Від смертної кари його врятував юний вік. Поборнику української волі Юрію Деяку — 80

Хустщина має свою особливу українську історію. І свою боротьбу за неї. Тут виколисана Карпатська Україна, тут кров’ю січовиків благословлена дорога боротьби новим поколінням. І відтак сотні найсвідоміших юнаків і дівчат у різний спосіб повстали проти сталінського режиму, принесеного сюди на багнетах визволителів. І були цим режимом жорстоко замордовані чи репресовані. Серед них і наш побратим Юрій Деяк.

Іван Коршинський та Юрій Деяк на могилі побратима
Іван Коршинський та Юрій Деяк на могилі побратима

Його батько, Михайло Деяк, працелюб, шанований у селі господар, не міг змиритися з порядками, які насаджувала на теренах Закарпаття скоростигла совєцька влада. Його так і не здурили в колгосп, мав чудове обійстя в затисянському гірському селі Велятині Хустського округу. Своя худоба, свій реманент, насіння. І в березні 1949 року, як і всі попередні весни, справний ґазда готувався до веснування. Однак плани злісного “куркуля” зруйнували органи: несподівано арештували й виголосили вирок на 10 років виправно-трудових таборів, 5 років позбавлення прав, та ще й наголо конфіскували все майно. Дружина з двома синами, 15-річним Юрком та 12-річним Михайлом, опинилася фактично на вулиці.

Юрко не міг стерпіти таку наругу — вступив до лав національно-визвольного руху. А 30 травня 1949 року, через два місяці після арешту батька, його схопили органи МДБ. Він тоді навчався в дев’ятому класі середньої школи. У наспіх спеченому вироку йдеться: “В целях вооруженной борьбы против советской власти в мае месяце 1949 года он вступил в Велятинскую организацию “ОУН”. Організацію було викрито, а юного оунівця особливою нарадою засуджено. У вироку вказано, що він звинувачувався “в совершении преступлений, предусмотренных ст.ст. 54-1 “а”, 54-11, 16-54-8 УК УССР”. А далі суд “приговорил Деяка Юрия Михайловича в совокупности совершенных ним преступлений на основании ст. 54-1 “а” УК УССР и в соответствии со ст. 2 Указа Президиума Верховного Совета СССР от 26 мая 1947 г. “Об отмене смертной казни” заключить в исправительно-трудовые лагеря сроком на 25 (двадцать пять) лет без поражения в правах в силу недостижения совершеннолетия осужденным в момент совершения преступления и без конфискации имущества за отсутствием такового у осужденного. Приговор в отношении осужденного Деяк Юрия Михайловича в части ст. 16-54-8 УК УССР является окончательным и обжалованию не подлежит…”

Так, тоді йому виповнилося 16 років, і розстріляти неповнолітнього — якось не гуманно. Та й конфісковувати вже не було що, бо решту родини Деяків пустили старцювати. Після арешту чоловіка і сина Юрка жінка залишилася з молодшим синочком. Вона ходила вулицями, проклинаючи тих, хто причетний до її горя. Поки її теж не прибрали. А тринадцятирічного хлопчину насильно відправили на Донбас, у так зване ФЗО. Звідти доля закинула його в Сибір, де він і пустив коріння, вертаючись у рідне Закарпаття лише в гірких спогадах. Так було вирвано з прадідівського кореня і розпорошено по дикому світу тверду християнську сім’ю.
А яка ж доля спіткала “злочинця”, котрого від смерті врятував “гуманний” сталінський указ, що волів замість трупів збільшити армію рабів? Після винесеного йому вироку пішли пересильні пункти, етапи, на яких довелося пізнати на власній шкурі знущання кримінального елементу, який паразитував на політичних в’язнях. Затим — табори з каторжними умовами. Юрко відбував покарання у Мордовських таборах, на торфорозробках, у вугільних шахтах, на лісоповалах і в цехах деревообробки. Про пережите не любить згадувати. Краще вирвати його з пам’яті, з серця, хоча це й не так просто.

Звільнили його з ГУЛАГу 8 липня 1954 року. Повернувшись додому, відновився в Королівській середній школі, де навчався у вечірній час. Удень працював на Хустській взуттєвій фабриці, але пильне око КДБ і тут не дрімало. Після поновлених переслідувань змушений був покинути Закарпаття, і з 1957 до 1970 року працював на шахті тресту “Свердловвугілля” Ворошиловградської області, переважно на підземних роботах за списком № 1. Тобто в забоях, довбаючи вугільні пласти, дихаючи їхнім пилом.

І все ж 1970 року йому пощастило повернутись у рідний край. Якраз тоді й одружився, в щасливого подружжя народилися дві доньки. Влаштувався на роботу в Закарпатському ртутному комбінаті у селищі Вишкові. Тут одразу оцінили досвід практика з інженерним підходом до справи. Призначили його механіком підземного рудника, відтак начальником постачання, заступником директора підприємства. Юрій Михайлович подав ідею налагодити виробництво продукції з титанових порошків, що вивело комбінат у флагмани галузі Союзу. Вінавтор низки винаходів із порошкової металургії, автор десятків раціоналізаторських пропозицій і впроваджень. Доробок провінційного інженера з дипломом технікуму схвалювали академіки, вивчали провідні фахівці. Та здоров’я, підірване таборами й шахтами, давало про себе знати. І 1999-го Ю. М. Деяк перейшов у “Закарпаттеплокомуненерго”, де очолював Вишківську дільницю теплових мереж аж до добровільного відходу на “заслужений відпочинок”.

Та хіба такі люди вміють відпочивати? Прикметний факт: загальний стаж Юрія Михайловича (з урахуванням пільг) складає 80 років. Символічний ужинок до 80-річчя.

Із першими повівами свободи Юрій Деяк активно влився в рух демократичних перетворень. Суспільне поприще стало другою стихією докладання зусиль, служіння людям. У громадській роботі зміг сповна реалізувати себе. Був організатором і учасником багатьох патріотичних заходів, кожним словом і вчинком пропагував національну ідею, українську державність. Держава теж це оцінила, відзначила його 2007 року орденом “За заслуги” ІІІ ступеня.

Сьогодні Юрій Михайлович — голова Хустського міськрайонного осередку Закарпатської крайової організації Всеукраїнського товариства політв’язнів і репресованих, а також перший заступник голови крайової організації ВТПВіР. Працюючи в Товаристві, опікується своїми побратимами, організовує їм та вдовам померлих матеріальну допомогу, ініціює доброчинні заходи і є активним учасником усіх обласних та республіканських конференцій політв’язнів і репресованих. Це — безстрашна і рішуча людина, яка все своє свідоме життя відстоювала правду. Цих рис не позбувся Юрій Михайлович і в зрілому віці. Громадськість краю пам’ятає, як у день відкриття пам’ятника жертвам політичних репресій він не дозволив меру Ужгорода С. Ратушняку осквернити це дійство. Причому не словом, а красномовним учинком лицаря. Як давній борець, людина честі.

На жаль, час руйнує не тільки метал, а й людей, викуваних із криці. Такий закон опору матеріалів. Стан здоров’я похитнувся, особливо після смерті дружини Любові Кирилівни. Переніс два інфаркти, та все ж вистояв, зібрався вже вкотре на силах. І знову його енергійне, збадьорююче слово звучить у поріділому гурті побратимів, знову знаходить спосіб вислухати, обнадіяти, допомогти. При кожній нагоді вміє зібрати людей і порадувати чимось приємним. І словами, і подарунками. На це знаходить і час, і сили, і терпіння.

Його підтягнуту постать упізнають здаля, дослухаються до його врівноваженої, шляхетної бесіди. Молоді дивуються з інженерної системності в стилі його роботи, з самодисципліни, з потреби і готовності працювати наперекір усьому. Це і є, напевно, той містичний еліксир, що дарує щастя активного довголіття.

Такий відтинок живої нашої історії. З патріота, вірного побратима, здібного учня, взірцевого сім’янина треба було зробити “ворога народу”, понівечити життя йому та його родині. І носив він це тавро цілих 40 років, рівно півжиття! Реабілітований Юрій Михайлович тією ж радянською владою аж 1989 року. Помітили нарешті недогляд. Спасибі, що не розстріляли дітвака.

Низький уклін і слава цим страдникам, які не шкодували життя, поклали його на вівтар служіння своєму народу, здобуття незалежності України, та й нині жертовно віддають рештки сил на її розбудову.

 

Іван Коршинський, голова Закарпатської крайової організації політв’язнів і репресованих ВТПВіР, "Слово Просвіти"

16 травня 2013р.

Теги: ОУН, репресований, Юрій Деяк

Коментарі

НОВИНИ: Соціо

15:28
У Міжгір’ї відкрили Алею Слави Героїв-Захисників
20:39
/ 4
Холмківська громада провела в останню дорогу Героя Михайла Койду з Розівки
16:45
/ 2
"Казанова" з Рівненського ТЦК Ярмошевич повернувся з фронту і формує нову бригаду в Ужгороді – ТСН
14:28
/ 3
ФОТОФАКТ. Закарпатський ОТЦК показав, як проходять базову підготовку усі мобілізовані до лав ЗСУ
01:52
/ 2
Від системи "Шлях" через неповернення водіїв відключили 2-х перевізників з Закарпаття
00:51
У Ракові на Ужгородщині попрощалися з полеглим Героєм Олександром Кострицею
23:20
У Тур'я Пасіці Ужгородського району провели в останню дорогу 24-річного Героя Олексія Тирпака
19:14
/ 1
Угорський інститут з Берегова отримав дозвіл розробляти 3 родовища з термальною водою на Берегівщині
18:10
/ 2
У Великому Березному попрощаються з Мирославом Майдичем, який загинув ще в лютому
16:53
/ 9
Ромжа, Галич і церква в Ужку: розроблено герб правлячого єпископа МГКЄ Теодора Мацапули
22:28
/ 1
У Мукачеві попрощалися з полеглим Героєм Василем Улинцем
21:51
/ 1
В Ужгороді попрощалися з полеглим Юрієм Кучериком
19:32
Після втручання БЕБ Ужгородська міськрада скасувала тендер з ремонту ліфта на 2,2 млн грн
14:43
Закарпатцю присудили сплатити "Закарпатгазу" 188 тис.грн через "підкручений" лічильник
13:41
"Укрзалізниця" скасовує пересадковий потяг Ужгород-Чернівці
23:56
/ 1
В Ужгороді попрощалися з полеглим захисником Романом Гапаком
20:50
У січні-березні поточного року на Закарпатті здали житла в експлуатацію на 30% більше, ніж торік
20:35
/ 2
Африканець намагався незаконно потрапити в Україну зі Словаччини "щоби полікуватися"
11:23
На війні з росією поліг Федір Янчик з Берегова
11:03
В Ужгороді попрощаються з полеглим на війні Юрієм Кучериком
18:51
/ 13
Гранатометник "Вуйко"
16:25
/ 15
Новий радник мера Ужгорода Ковальський задекларував з дружиною 13 млн грн готівки
15:21
Інформація про, начебто, мінування берегів Тиси є ворожою ІПСО – ДПСУ
11:56
/ 1
У Мукачеві попрощаються з полеглим Героєм Василем Улинцем
11:31
/ 1
В Ужгороді 4 червня попрощаються з полеглим Героєм – 22-річним Романом Гапаком
» Всі новини