науковця й лихоліття воєнних років: у жовтні 1943 року його було мобілізовано до угорської армії. Потрапивши на східний фронт, на другий місяць після прибуття туди перейшов до Червоної армії. До кінця війни служив у армійській розвідці І та IV Українських фронтів ( в 18 армії). У лютому-березні 1945 року співпрацював з партизанами Центральної Словаччини. Нагороджений орденами та військовими відзнаками.
Після війни був скерований на Закарпаття для організації шкільної справи, з 1945-1949 роках працював на відповідальних посадах в освітянських органах. 3 1949 по 1953 рік А.М. Ігнат працював завідувачем відділом народної освіти Закарпатської області. Обирався депутатом Ужгородської міської ради, а в 1950 році став депутатом Закарпатської обласної ради народних депутатів.
З відкриттям Ужгородського державного Університету Андрій Михайлович працював у ньому викладачем латинської мови та завідував кафедрою класичних мов. З 1953 по 1961 рік – декан історико-філологічного факультету УжДУ. Оскільки його докторський диплом в СРСР вважався недійсним, після захисту дисертації «Нариси історії розвитку народної освіти у Закарпатській області (1945-1955 рр.)» став кандидатом педагогічних наук. Підготував другу докторську дисертацію, однак захистити її не встиг через передчасну смерть. З 1970 року – професор УжДУ.
Пристрасний патріот Закарпаття, невтомний громадський діяч та науковець останні роки працював над проблемами удосконалення системи освіти та досліджував історію педагогіки.
Однак не всім творчим планам вдалося збутися – не доживши декілька місяців до свого 70-річного ювілею, після важкої хвороби 11 грудня 1977 року Андрій Михайлович Ігнат помер. Проте залишив після себе безцінну наукову спадщину: понад 60 змістовних праць, серед яких декілька монографічних. Зокрема підготував до друку монографію «Розвиток загальноосвітньої школи в Закарпатській області за роки Радянської влади». Це надбання нашого земляка заслуговує на детальне дослідження сучасних молодих науковців. І не тільки дослідження, а й примноження.

Теги:

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати