Неподалік Ужгорода є замок Поганої Діви

20 хвилин

Закарпатська земля багата на скарби, створені природою та людиною. Володіє цими прикрасами і невеличке селище Невицьке, яке варто відвідати як заради чарівної природи, так і для оглядин могутньої фортеці.
Незаперечною перевагою селища є його стратегічне розташування – всього-на-всього за дванадцять кілометрів від обласного центру Закарпатської області. Тому, якщо вам доведеться побувати в Ужгороді, обов’язково з’їздіть до Невицького. Туди можна дістатися за мінімум часу та грошей, практично не відходячи від ужгородського залізничного вокзалу: або приміським потягом на Волосянку, або ж маршруткою на Печерин (ходять вони часто і неподалік від залізничного вокзалу, варто лише запитати у будь-якого перехожого, і вам залюбки покажуть зупинку – прим. авт.).
Фортеця на колишньому вулкані
У Невицькому вас зустріне неймовірна природа як влітку, так і взимку. Тут річка Уж протікає через вулканічні Карпати. З одного боку річки – широка лука, з іншого – порослі лісом та посічені струмками гори. На одній із них, горі висотою 125 метрів, яка колись була вулканом, стоїть величезна, щоправда, напівзруйнована фортеця. Щоб дістатися до неї, спочатку треба перейти річку через міст (спочатку ви побачити поламаний міст, але трохи далі є новий), кілька кілометрів до підніжжя гори, а далі звивистою стежкою на гору. Треба бути обережним, щоб не натрапити на міцний вал чи не впасти у рівчак, існує також небезпека промочити ноги у гірському потічку.
До наших днів збереглися товстезні стіни заввишки у декілька людських зростів із овальними вікнами та бійницями, високі кам’яні вежі із пошкодженим дерев’яним дахом, численні переходи, лабіринти, купи каміння на замковому подвір’ї. Видертися повище на стіну зможе будь-хто, щоби насолодитися чудовим краєвидом: розлога Ужанська долина, гори та будинки. За ясної погоди можна побачити околиці обласного центру.
Легенда про Погану Діву
З історією Невицького замку пов’язана легенда про Погану Діву - турецьку царівну, дуже жорстоку чаклунку. Саме вона вирішила побудувати на горі, серед темних лісів кам’яну твердиню. Щоб фортеця була неприступною, вона наказала при будівництві додавати до вапна, яке раніше використовували замість цементу, молоко та яйця. Однак і цього їй було замало. Тоді вона почала додавати до вапна материнське молоко, а згодом і людську кров. Вмирали люди, по всій долині стояв плач, та Поганій Діві було байдуже.
Неподалік жив робітник Іванко. Саме він вирішив визволити народ від злої царівни. За дивним збігом обставин Іванкові вдалося стати царем. Тоді він зібрав велике військо та зігнав багато худоби. Коли настала ніч, стадо пішло на замок. За наказом царя, до кожної худобини прив’язали дзвіночок, а поміж роги – в’язанку сіна, яку підпалили. Від страшного галасу та ревіння Погана Діва перелякалася, скочила на коня та почала тікати. За нею зав’язалася погоня. Довгим волоссям царівна зачепилася за дерево та й повисла на ньому. Іванко власноруч вбив Погану Діву. Її тіло спалили, а над попелом насипали курган, який і досі знаходиться під замком.
Деякі науковці стверджують, що Погана Діва була реальною історичною особою. Але була вона угорською графинею, а не турецькою царівною. Її свавілля не мало меж, що аж угорський король Матьяш вирішив покарати її. Щоб взяти приступом Невицьку фортецю, він пішов на хитрість з худобою, про яку і розповідає народна легенда. Таким чином правда та вигадка сплелися воєдино в народній творчості.
Кілька епізодів історії
Існує версія, що назва замку походить від того, він повинен був захищати «невіст», тобто дівчат міста. Поступово назва трансформувалася у Невицьке. Історія замку розпочинається приблизно у XII столітті, коли угорці звели земляне городище, укріплене валами та ровами. Із замком пов’язане повстання закарпатських селян проти угорського панування, яке тривало понад десятиліття. Останньою опорою повстанців стала твердиня на горі, однак королівські війська захопили його у 1321 році. Із XIV по XVII століття Невицьке перебувало у володінні князів Другетів. Після родинних чвар замок переходив від одного Другета до іншого. Врешті-решт він залишився пусткою та вважався нечистим місцем. Лише наприкінці XIX століття його почали повертати до життя.

Теги:

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати